СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ РОЗУМІННЯ ТА СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» № 3 (30) 2016 Середній клас стає також і основним суб’єктом висхідної вертикальної мобільності, джерелом відтворення висококваліфікованої робочої сили. Більшість взаємообмінів у суспільстві відбувається як усередині самого середнього класу, так і між ним та іншими частинами соціальної структури. Саме вільні канали висхідної вертикальної мобільності, чіткі перспективи кар’єрного зростання, основою якого виступають освіта та рівень кваліфікації, забезпечують високий рівень добробуту представників середнього класу. Він виконує функцію відтворення, підтримки та розвитку культури в цілому та політичної зокрема, охоронця та «ретранслятора» базових культурних цінностей соціуму. Реалізуючи цю функцію, середній клас стає одним з основних політичних агентів, які зберігають спадковість політичної культури різних поколінь усередині держави, одночасно закладаючи при цьому інноваційний потенціал розвитку суспільства, оскільки ця верства у своїй більшості складається з політично, соціально та професійно активних громадян. ЛІТЕРАТУРА 1. Громадянське суспільство: політичні та соціально-правові проблеми розвитку : монографія / Г. Ю. Васильєв, В. Д. Воднік, О. В. Волянська та ін. ; за ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2013. – 536 с. 2. Конфліктологія : навч. посіб. / Л. М. Герасіна, М. П. Требін, В. Д. Воднік та ін. – Х. : Право, 2012. – 128 с. 3. Соціологія : підручник / М. П. Требін, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін. ; за ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2010. – 224 с. О. В. Волянська, кандидат соціологічних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ РОЗУМІННЯ ТА СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ Корупція як соціокультурний феномен має свої відмінності залежно від країни та історичної ситуації. У розвинутих країнах світу корупція існує і сьогодні, проте це явище суттєво відрізняється від того, що спостерігається в Україні. Перенесенням світових стандартів без виявлення особливостей кожної конкретної культури не можна розробити адекватні заходи протидії корупції. О. Костенко, дослідник Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, визначає тип корупції в Україні як кризовий. Це означає, що вона: а) породжується кризою сучасного українського суспільства 238 Наукове життя (а не лише недосконалістю кримінальної юстиції); б) здатна поглиблювати кризу в суспільстві, маючи властивість зводити нанівець будь-які політичні, економічні, правові, моральні реформи. Саме в цьому полягає її загроза для національної безпеки України. Протидія корупції передбачає однозначність та несуперечливість суспільних уявлень про сутність та прояви корупційної поведінки. Тобто у формуванні та реалізації державної антикорупційної політики мають бути враховані існуючі в конкретному суспільстві стереотипи розуміння корупції. Людина, оцінюючи ті чи інші виміри корупції, керується стереотипним баченням, незважаючи на те, що воно ніколи повністю не збігається з тим, яким є бачення сутності та видів корупції в законодавстві. Ще більше ситуація ускладнюється в країнах, де не завершено процес імплементації міжнародно-правових антикорупційних конвенцій, які містять базові або модельні описи складів корупційних правопорушень. Наприклад, до червня 2009 р. (до першої спроби прийняття «пакета нових антикорупційних законів») в українському законодавстві формально до корупції могла бути віднесена лише незначна кількість адміністративних деліктів, хоча в масовій свідомості та політичному дискурсі корупційними визнавались досить різні типи поведінки. У правовій площині існує презумпція знання права, тобто для цілей правозастосування презюмується, що кожен громадянин знає ті види поведінки, які в даному суспільстві належать до корупційних злочинів чи корупційних адміністративних правопорушень. Однак соціальна реальність суттєво відрізняється від нормативної моделі антикорупційних законів. І проблема в даному випадку є набагато складнішою, ніж просто знання тексту відповідних правових норм. У масовій свідомості корупція може набувати різних форм, і не завжди модель, що описана в антикорупційному законі, є прийнятною для населення. Більше того, існують варіанти поведінки, які виглядають як корупція, однак такими не є з точки зору закону; і навпаки, коли на перший погляд ситуація не схожа на корупційну, однак є корупцією відповідно до законодавства. Дуже важливо визначити, як саме респонденти розуміють корупцію та виокремлюють різні її прояви в конкретних побутових ситуаціях. Адже від розуміння корупції населенням залежить оцінка сприйняття корупції з точки зору соціокультурного контексту. В українських дослідженнях ця проблема практично відсутня. До певної міри це пояснюється тим, що в дослідницьких колективах, які проводили такі дослідження, були відсутні експерти-правознавці, а уявлення соціологів про корупцію були неповними чи поверховими, оскільки вони поширювались лише на найочевидніші форми корупційної поведінки – хабар, зловживання владою. Юридичні «тонкощі», пов’язані із суб’єктом правопорушення, його 239 Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» № 3 (30) 2016 складом, видами відповідальності, співвідношенням морального та правового тощо, залишались поза увагою розробників відповідних методологій. Запропонована методологія дослідження базується на методі оцінювання ситуацій, тобто вона передбачала оцінку респондентами певних життєвих ситуацій з наступним порівнянням таких оцінок з експертними оцінками таких ситуацій як правової кваліфікації на підставі нового антикорупційного законодавства. Зокрема, респондентам пропонувалися ситуації, які є: – корупційними злочинами, – корупційними адміністративними правопорушеннями, – порушеннями професійної етики або суспільної моралі, що не є корупцією з юридичної точки зору. Основною метою було визначення соціокультурних детермінант розуміння корупції. Для цього важливо було порівняти розуміння окремих видів корупційної поведінки населенням з визначенням корупції, яке наведене у новому антикорупційному законодавстві. Інформаційну базу дослідження склали результати: а) опитування населення; б) глибинних інтерв’ю. У концепції дослідження було передбачено дві площини аналізу: розуміння корупції як певного типу соціальних феноменів та розуміння окремих видів корупційних практик (перш за все тих, що знайшли відображення у новому антикорупційному законодавстві). Перший аспект аналізу був орієнтований на отримання даних про найбільш загальні стереотипи масової свідомості, що є базовими для прийняття рішень у конкретних ситуаціях реального життя і в яких проявляються загальні контури розуміння корупції. На цьому етапі було використано метод глибинного інтерв’ю, який дозволяє коректніше отримувати інформацію про внутрішні механізми формування уявлень та суджень про сутність феномену корупції. Оскільки інтерв’ю було проведено з представниками різних соціально-демографічних та професійних груп, їх (...truncated)