Станіслав Фризе, науковець Львівської політехніки в матеріалах НКДБ за січень-серпень 1945 р.

Історичні науки Філософські науки 51 УДК 929:621.3"1945" ЛЕВИК БОГДАН, доктор історичних наук, доцент кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини, Національний університет "Львівська політехніка" СТАНІСЛАВ ФРИЗЕ, НАУКОВЕЦЬ ЛЬВІВСЬКОЇ ПОЛІТЕХНІКИ в матеріалах НКДБ за січень-серпень 1945 р. Стаття присвячена аналізу слідчої справи № 1339 (архівний номер П-2197) львівського вченого зі світовим ім'ям, доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри електротехніки Львівського політехнічного інституту Станіслава Станіславовича Фризе (1885-1964). За протоколами допитів простежено перебіг слідчих дій щодо відомого науковця, показано активність його близького оточення (дружини, колег), спрямовану на скасування звинувачення та звільнення з-під варти, що, на думку автора статті, достатньо обґрунтовує ідею про гуманістичні цінності та взаємодопомогу українсько-польської інтелігенції в умовах радянських репресій наприкінці Другої світової війни. Ключові слова: Львівський політехнічний інститут; репресовані вчені; Фризе Станіслав Станіславович. Постановка проблеми. Радянські історики нав'язували свою вигадану історію приходу радянської влади на Західну Україну 1939-1941 рр. та в липні 1944 р. У липні 1944 р. (на відміну від 1939 р.) Червону армію львів'яни вже не зустрічали квітами. Мешканці з острахом чекали репресій, депортацій, колективізації та радянізації. Ці очікування багато в чому справдилися: з 1944 до 1946 року з території Західної України до Сибіру було вивезено 14 728 родин. Найбільше галичан вивезли 21 жовтня 1947 р., під час проведення чекістської операції "Захід", якою командував заступник міністра НКВС Дятлов. Про хід операції Дятлов кожні шість годин доповідав міністру державної безпеки Савченку та міністру внутрішніх справ Строкачу. За одну цю добу вивезли 26 682 родини або 76 192 особи, серед яких 22 174 дитини. Усього за період станілізації 19441953 рр. із Західної України вивезли понад 0,5 млн місцевих жителів, із них 134 000 арештовано, 150 000 вбито, 200 000 виселені з рідного краю навічно. Репресії не оминули й вищих навчальних закладів Львова. Попри існуючі узагальнювальні статті, інформацію, статистичні дані, в українській історичній науці мало приділено уваги дослідженню доль окремих відомих особистостей, які жили і працювали в цей час на Західній Україні. Особливо тих їхніх життєвих етапів, які були пов'язані з непростим екзистенційним вибором, що його має робити людина, чий спосіб життя, цінності та світогляд неминуче руйнуються з приходом нового політичного режиму та утвердженням нової суспільної свідомості. Наша розповідь про одного з творців основ загальної електротехніки, доктора технічних наук, академіка Станіслава Фризе (1885-1964), зокрема про той період його життя, який стає відомий біографам та науковій громадськості лише тепер, з відкриттям доступу до офіційних документів СРСР щодо кримінальної справи, за якою відомого професора звинувачують у колаборантстві з окупаційною німецькою владою. Мета статті - аналіз матеріалів слідчої справи 1339 (ГДА СБУ) щодо доктора технічних наук, відомого професора Львівського політехнічного інституту С. С. Фризе. Виклад основного матеріалу. Довідка: Історикографічні джерела [1-4] стверджують, що Фризе С. С. народився 1 грудня 1885 р. в м. Кракові. Помер 3 березня 1964 р. в м. Глівіце, Польща. Батько Станіслав - електромонтер. Мати Марія, італійка за походженням, уродженка м. Піні. Початкову та середню освіту отримав у Кракові. 5 класів народного училища закінчив 1897 р. 1911 р. отримав атестат зрілості після закінчення реального училища. Тут же почав учитись у Вищій промисловій школі, точніше Вищому технічному училищі, де був студентом 1901-1905 рр. на механічному факультеті. Дипломний екзамен склав на "відмінно". З ранніх пір зацікавився науковою діяльністю. 1902 р. видав свою першу наукову працю "Електрика і магнетизм". 1906 р. призваний до військово-морського флоту Австро-Угорщини. Після демобілізації почав працювати у львівській філії заводу-фірми "Сіменс-Шукерт" електромонтером, а з 1912 р. перейшов до її головного офісу у Відні, де пропрацював 6 років. За період з 1 серпня 1905 р. до 31 січня 1912 р. від електромонтера Станіслав Фризе виріс до інженера. Робота на "Сіменс" тривала 6,5 років. Одночасно 1911 р. вступив до Львівської політехнічної школи на електротехнічний факультет, де провчився до 1917 рр. (4 роки). Дипломний екзамен склав на "відмінно". У зв'язку з денною формою навчання покинув роботу на фірмі. Паралельно з роботою читав лекції в Державній промисловій школі на курсах електромонтерів. На 12,5 років Фризе пов'язав себе з Державним технічним училищем у Львові, де з 1 листопада 1912 р. до 1 жовтня 1925 р. пройшов шлях від майстра-інструктора на курсах, професора електротехніки до завідувача механічного факультету. У лютому 1918 р. перервав навчання на 2 курсі у зв'язку з призовом до армії. Тривала Перша світова війна. Військову службу проходив на міноносці та лінкорі. У Львові на нього чекала наречена Анна Крип'якевич. В армії намагався продовжити самонавчання. Анна висилала йому підручники та лекції. У квітні 1917 р. отримав тримісячну відпустку для завершення навчання, під час якої одружився. СХІД № 5 (151) вересень-жовтень 2017 р. Філософські Історичні науки 52 Протягом 2 місяців склав екстерном 18 екзаменів за 4 та 5 роки навчання й отримав повноцінний диплом. Повернувся на службу у флот, отримав звання підхорунжого. У листопаді 1918 р. війська охопили революційні події. С. Фризе повернувся до Львова, де отримав посаду коменданта військових електричних машин. Працював викладачем у Державній промисловій школі, 1918 р. прийнятий до львівського польського Політехнічного товариства (Політехнічне товариство у Львові), яке об'єднувало інженерів Галичини (1876-1939 рр.). Будинок товариства зберігся до сьогодні за адресою вул. Дудаєва (Зиморовича), 9. 1922 р. Станіслав Фризе представив у Львівській політехнічній школі докторську роботу "Нова теорія загального електричного кола" (керівник - перший завідувач кафедри Роман Дзеслевський). Другим завкафедри був С. С. Фризе. Це була перша докторська робота з електротехніки в Польщі. Докторський екзамен склав на "відмінно". У січні 1924 р. отримав ступінь доктора наук. Матеріали докторської були надруковані в наукових часописах Франції та Німеччини. За період 1926-1934 рр. видав тритомну роботу "Загальна електротехніка", яка стала підручником для студентів політехніки. Львівській політехнічній школі віддав 20 років, де працював з 1 жовтня 1925 р. до 03 січня 1945 р., останній час як професор і завідувач кафедри. Викладав загальну електротехніку й теоретичну електротехніку для студентів електротехнічного факультету. Серед студентів був популярним лектором і викладачем [5-6]. У Львові брав участь в електрообладнанні оперного театру, міської електростанції на Персенківці, водонасосних станцій у Львові й Сяноку, електрообладнанні ліфтів, розробляв високовольтні ртутні випрямлячі для трамваїв (500 вольт, 4 000 ампер). Після звільне (...truncated)