Варіації біографічного жанру: життєпис Айріс Мердок

Питання літературознавства / Pytannia literaturoznavstva / Problems of Literary Criticism /№ 92/ /2015/ ЖАНРОЛОГІЯ УДК 821.111 ВАРІАЦІЇ БІОГРАФІЧНОГО ЖАНРУ: ЖИТТЄПИС АЙРІС МЕРДОК Альона Анатоліївна Матійчак Кандидат філологічних наук, доцент Кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Вул. Коцюбинського, 2, 58012, м. Чернівці, Україна Анотація. Окреслюється історіографічна, епістемологічна та джерелознавча проблематика біографіки британської письменниці Айріс Мердок. Аналізуються різні типи її біографій: літературна та академічна біографії, мемуари, біографічний нарис та антибіографія. Визначаються ознаки індивідуальних прийомів письменників-біографів, окреслюються межі авторської інтерпретації та інтермедіальні тенденції біографічного жанру. Ключові слова: Айріс Мердок, Джон Бейлі, Пітер Конраді, біографія, мемуари, антибіографія, біографічний нарис, байопік. Розкрити індивідуальність однієї з найяскравіших письменниць ХХ ст., неординарного мислителя, проникливого філософа, викладача Оксфордського університету, дотепної жінки, розпізнати в мотивах вчинків її характер, передати неповторні риси вдачі, що впливають на прийняття рішень та перебіг долі – надзвичайно складне завдання для дослідника-біографа. Особистість Айріс Мердок (1919–1999) настільки багатогранна і подекуди суперечлива, що охопити її життя в усіх проявах чи то видах діяльності (література, драматургія, поезія, філософія, наукова та викладацька робота, особисте та подружнє життя, спілкування з широким колом людей, філософські дискусії, численні листування) в одному дослідженні практично неможливо: завжди щось залишається за рамками створеного біографами портрета. Адже ця письменниця залишила по собі неповторний літературний спадок із кількох драматичних творів, двадцяти шести романів, збірки поезії, літературно-критичних есе та понад двадцяти етико-філософських праць, отримавши захоплення і визнання як ______________________________________ © Матійчак А., 2015 99 Альона Матійчак / Варіації біографічного жанру: життєпис Айріс Мердок пересічного читача, так і вибагливого інтелектуала, професійного літератора чи критика. Визнаний майстер романного жанру, А. Мердок стала лауреатом найпрестижніших літературних премій Великобританії і отримала численні нагороди від міжнародної літературної спільноти. З 1970 року вона була почесним членом Ірландської академії. У 1973 році за роман „Чорний принц” (“The Black Prince”) письменниця одержала найдавнішу літературну нагороду Британії – меморіальну премію Джеймса Тейта Блека (з 1919 року Единбурзький університет присуджує цю премію найкращим британським романістам та авторам біографічних творів); у 1974 році її роман „Свята і нечестива машина кохання” (“The Sacred and Profane Love Machine”) дістав престижну премію Уїтбред (The Whitbread Literary Award). З 1975 року вона – почесний член Американської академії. У 1976 році письменниці присуджено звання кавалера Ордена Британської Імперії (Companion of the British Empire). За роман „Море, море” (“The Sea, The Sea”) у 1978 році Мердок нагороджено Букерівською літературною премією (The Man Booker Prize for Fiction). Загалом романи письменниці шість разів номінувалися на одержання цієї премії; подібне досягнення й досі не перевершене жодним письменником Великобританії. З 1982 року вона є почесним членом Американської академії мистецтв та науки. У 1987 році її нагороджили Орденом Британської Імперії (the Order of the British Empire) і присвоїли титул Dame, того ж року – звання почесного доктора Оксфордського університету (an Honorary Doctorate). Наступного року Айріс Мердок стає лауреатом Шекспірівської премії, а у 1990 році – нагороджується медаллю пошани (Medal of Honor) Національного клубу мистецтв. 1997 року письменниця отримує нагороду PEN „Золоте перо” за видатні досягнення в літературі. У 2001 році її перший опублікований роман „Під сіткою” (“Under the Net”, 1954) увійшов до 100 найкращих англомовних романів ХХ ст. (the American Modern Library). Перелік титулів та нагород письменниці справді вражає. Незважаючи на ґрунтовні дослідження особливостей біографічних праць про А. Мердок в англомовних країнах, в Україні біографіка письменниці досі не була об’єктом літературознавчих студій, що зумовлює актуальність пропонованої статті. З-поміж численних публікацій, присвячених життєпису цієї знакової постаті літературно-філософського дискурсу, відзначимо 100 Питання літературознавства / Pytannia literaturoznavstva / Problems of Literary Criticism /№ 92/ /2015/ такі варіації біографічного жанру, як літературна [11] та академічна [14] версії, мемуари [7; 8; 9], біографічний нарис [16; 17] та навіть антибіографія [19], включаючи окремі метаморфізовані та гібридні форми. Це стосується не лише різних варіацій літературних праць, але й біографічного фільму – так зв. байопіку (від англ. biopic – biographical picture). У даному випадку йдеться про інтермедіальні виміри та прийоми викладу біографічного матеріалу, зокрема продуктивну взаємодію різних видів творчості біографічного спрямування. Так, в основу байопіку Річарда Айра „Айріс” (Iris Великобританія – США, BBC Films / Intermediate / Mirage Enterprises / Miramax / Scott Rudin Productions, 2001) покладено мемуари літературного критика і чоловіка письменниці – Дона Оксфордського університету Джона Бейлі: „Елегія про Айріс” і „Айріс та її друзі”. За словами автора сценарію та режисера фільму Р. Айра, „це справжня історія життя А. Мердок, яка гідно перенесла хворобу Альцгеймера. Історія її сорокарічного шлюбу, її відносин з чоловіком з першого моменту їх зустрічі і до останніх днів життя” [2]. За іронією долі одну з найрозумніших жінок світу спіткала невиліковна хвороба, яка останні три роки життя поступово вбивала її інтелект, а чоловік з благоговінням продовжував за нею доглядати. Для нього вона просто цілковито поринула у власний світ, зазирнути в який не дано нікому. Особливість цієї біографічної стрічки полягає в тому, що режисер не зосереджується ні на хронології життя своєї героїні, ні на процесі творчості, не намагається представити її як уславлену письменницю, у фільмі практично не згадуються її романи, за винятком кількох епізодів, де можна розгледіти обкладинки окремих книжок. Лінійність сюжету переривається флешбеками, в яких розповідається про знайомство молодої Айріс з її майбутнім чоловіком і зародження кохання між ними, фрагментарно з’являються кадри, де вона виступає з кафедри або розмовляє в телестудії. Загалом глядачам, не знайомим із біографією та творчістю Мердок, навряд чи вдасться створити цілісний образ письменниці. Очевидно, Річард Айр і не мав такої мети; він, опираючись на спогади найближчої письменниці людини, прагнув відтворити історію її взаємин із чоловіком, передати емоційні стани чуттєвої та пристрасної душі Айріс у найбільш драматичні моменти їх спільного життя, зокрема під час хвороби. Аналізуючи кінематографічну роботу Айра, Є. Леонова відзначила: „Свідомо чи несвідомо філ (...truncated)