The Infrastructure of Socialization of Economy Инфраструктура социализации экономики

УДК 330.111.66 ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ Дніпропетровськ С оціалізація економіки – одна з ключових складових процесу світової економічної трансформації. В її основі знаходиться інтеграція приватних і суспільних начал, яка притаманна сучасній економіці. Вона проявляється в соціальній переорієнтації виробництва, гуманізації праці і життя людей, розвитку соціальної сфери і людської особистості, умовах розвитку людини, зміні структури попиту і споживання, інших явищах і процесах. У зв’язку з цим постає необхідність визначити інфраструктуру соціалізації економіки, без якої досягти соціального розвитку неможливо. Інфраструктура є важливим елементом суспільного виробництва, який забезпечує процес сучасного розширеного відтворення. Ії розвиток визначається не тільки потребами виробництва, а й попитом на приватні та суспільні блага, які надають соціальна сфера та держава для невиробничого споживання. Цей попит постійно змінюється в результаті ускладнення ієрархії суспільних потреб. Саме тому в розвитку інфраструктури проявляється взаємодія економічної і соціальної сфер суспільного життя, що потребує вивчення всіх її аспектів. Поява інфраструктури є результатом розвитку соціально-економічних систем і відображає поглиблення поділу праці, структурні зміни, диференціацію окремих елементів господарства та суспільних потреб. За родовими ознаками вона є відбитком тих економічних відносин, які склалися на певному етапі розвитку суспільства. Інфраструктура є тим механізмом, який забезпечує синтез, взаємозв’язок і взаємодію процесів організації і самоорганізації в економіці, компенсує поглиблення різнорідності та невпорядкованості окремих факторів, що впливають на діяльність суб’єктів господарювання. Дослідженню інфраструктури присвячено велику кількість наукових праць. Серед них слід відмітити праці П. Ю. Бєленького, В. М. Кузнецова, А. І. Кузнецової, О. Б. Муханової, Д. С. Новосьолова, І. С. Пижева, В. Н. Руцького, В. М. Соболева, А. А. Ткача та інших [1 – 8]. Узагальнення та класифікацію різних підходів до визначення інфраструктури зробив А. Новосьолов [9, с. 161]. Він виділив підходи, відповідно до яких інфраструктуру розглядають як:  комплекс умов, що забезпечує розвиток підприємництва в основних галузях економіки та задовольняє потреби усього населення;  сукупність матеріальних, інституціональних та індивідуальних видів устаткування, що знаходяться у розпорядженні господарюючих суб’єк тів для забезпечення необхідного рівня інтегра- БІЗНЕСІНФОРМ № 6 ’2012 www.business-inform.net У вузькому розумінні інфраструктуру розглядають як сукупність матеріальних об’єктів, а в більш широкому – як різновид суспільно-корисної діяльності. При цьому сукупність матеріальних об’єктів розглядають як матеріально-технічну базу інфраструктурної діяльності, а будь-які види суспільно-корисної діяльності, що не мають ознак матеріального виробництва, зараховують до системи численних і різноманітних послуг [10]. З такою точкою зору не погоджується А. Ткач. Він справедливо зазначає, що сфера послуг (поряд з наукою, освітою, інформацією) перетворилася у вирішальну сферу соціально-економічного прогресу суспільства, а тому при визначені природи інфраструктури дуже важливим, але зовсім не обов’язковим, має бути її матеріальне наповнення [8, с. 26]. Такий підхід є цілком виправданим, оскільки дозволяє виділити та розглянути важливу складову інфраструктури – інституціональну інфраструктуру. А. Ткач виділяє три найбільш важливі ознаки інфраструктури. Першою ознакою він вважає створення загальних умов для виробництва і забезпечення продовження процесу виробництва і обігу. По-друге, відрізняє поняття інфраструктури як сукупності галузей, що обслуговують головне виробництво, сфери застосування суспільної праці від поняття економічного потенціалу або матеріально-технічної бази інфраструктури як сукупності матеріальних об’єктів, що входять у ці галузі. По-третє, розрізняє поняття «інфраструктура» і «сфера послуг». Перше поняття охоплює галузі, що створюють умови для ефективного функціонування економічної системи, а друге – галузі, що забезпечують обслуговування виробництва і населення [8, с. 33 – 34]. Очевидно, що всі наведені визначення достатньою мірою не розкривають змісту інфраструктури. Це потребує використання методологічних можливостей економічна теорія кандидат економічних наук ції господарської діяльності при оптимальному розміщенні ресурсів;  сукупність галузей, що виробляють послуги, необхідні для розвитку економіки, і характеризуються тривалістю будівництва і термінами служби об’єктів. Наведені підходи до визначення інфраструктури відображають її інтеграційний характер, здатність обслуговувати кілька суспільних сфер одночасно, поєднувати галузі, регіони, окремі держави в єдиний механізм. Більше того, наявність власного об’єкта обслуговування, відносно якого інфраструктурні послуги виступають необхідною умовою його ефективного функціонування, свідчить про неоднорідність і різноманітність цих послуг, про інтегральну та багатофункціональну роль інфраструктури в економічній сфері. Разом з тим, наведені підходи до визначення інфраструктури свідчать про неузгодженість позицій дослідників щодо її змісту та необхідність подальших досліджень. ЕКОНОМІКА Івашина С. Ю. 13 нових парадигм економічної теорії, розвитку і систематизації інструментарію дослідження інфраструктури. Інституціональний підхід дає можливість по-іншому подивитися на сутність інфраструктури. ЕКОНОМІКА економічна теорія Н ам уявляється, що аналіз соціалізації економі ки не може бути повним без дослідження змісту інфраструктурної діяльності. Саме вона є важливою об’єднуючою ланкою між економікою та соціумом і безпосередньо забезпечує процес соціалізації економіки. У сучасній економічній літературі застосовують широкий спектр понять і словосполучень, які характеризують інфраструктурну діяльність. На основі використання функціонального підходу виділяють такі види інфраструктурної діяльності: економічна інфраструктура, ринкова інфраструктура, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, інституціональна інфраструктура, персональна інфраструктура, науковотехнічна інфраструктура, екологічна інфраструктура, міжнародна інфраструктура та багато інших [8, с. 24]. Функціональний підхід розкриває особливості інфраструктурної діяльності в економіці, дає змогу виявити її загальноекономічні та специфічні (ринкові) елементи, відокремити галузі інфраструктури соціалізації економіки від інших інфраструктурних галузей національної економіки. Тільки тоді, коли певний вид діяльності виконує єдину функцію, його можна виділити у відносно самостійний елемент інфраструктури, тобто комплекс, який характеризується певними загальними ознаками і має єдине функціональне призначення. Метою статті є виділення специфічного виду інфраструктурної діяльності, яка безпосередньо забезпечує процес соціалізації економіки, визначення інфраструктури соціалізації економіки, її наповнення, характерних ознак, функцій. Відповідно до поширеного визначення і (...truncated)