ELECTORAL MEMORY OF UKRAINIANS AS A SOCIO-POLITICAL PHENOMENON: AXIOLOGICAL AND ONTOLOGICAL ANALYSIS

"Bulletin of the Yaroslav the Wise National University". Series: Philosophy, philosophy of law, political science, sociology, Mar 2021

Problem setting. Given that voters usually react more to the past than to the vague future that their candidates for power “paint” in their minds during the election campaign, the problem of analyzing the phenomenon of electoral memory of Ukrainians in today’s challenges is relevant. The manipulation of collective memory by political elites in the electoral space is reflected in a process called “memory politics”. Recent research and publications analysis. Based on the analysis of the concepts of collective memory of M. Halbwachs, A. Assmann, J. Olvik, M. Bloch, D. Zhukov, the commemoration of P. Nora, A. Megill, E. Romanovskaya, G. Gornova and the policy of memory. According to V. Achkasov, A. Miller, D. Gigauri, electoral memory is defined as the intentional orientation of the voters’ consciousness to the past, when the result is memory as a representation of a specific electoral behavior. Paper objective. The aim of the article is to study the influence of electoral memory on the political choice of citizens and socio-political consequences of its recoding. Paper main body. Electoral memory has been shown to involve external coding using certain political and psychological technologies, including and manipulative. The example of the analysis of the presidential and parliamentary elections in 2019 shows how the meaningful recoding of the electoral memory of Ukrainians took place. The structure of electoral memory includes codes that: 1) do not position politics as a professional activity that requires special professional training; 2) give a positive color to dilettantism in politics under the slogan of ensuring the constitutional right of everyone not only to vote but also to be elected; 3) given that memory operates not with facts but with images, has the ability to sort, organize and select these images and regulates their storage (short-term-long), deform the mechanism of transformation of short-term memory into long-term (so-called, “Consolidation of the trail”), produce a cult of “new faces” in politics. Such changes in the characteristics of the electoral memory of voters in Ukraine will inevitably lead to changes in the mechanism of functioning of its electoral space. According to the electoral process, the concept of space is three-dimensional and characterizes the positioning of its actors in conditions of electoral competition, determines (1) the rating of the candidate (applicants) for power in the political landscape of society, (2) “distance” separating him (them) with competitors in the struggle for the vote, (3) the ability to change this distance. Changes in the structure of electoral memory most actively affect the processes that determine the third dimension of electoral space ‑ the “drift” of the electorate from election to election according to patterns of social tectonics. Given the predominance of short-term electoral memory, the electoral space becomes very mobile and unpredictable, dependent on a large number of situational external factors, and the unstable socio-political situation slows down the process of rationalizing political choices and forming long-term electoral memory. Conclusions of the research. As a result of the analysis the author's typology of electoral memory is offered, which includes the characteristics of permanent, situational and ambivalent (transitional) types, selected on the basis of the following indicators: main resource, implementation mechanism, information storage time, formation factors, degree of volitional regulation, mental activity regulators. The conclusions emphasize that the structural elements of electoral memory are embedded in the political process and are constantly reproduced in appropriate actions that should be aimed at creating and maintaining a collective identity.

Article PDF cannot be displayed. You can download it here:

