HISTORY OF USE AND DEVELOPMENT OF RECREATION INDUSTRY IN UKRAINE

Історія використання і стан розвитку рекреаційної галузі України УДК 338.48:796.5(477) Світлана РУЩАК, бакалавр-туризмознавець факультету туризму та міжнародних комунікацій ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Україна, Ужгород) ІСТОРІЯ ВИКОРИСТАННЯ І СТАН РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У статті здійснено дослідження історії використання та сучасного стану розвитку рекреаційної галузі в Україні. Автор дійшла висновку, що природно-ресурсний потенціал країни та культурно-історична спадщина створюють необхідні передумовами для інтенсивного розвитку курортної індустрії, оздоровлення та рекреації, спрямованої на вітчизняних та іноземних туристів. Розкриття теми стало можливим завдяки використанню загальнонаукових методів пізнання: аналізу, синтезу, системності, узагальнення, конкретності, історизму та діалектичного методу. У науковій праці також використано спеціальнонаукові методи дослідження: історико-порівняльний, історико-синтетичний, історико-діахронний, емпіричного аналізу тощо. Ключові слова: рекреаційні ресурси, туризм, рекреаційна галузь України, курортна галузь, природні ресурси, історико-культурні ресурси. Літ. 19. Svetlana RUSHCHAK, bachelor, Uzhgorod National University, faculty of tourism and international communications, (Ukraine, Uzhgorod) HISTORY OF USE AND DEVELOPMENT OF RECREATION INDUSTRY IN UKRAINE The article studies history of using and development of the recreational industry in Ukraine. The author concluded that natural resource potential, cultural and historical heritage of the country’s create the necessary prerequisites for intensive development of the spa industry, health and recreation, aimed at domestic and foreign tourists. The theme was made possible through the use of scientific methods: analysis, synthesis, system, synthesis, specific, historical and dialectical method. In the scientific work also used special scientific methods of research: historical and comparative, historical and synthetic, historical and diachronic, empirical analysis and more. Keywords: recreational resources, tourism and recreation industry of Ukraine, the spa industry, natural resources, historical and cultural resources. Ref. 19. Светлана РУЩАК, бакалавр-туризмовед факультета туризма и международных коммуникаций, ГВУЗ «Ужгородский национальный университет» (Украина, Ужгород), ИСТОРИЯ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ И СОСТОЯНИЕ РАЗВИТИЯ РЕКРЕАЦИОННОЙ ОТРАСЛИ УКРАИНЫ В статье проведено исследование истории использования и современного состояния развития рекреационной отрасли в Украине. Автор пришла к выводу, что природно-ресурсный потенциал страны и культурно-историческое наследие создают необходимые предпосылки для интенсивного развития курортной индустрии, оздоровление и рекреации, направленной на отечественных и иностранных туристов. Раскрытие темы стало возможным благодаря использованию общенаучных методов познания: анализа, синтеза, системности, обобщения, конкретности, историзма и диалектического метода. В научном наследии также использованы специально научные методы исследования: историко-сравнительный, историко-синтетический, историко-диахронный, эмпирического анализа и тому подобное. Ключевые слова: рекреационные ресурсы, туризм, рекреационная отрасль Украины, курортная отрасль, природные ресурсы, историко-культурные ресурсы. Лит. 19. ISSN 2519-058Х 107 Світлана Рущак Постановка проблеми. Україна завдяки вигідному географічному розташуванню, історичному процесу формуванню територіальної цілісності, наявності унікальних рекреаційних ресурсів, серед яких вагоме місце займають і історико-культурні ресурси, має усі необхідні умови для формування туристичної галузі. На зазначеній основі функціонують численні санаторії, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку та туристичні бази. З кожним роком їх кількість та рівень комфортності суттєво змінюється. Однак, не зважаючи на це, сьогодні в Україні розвиток рекреаційно-туристської зони відбувається не належним чином. Причинами такого становища є складна соціально-економічна ситуація у державі, неврегульованість механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутність ефективної стратегії розвитку туризму як на національному, так і на регіональному рівнях. Ось чому дослідження історичних проблем та сучасного стану розвитку рекреаційно-туристичної зони України є актуальним для сучасної туристичної індустрії. Аналіз досліджень. Дослідження проблем розвитку рекреаційної галузі України здійснили вітчизняні науковці, зокрема В. Кифяк [6], В. Федорченко [10], О. Шканова [13], Л.Чернюх [12]. Проблеми розвитку та використання рекреаційних ресурсів досліджені і зарубіжними вченими [15; 16; 17; 18; 19]. Метою статті є проаналізувати історію становлення та сучасного стану розвитку рекреаційної галузі України. Виклад основного матеріалу. Перші письмові згадки про рекреаційно-туристичну діяльність в Україні сягають часів Давньої Греції. Так, зокрема, у Північному Причорномор’ї були засновані міста-колонії, найбільшими з яких були Тіра (сьогодні – Білгород-Дністровський), Ольвія та ін. Перші згадки про родовища лікувальних вод на заході України, зокрема, Моршин, Немирів, Поляна, Синяк, Любень Великий документально датовані XVI ст. На території України, яка входила до складу Російської імперії, перші державні заходи щодо розвідки мінеральних джерел та їх експлуатації з лікувальними цілями проводилися з 1717 р. У другій половині XVIII ст. в Україні почався швидкий розвиток курортів. Здійснювалося будівництво водолікарень, готелів, будинків для прибулих відвідувачів, курортів та ін. [10, 15–31]. Перші описи лікувальних джерел Любеня Великого були зроблені у 1798 р. львівським лікарем К. Крочкевич. У 1799 р. Н. Сумароков зробив перший опис грязелікування як методу народної медицини. Істотний вплив на розвиток рекреаційно-курортного обслуговування мали праці Ф. Гербера, М. Вороніхіна, Л. Бертенсона, в яких досліджувались й описувалися мінеральні води та грязі Криму і півдня України. На початку XIX ст. було офіційно відкрито такі курорти: Немирів (1814 p.), Трускавець (1827 p.), Одеські грязеві курорти (1830 p.), Саки (1828 p.), Слов’янськ (1828 p.), Приморський (1846 р.) та ін. [9, 12–28]. У XIX ст. створюються перші туристичні бюро, що займалися організацією туризму: в 1896 р. у Львові, Чернівцях, Перемишлі. Відбувається освоєння рекреаційно-туристичних місцевостей Яремчі, Ворохти, Криворівні. У гірських місцевостях Карпат розвивався лижний туризм. Фахівці з курортної справи організовуються у професійні товариства: Російське бальнеологічне товариство, членами якого були і бальнеологи з України. У 1867 р. почало функціонувати Одеське бальнеологічне товариство, яке розробляло методику лікування та направлення хворих на курорти. У ХІХ ст. було розроблено проект закону «Про санітарну і гірську охорону лікувальних місцевостей». За цим документом визначалися місця з джерелами мінеральних вод, лікувальними грязями, морськими купаннями, кумисолікуванням і кліматичні станції. Також було прийнято закон про охорону курортів [10, 15–3 (...truncated)