IMPLEMENTATION OF PROSPECTIVE METHODS OF MODELING AND FORMATION OF CLOTHES AT THE LESSONS TECHNOLOGIES

ISSN (оnline) 2616-6747, ISSN (print) 2519-8254. Ukrainian professional education. 2019. № 6 УДК 378.016:687 DOI https://doi.org/10.33989/2519-8254.2019.6.205705 ORCID 0000-0002-5071-869Х РЕАЛІЗАЦІЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ МЕТОДІВ МАКЕТУВАННЯ ТА ФОРМОУТВОРЕННЯ ОДЯГУ НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ТЕХНОЛОГІЙ Наталія Орлова У статті розглянуто актуальну проблему навчання художнього проектування одягу на заняттях із технологій у старшій школі. Оскільки в навчанні учнів моделюванню одягу переважно використовують класичні методи формоутворення, які базуються на конструктивній складовій, то проаналізовано застосування методів фактурного формоутворення як нового напряму текстильного дизайну, при якому фактура тканини стає активним засобом формоутворення одягу. Доведено, що поєднання у навчальному процесі методів фактурного формоутворення та макетування значно покращує сприйняття старшокласниками об’ємно-просторових аспектів моделювання одягу, а навчання учнів створенню об’ємно-просторового макету як попереднього представлення майбутньої дизайн-розробки сприяє розвиткові креативної особистості та спонукає до оволодіння сучасними методами дизайн-проектування. Навчально-методичні аспекти макетування розглянуто як важливу складову навчання художнього проектування одягу, де макетування передбачає виконання робочих макетів на всіх етапах проектування і, поряд із графічним ескізуванням, стає творчим методом розробки варіантів конструкції. До перспективних методів макетування віднесено паперопластику, у техніці якої створюють проектно-пошуковий паперовий макет для пластичного обрання форми одягу (фактура оригамі, характерними рисами якої є підкреслена та перебільшена формостійкість матеріалів; його різновиди – модульне оригамі та кіригамі). Надано уваги об’ємно-просторовому моделюванню одягу на манекені або на фігурі людини муляжуванням та ескізним наколюванням, які слугують платформою для експериментів у формоутворенні костюму, надають можливість безпосереднього оцінювання роботи в процесі розробки та моделювання. Фактурне формоутворення визначено засобом виразності поверхні текстильного полотна і форми виробу та проведено висновок, що дослідження можливостей використання методу фактурного формоутворення одягу на заняттях із технологій розширює спектр професійної підготовки молоді, спонукає майбутніх учителів технологій до подальших експериментів. Ключові слова: заняття з технологій у старшій школі, художнє проектування одягу, методи формоутворення одягу, макетування, фактурне формоутворення, паперопластика. Постановка проблеми. Ефективна підготовка старшокласників до художньоконструкторської діяльності будується на заняттях з технологій за типом професійної діяльності дизайнера, тому вчителі технологій повинні досконало володіти системою понять, теоретичних положень, якими оперує дизайнер, і системою дій, послідовних процедур, етапів, які передбачені методикою художнього проектування. Діяльність у сфері дизайну спрямована, перш за все, на гармонізацію людини з оточуючим предметним середовищем. Проектна ж діяльність охоплює практично всі області життєдіяльності людини і вимагає від дизайнера врахування низки факторів, таких, як ергономічної відповідності 51 ISSN (оnline) 2616-6747, ISSN (print) 2519-8254. Ukrainian professional education. 2019. № 6 виробу людині, оцінки правильності композиційно-конструктивного рішення, функціональної спроможності, пластики форми та матеріалу. На етапі втілення концепції формоутворення виробу в конкретний матеріал ключовим етапом стає етап макетування виробу. Взаємозв’язок форми заданої структури та способу її розробки є актуальною проблемою сучасного проектування одягу. Найбільш поширеними залишаються класичні методи формоутворення, які базуються на конструктивній складовій, але поряд з ними активно застосовуються методи, що раніше виконували декоративну та оздоблювальну функцію. Сьогодні в текстильному дизайні привертає увагу новий напрямок – фактурне формоутворення, при якому фактура тканини не відокремлюється від процесу формування об’ємно-просторової структури виробу, а стає активним засобом формоутворення одягу. Поєднання методів фактурного формоутворення та макетування у навчальному процесі значно покращує сприйняття старшокласниками об’ємно-просторових методів моделювання одягу. Аналіз досліджень і публікацій. Обґрунтуванню актуальності макетування у проектуванні одягу та теоретико-методологічної бази макетування присвячені дослідження науковців: А. Васіна та ін. (Васін, Талащук, Бандорин, Грабовенко, 2004), Г. Гусейнова (Гусейнов, 2004); проблемам взаємодії текстилю і одягу присвячені праці К. Амаден-Кроуфорд (Amaden-Crewford, 1998), В. Вигонова (Выгонов, 2004), К. Вольф (Wolff Colette, 2000), Л. Гайдук (Гайдук, 2008), К. Гейл (Гейл, 2009), Т. Козлової (Козлова, 1984), І. Плешковоъ (Плешкова, 2010). Автори акцентують увагу на основних модних тенденціях в текстилі для одягу, розвитку високотехнологічного текстилю, а також практичних техніках виконання фактур. Методику фактурного формоутворення в текстилі з використанням різних фактур в одязі розглянуто у працях М. Кісіль (Кісіль, 2011, 2012). Проаналізувавши літературні джерела, автор виявила, що науковцями представлено розрізненні сторони методичної послідовності розробки форми одягу заданої структури; проблема експериментальних пошуків нових пластичних рішень форми костюму залишається актуальною. Мета статті – узагальнення традиційних та перспективних методів проектування одягу та способыв їх використання в процесі навчання художнього проектування одягу на заняттях ыз технологій. Виклад основного матеріалу. Процес втілення форми в матеріал починається з формування концепції формоутворення, що полягає в обґрунтуванні конкретних об’ємно-просторових, декоративно-пластичних та образно-стилістичних рішень. Наступним кроком є використання антропологічної інформації та композиційних засобів гармонізації і як результат одержання форми у вигляді конструкції (розгортки) або об’ємнопросторового макету, як попереднього представлення майбутнього зразка дизайнрозробки. У дизайні одягу (за Г. Гусейновим і ін., 2004) макет розуміють як зразок проектованого виробу, його матеріальне об’ємно-просторове втілення. У методології дизайну (за Г. Мінервіним і ін., 2004) макети класифікують наступним чином: в залежності від імітування сторін об’єктів дизайну (художньо-естетичні, конструктивні, технологічні), в залежності від етапу проектування (робочі, ескізні, демонстраційні, для лабораторних випробувань), за масштабом (в натуральну величину, зменшені в різних співвідношеннях), за об’ємністю (об’ємні, напівоб’ємні, площинні), за матеріалом виготовлення (з паперу, з тканини, з нетканих полотен, з металу, з пластику) (Кісіль, 2011). Макетування – творчий процес, який синтезує різні аспекти графічної, конструкторської та проектної діяльності, результатом якої є макет. Науковці (А. Васін та ін., 2004), Л. Гайдук (Гайдук, Васильєва, 2008) виокремлюють функції макетування: проект52 ISSN (оnline) 2616-6747, ISSN (print) 2519-8254. Ukrainia (...truncated)