Dance, as an art, ritual and history (ХVІІІ - ХХ of century)

Історичні науки 57 6. Volkonskiy N. (2003), History of information wars, Poligon, Sant-Peterburg, 736 p. (rus). 7. Balfour M. (2011), Propaganda in War 1939-1945: Organizations, Policies and Publics in Britain and Germany, Faber and Faber, London, 538 p. (engl). 8. Rhodes A. (1987), Propaganda: The Art of Persuasion World War II, Wellfleet Press, London, 319 p. (engl). 9. Executive Order 9182 Establishing the Office of War Information, available at: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=16273 (engl). 10. Executive Order 9182 on the Office of War Information, available at: http://www.presidency.ucsb.edu/ws/?pid=16372 (engl). 11. W inkler А. (1978), The Politics of Propaganda: The Office of War Information, 1942-1945, Yale University Press, New Haven, 230 p. (engl). 12. The Journal of American History (1968), 1, pp. 73-89 (engl). 13. Overy R. (1997), Why the Allies Won, W.W. Norton & Company, London, 416 p. (engl). 14. USA: Washington telegram No 5307. Co-ordination of Political Warfare Executive and Office of War Information (US) propaganda, available at: http://discovery.nationalarchives.gov.uk/details/r/C6567485 (engl). 15. W ar (General): To Ministry of Information. Statement about W (g)/42/67 for issue to the Press, available at: http:// discovery.nationalarchives.gov.uk/details/r/C6568365 (engl). © Клиніна Тетяна Надійшла до редакції 26.04.2016 УДК 792.8 «ХVІІІ-ХХ» ОСАДЦІВ ТАРАС, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри хореографії та мистецтвознавства Львівського державного університету фізичної культури ТАНЕЦЬ ЯК МИСТЕЦТВО, РИТУАЛ ТА ІСТОРІЯ (ХVІІІ-ХХ ст.) Пропонована стаття розкриває нові аспекти розуміння історичного процесу та відгуку людської спільноти на них. Адаптаційні процеси, згідно з історичною антропологією, можуть виявлятися в мистецтві та ритуалі. У контексті цієї статті автор розглядає танець, хореографічне мистецтво, як безпосередню реакцію людей на швидкі зміни історичних обставин. Це надає можливість визначати танець як надзвичайно важливий маркер реакції спільноти на нові обставини (соціальні, економічні, світоглядні), у яких ця спільнота опинилася. Ключові слова: мистецтво; історична антропологія; хореографічне мистецтво; Європа. Постановка проблеми. Історія розвитку бальних танців тісно пов'язана з історією нашого суспільства, його соціальної структури та форми вираження ментальних, ритуальних та соціальних змін в історичному контексті. Зміни, що відбувались в економічній, соціальній, політичній сфері життя, рівень загальної культури суспільства знаходять своє відображення в художній творчості народу, а відповідно, і в бальній хореографії [1; 6]. Беззаперечно, що танець "як перше мистецтво" є одним із найбільш виразних маркерів історичних змін та кодів суспільного розвитку і специфічною формою відображення історичної дійсності. Багато складних історичних процесів ми можемо зрозуміти саме через еволюцію хореографічного мистецтва [3; 5]. У ХVІІІ-ХХ сторіччі відбулися історичні зміни, які певною мірою змінили хід історії не тільки Європи, але й загальної світової системи. Відповіддю на ці зміни, а також і певними факторами, які репрезентували гли- бинні зміни в суспільстві, були зміни культурних парадигм, у тому числі й хореографічного мистецтва - танцю як явища, яке демонструвало суспільні настрої та комунікативні практики. У цій статті ми розглядаємо еволюцію танцю як певний показник історичних змін у ХVІІІХХ ст. та досить яскраву реакцію на них. Аналіз основних досліджень та публікацій з проблеми. Аналіз історичних джерел та досліджень, присвячених історії розвитку хореографічного мистецтва в історичному контексті, дав змогу висвітлити особливості її формування [6]. Ми можемо, спираючись на певну історіографічну базу, прийти до висновку, що танець як історичне явище своїми коренями сягає в побутові форми народного танцю. На певному етапі станового поділу суспільства з'явились салонні, або бальні танці [3]. У їхню основу лягли побутові народні танці, які видозмінювались під впливом норм етикету та устрою життя привілейованих верств суспільства СХІД № 2 (142) березень-квітень 2016 р. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com Історичні науки 58 (наприклад: селянський бранль - і салонні басданси; народний контрданс - і салонні лансьє, вальс, танго тощо) [5]. Слід також констатувати, що спроби осмислити антропологічний аспект історії без залучення такого важливого (хоч і не писемного) джерела, як танець є вкрай недостатніми. Метою нашої статті є спроба показати, як у ХVІІІ-ХХ ст. залежно від конкретних історичних подій мистецтво танцю ставало найбільш виразним показником зміни ментальності різних соціальних страт Європи та реакцією на ритміку суспільного життя та його ментальності. Виклад основного матеріалу. У Європі танець як презентативний засіб певних соціальних статусних груп під час численних театралізованих свят і розваг завжди був виразником настроїв та прагнень тих, хто його виконував, або чисельних глядачів. Зі сценок із сюжетами в народному характері, що розігрувалися мандрівними акторами під час трапез між зміною страв, пізніше виникнуть розгорнуті пантоміми. Поряд із ними продовжують розвиватися світські танці-ходи, танці-променади [1, с. 3]. До наших днів збереглися лише назви цих танців. Перші теоретичні описи їх були зроблені в XVI ст. Так, наприклад, знаменитий французький теоретик Туано Арбо в книзі "Орхезографія", описуючи різні види танців XVI ст., приділяє велику увагу бранлю як одному з видів стародавньої та улюбленої розваги. Цей найулюбленіший народний танець, значно стилізований в аристократичних салонах, під назву басданс став однією з перших форм бального танцю й відіграв велику роль у розвитку бальної хореографії. Величезною популярністю користувалася павана. Її виконували з канделябрами або смолоскипами в руках. Паваною відкривалися бали, вона ставала центром весільних церемоній [3-5]. З піднесенням міст, виникненням університетів відкривається нова сторінка мистецтва середньовіччя. У цей період остаточно відшліфовуються й танцювальні виразні засоби. На зміну басдансам приходять менует і ригодон, основні форми яких також запозичуються з народних танців. У танцях з'являються легкі стрибки й повороти, їх характеризують більш швидкий темп і витонченість поз. Типовим прикладом такого виду танців є романеска. До кінця XVII ст. у Франції, Англії та Німеччині починають танцювати контрданс, дещо чинний і строго симетричний салонний танець, запозичений із танців англійських селян [3; 5]. Поступове ускладнення танцювальної лексики й композицій, канонізація фігур і поз призвели до необхідності тривалий час опановувати танцювальне мистецтво. Так, у XVII ст. з'являються підручники з танців. У танцювальні зали потрапляють польський народний танець, жвавий і граціозно-грайливий екосез, танець шотландського походження, гавот і багато інших [1; 3; 4]. За короткий час ці танці стають модними в усіх країнах Європи. У середині XVIII ст. парні танці поступаються місцем масовим. Особ (...truncated)