EDUCATION DEVELOPMENT OF ORGANIZED SOCIETY: UKRAINIAN REALITIES AND PROSPECTS

РОЗВИТОК ОСВІТИ… 141 УДК 1:37:141 С 79 Генадій СТАСЮК РОЗВИТОК ОСВІТИ В “ОРГАНІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ”: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У статті аналізується поняття “організоване суспільство” та особливості розвитку освіти у ньому. Стверджується, що сучасна система освіти України перебуває у стані затяжної системної кризи. Наголошується, що процеси соціальної модернізації та національно-державного будівництва передбачають радикальну зміну освіти суспільства, його ціннісних орієнтирів, мотивів діяльності. Ключові слова: гетерогенність, мультикультуралізм, модернізація суспільства, організоване суспільство, освіта, професійний прагматизм, сучасне суспільство. Постановка проблеми. У сучасному світі освіта є провідним культурно-цивілізаційним фактором забезпечення розвитку суспільства і людини, однією з детермінант державотворчих процесів. Щоб досягти успіху в процесі побудови Української держави необхідно, по-перше, усвідомити значення освітнього чинника на всіх етапах розбудови державності; по-друге, переосмислити накопичений історичний досвід власної країни та зарубіжних країн; по-третє, існує гостра потреба забезпечити рівновагу між нововведеннями і традиціями в освітянській сфері, підняти суспільний статус освічених людей; по-четверте, вирішити, що треба зробити, аби примножити внесок педагогів і вчених у якісні й кількісні зміни в освіті, зберегти інтелектуальний потенціал навчальних закладів, враховуючи глобалізацію освітнього процесу. Ось такі гострі проблеми постають перед нашим суспільством, що перебуває у процесі суспільної трансформації. І не тільки перед © Стасюк Генадій, 2014 142 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ суспільством загалом, а й перед кожною людиною зокрема. А там, де діє людина, виникають певні політичні та психологічні проблеми. Сучасне суспільство розвивається дуже динамічно. Виникають нові форми взаємодії як по вертикалі, так і по горизонталі. Відбувається ускладнення структури традиційних суспільних інститутів, з’являються нові канали соціальної комунікації. Нове суспільне оточення потребує більшої гнучкості, мобільності, адекватності. Мультикультуралізм, гетерогенність, професійний прагматизм усе наполегливіше й ґрунтовніше проникають в українське суспільство, зумовлюють розробку освітньої політики, програм підготовки професіоналів, змісту освіти, встановлення морально-психологічного клімату і відносин між усіма учасниками освітнього процесу на усіх його рівнях, при яких кожен школяр або студент, незалежно від кольору шкіри, етнічного і соціального походження, релігійних, вікових, політичних, класових, мовних і мовленнєвих відмінностей, мав би всі необхідні можливості для інтелектуального та соціальнопсихологічного розвитку як громадянина Української держави. Розмаїття інтерпретацій системної трансформації суспільства в сучасній науковій літературі дає змогу екстраполювати наявні теорії на сучасну Україну, синтезувати їх як необхідні складові вітчизняної моделі демократичного вдосконалення та еволюційного самовідтворення соціуму, з’ясувати українські особливості “організованого суспільства”. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням освіти присвячено низку досліджень сучасних як вітчизняних, так і зарубіжних авторів: А. Алексюк, М. Аллен, М. Арчер, Р. Барнетт, У. Бек, Д. Белл, Є. Бєлозєрцєва, С. Вітвицька, Б. Вульфсон, О. Глузман, С. Головко, В. Жуков, Ф. Кайзер, І. Кобиляцький, Л. Нечепоренко, Л. Рувінський, Г. Уолфорд та ін. Висловлюючи своє розуміння ролі освіти в сучасному світі, В. Андрущенко зазначає, що “Освіта загалом і вища освіта зокрема відіграє в суспільстві унікальну роль: вона відтворює особистість, озброює її знаннями, формує світогляд і творчі здібності, виховує як патріота і громадянина, тобто реально готує його (суспільства) майбутнє. І від того, якою буде наша освіта, без перебільшення, залежить майбутнє держави: народу і культури” [2, 215]. Ця думка також простежується у працях Б. Гершунського: “Саме освіта принципово «працює» на майбутнє, визначаючи РОЗВИТОК ОСВІТИ… 143 наперед особистісні якості кожної людини, її знання, вміння, навички, світоглядні і поведінкові пріоритети, а відтак – економічний, моральний, духовний потенціал суспільства, цивілізації загалом” [3, 89]. Мета статті – проаналізувати реалії та перспективи розвитку української освіти в організованому суспільстві. Сьогодні зі впевненістю можемо стверджувати, що організоване суспільство є полем і школою демонополізації державної влади, зростанням авторитету політичних партій. Його провідними рисами є: – міцна правова держава з енергійним, мудрим і авторитетним політичним лідером-реформатором; – ринково-регульована економіка, побудована на засадах плюралізму форм власності; – гарантований соціальний захист населення; – виважена гуманітарна стратегія, що інтегрує колективнонародну (національну) волю, мобілізує громадян на здійснення реформ; – легітимність уряду, громадська злагода та згуртування; – свобода особистості; – соціальна справедливість [1]. Українському суспільству ХХІ ст. властиві тільки окремі ознаки “організованого суспільства”. Так, у зародковій стадії перебуває політична і державотворча дієздатність політичних інститутів, передусім політичних партій і профспілок. Наявні потужні політичні сили не мають яскравого “ідеологічного обличчя”, системних концепцій націє- та державотворення. Освітні блоки програм впливових політичних суб’єктів обмежуються загальними малозначущими фразами, не містять конкретних механізмів реалізації освітніх планів і проектів. Політичні лідери не усвідомлюють повною мірою важливості освітнього чинника у процесі проведення суспільних реформ. А у розвинутих країнах світу (США, Японія, Франція, ФРН) питання освіти й науки займають вагоме місце у політичних програмах і доктринах, а їх розв’язанням займаються урядовці й політики усіх рівнів. Наприклад, у США питання якості та доступності освіти проголошено питанням “геополітичного лідерства американської нації”. Отже, визнаного світового успіху досягають системи освіти тих країн, де панують логічність і систематич- 144 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ ність навчання та масово поширене постійне виконання учнями і студентами грамотно підібраних і скомпонованих завдань різного ступеня складності, де компетентність формується у вигляді конкретних реалізаційних спроможностей [4]. По-друге, нерозвинутими залишаються правові інститути. У країні процвітає непотизм, корупція, використання тіньових схем з метою власного самозбагачення, все більшої політичної й економічної ваги набувають окремі фінансово-промислові групи, що різними шляхами лобіюють свої корпоративні інтереси. Судові інстанції стають розмінною монетою у політичних іграх та економічних спекуляціях. Освітній сектор потерпає від наявності численних правових колізій, незадовільної правозастосовчої практики законодавства про освіту. По-третє, вкрай незадовільним є соціальний захист населення. Аналіз сучасних проблем соціального захисту свідчить про його перехідний стан і безс (...truncated)