https://fil.nlu.edu.ua/article/download/224811/225989

ELECTORAL MEMORY OF UKRAINIANS AS A SOCIO-POLITICAL PHENOMENON: AXIOLOGICAL AND ONTOLOGICAL ANALYSIS

УДК 324(477):316.4 DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.48.224811 Погрібна Вікторія Леонідівна, доктор соціологічних наук, професор, професор кафедри соціології та політології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна е-mail: ORCID: 0000‑0002‑5101‑0386 Сахань Олена Миколаївна, кандидат соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології та політології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна e-mail: ORCID: 0000‑0002‑3212‑031Х ЕЛЕКТОРАЛЬНА ПАМ’ЯТЬ УКРАЇНЦІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ФЕНОМЕН: АКСІОЛОГІЧНИЙ ТА ОНТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ У статті аналізується «електоральна пам’ять» як соціально-політичний феномен, визначається, в який спосіб вона впливає на політичний вибір громадян та до яких соціально-політичних наслідків призводить її перекодування. Доводиться, що електоральна пам’ять фіксує найбільш значущі події в житті суспільства, посилюючи або послаблюючи його консолідацію, та мотивує і спрямовує електоральну поведінку виборців. Пропонується авторська типологія електоральної пам’яті на основі показників: основний ресурс, механізм реалізації, час зберігання інформації, чинники формування, ступінь вольової регуляції, психічні регулятори активності. Ключові слова: пам’ять, електоральна пам’ять, електоральна поведінка, політика пам’яті, колективна пам’ять, коди пам’яті, комеморація. Народ, який не пам’ятає, як і за кого він голосував раніше, приречений помилятися у майбутньому. (з проекту «Електоральна пам’ять», 2019 р.) Постановка проблеми. У політичний лексикон у всьому світі сьогодні активно входить термін «суверенізм» як відповідь на інтенсифікацію процесу глобалізації. На жаль, нерідко ним підміняється активізація популістських настроїв, що особливо небезпечно для суспільств, «не обтяжених» досвідом демократичних перетворень. І Україна не є в цьому сенсі винятком. Оцінити 160 © Погрібна В. Л., Сахань О. М., 2021 Політологія результати такого захоплення популізмом можливо, тільки дослідивши темпоральні характеристики процесу легітимації влади і конкретних дій політиків. У суспільній свідомості цілком природно закріплена позиція громадян про те, що влада несе відповідальність за все, що відбувається в державі та суспільстві. Обираючи до органів державної влади своїх представників, яким довіряють, громадяни наділяють їх правом приймати рішення на свій розсуд з урахуванням інтересів виборців не тільки свого округу, а й усієї країни в цілому. У ході виборчого процесу (іноді і шляхом масових громадянських виступів, як це було під час Революції гідності в Україні) електорат активно виявляє своє ставлення до тих чи інших дій політиків, підтримуючи їх та висловлюючи довіру на наступну каденцію або відмовляючи в подальшій підтримці, якщо наступає розчарування внаслідок нездатності можновладців забезпечити позитивні зміни в державі. На жаль, сьогодні політики часто відсилають своїх виборців до спогадів про події минулого або до міфів, що створюються в колективній пам’яті задля виправдання відповідних дій, а особливо владних намірів. Політичні актори прагнуть отримати перевагу, визначаючи як домінуючі конкретні групові смисли і спогади з метою отримання вигоди в майбутньому. Хоча ці інтерпретації минулого, як правило, технологічно є штучно змодельованими, вони часто стають дієвою зброєю в боротьбі політичних опонентів за владу. Ураховуючи, що виборці зазвичай більше реагують на минуле, ніж на розпливчасте майбутнє, яке «малюють» в їх свідомості претенденти на владні посади під час виборчих перегонів, актуалізується проблема аналізу феномену електоральної пам’яті в умовах некерованої активізації сувереністських настроїв українців. Маніпуляції з колективною пам’яттю, що проводяться політичними елітами в електоральному просторі, знаходять своє відображення в процесі, який носить назву «політика пам’яті». Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття «політика пам’яті» виникло в кінці XX ст. в постмодерністських теоріях мови і влади (Р. Барт, Ю. Крістева, Ж. Дерріда, М. Фуко). Постмодерністи висунули тезу про конструювання владою потрібних уявлень про минуле і соціально-групової ідентичності [1, с. 16–34]. У загальному сенсі політика пам’яті являє собою набір політичних стратегій з інтерпретації минулого, до якого входить низка символічних і культурних практик, за допомогою яких згадуються, фіксуються і відкидаються з масової свідомості події з історії цієї спільноти. Тому не дивно, що її вивчення в останні роки стало дуже популярним [2; 3]. Соціально і політично значущі події та інциденти зробили актуальною дану тематику, особливо як відповідь на постмодерністську критику репрезентації влади. Ключові теоретико-методологічні концепти, висвітлені в наукових публікаці161 Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 1 (48) 2021 ях, дозволяють авторам статті провести аксіологічний та онтологічний аналіз феномену електоральної пам’яті. Майже 100 років тому французький історик і соціолог Моріс Хальбвакс увів до наукового обігу і запропонував проведення дослідження феномену колективної пам’яті. Учений зазначав, що індивіду доступні два типи пам’яті – індивідуальна та колективна. Індивідуальні спогади детермінуються особливостями особистого життя, і навіть ті з них, які індивід поділяє з іншими, він розглядає лише настільки, наскільки вони зачіпають його особисто. Колективні спогади відповідають за ті моменти, коли індивід здатний вести себе просто як член групи, викликаючи в пам’яті і підтримуючи спогади в тій мірі, в якій вони зачіпають його групу. Ці два види пам’яті часто проникають одна в одну, індивідуальна пам’ять може спиратися на пам’ять колективну, щоб підтвердити або уточнити той чи інший спогад або навіть, щоб заповнити деякі прогалини, однак вона йде власним шляхом. «Колективна же пам’ять обертається навколо індивідуальних пам’ятей, але не змішується з ними. Вона розвивається за власними законами, і навіть якщо іноді до неї потрапляють деякі індивідуальні спогади, вони відразу видозмінюються, бо вже не перебувають під впливом свідомості особистості» [4, с. 8]. Також, за М. Хальбваксом, колективна пам’ять формується, існує і зберігає відповідну інформацію доти, доки остання перебуває у свідомості певної соціальної групи. Вважаємо, цю тезу дуже важливою задля розуміння природи електоральної пам’яті як різновиду пам’яті колективної, особливо враховуючи, що остання не є універсальною, а припускає одночасне існування кількох її варіантів. Інший відомий дослідник колективної пам’яті П’єр Нора підкреслював, що вона постійно еволюціонує, а джерелом її розвитку є діалектичне протиріччя між запам’ятовуванням та забуванням як важливими психологічними властивостями людської свідомості [5, с. 20]. Один із найяскравіших сучасних дослідників соціальної пам’яті Джеффрі Олік запропонував оригінальний методологічний інструментарій дослідження пам’яті колективної. Він відзначив, що «в рубрику колективної пам’яті включено безліч різних соціальних форм, просторів і практик – від зви (...truncated)


This is a preview of a remote PDF: https://fil.nlu.edu.ua/article/download/224811/225989
Article home page: https://fil.nlu.edu.ua/article/view/224811/225989

Погрібна Вікторія Леонідівна, Сахань Олена Миколаївна. ELECTORAL MEMORY OF UKRAINIANS AS A SOCIO-POLITICAL PHENOMENON: AXIOLOGICAL AND ONTOLOGICAL ANALYSIS, "Bulletin of the Yaroslav the Wise National University". Series: Philosophy, philosophy of law, political science, sociology, 2021, pp. 160-184,