Figurative thinking S. Pavlyuchenkо in the context of the performing interpretation of the folk song

ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ УДК 78.071  Скопцова О. М., Крупа Ю. О. ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ С. ПАВЛЮЧЕНКА У КОНТЕКСТІ ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ А Здійснюється спроба осмислення феномену образного мислення С. Павлюченка у контексті інтерпретації народної пісні у хоровому виконавстві. Аналізуються фактори впливу на якісний бік інтерпретації народної пісенної спадщини. Наводяться провідні аспекти уваги диригента при роботі з народним хором. Узагальнюються особливості творчого, образного мислення С. Павлюченка, які можна визнати вписаними в історію сучасної народно-хорового виконавської практики. Ключові слова: хор; народно-пісенне мистецтво; диригування; інтерпретація; хорове мистецтво; диригентська школа Актуальність проблеми. В умовах культурно-мистецького життя ХХІ століття специфічні особливості музичного виконавства та сам процес інтерпретаційної діяльності є пріоритетними напрямками сучасного музикознавства і потребують наукового тлумачення. Нині є низка наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних теоретиків, у яких висвітлюються різні аспекти цієї проблеми. Частковий аналіз науково-методичної літератури дозволяє виявити певну розгалуженість цих досліджень при відсутності сформованого термінологічного та понятійного апарату. У контексті формування концепції процесу інтерпретації в галузі народно-хорового мистецтва неможливо оминути постать С. Павлюченка. Аналіз попередніх досліджень і публікацій. У працях авторитетних дослідників сучасності Г. Єржемського [1; 2], Р. Кофмана [4], Г. Макаренка [5], та ін. розглядаються питання диригентської інтерпретації у контексті оперно-симфонічного, оркестрового диригування. Однак специфіка інтерпретації в умовах народного хорового виконавства дотепер ще не отримала достатнього наукового осмислення та теоретичного узагальнення. Цікавим у аспекті даної публікації є бібліографічних покажчик, виданий кафедрою народно-хорового мистецтва Київського національого університету культури і мистецтв (КНУКіМ) до 75-річчя від дня народження С. Павлюченка [7]. Щодо аналізу діяльності С. Павлюченка цікавими є наукові статті І. Павленко [7], В. Ткаченко [9], які аналізують особливості його творчої діяльності та педагогічної майстерності, проте поза увагою залишається саме феномен творчого мислення маестро. Джерельну базу даного 80 C Скопцова О. М., Крупа Ю. О. дослідження становлять наявні праці публіцистичного характеру, нариси про концерти Українського народного хору КНУКіМ і власний досвід навчання та роботи під керівництвом С. Павлюченка. Проаналізовані публікації наведені у списку використаних джерел до поставленої проблеми стосуються опосередковано, відтак виконують роль робіт узагальнюючого характеру. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Наявний пласт досліджень щодо диригентської інтерпретації не виділяє окремо сутності інтерпретації галузі народно-пісенного хорового виконавства. Аналіз особливостей образного мислення провідних практиків народно-хорової справи дозволить виявити концептуальні особливості інтерпретації в народно-хоровому мистецтві. Формулювання цілей статті. Ця публікація є спробою осмислення феномену творчого методу Станіслава Павлюченка в контексті виконавської інтерпретації. Викладення основного матеріалу дослідження. Аналізуючи специфіку диригентсько-хорового мистецтва, відкриваємо для себе, що джерело невичерпної творчої думки, музичних переваг і смаку, обличчя творчого колективу з боку художньо-виконавських критеріїв значною мірою визначає керівник. Його темперамент, інтуїція, прискіпливе ставлення до вибору репертуару, його адаптація через аранжування чи виконавську інтерпретацію є чинниками виявлення творчого мислення та виконавської індивідуальності керівника колективу. Станіслав Павлюченко народився в Росії, а став українським диригентом, педагогом, фольклористом, професо№ 4 (181) 2018 ISSN 2522-9729 (online) ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ ром, народним артистом України, щирим українцем, який палко вболівав за долю української пісенної культури, є яскравим представником київської диригентської школи, одним із найулюбленіших учнів Елеонори Павлівни Скрипчинської. У творчій діяльності він успадкував і продовжив основні принципи хорового мистецтва, впроваджені П. Демуцьким, розвиненої Г. Верьовкою, О. Кошицем, Н. Городовенком та багатьма іншими діячами українського музичного мистецтва. Саме про це зазначає й авторитетний фольклорист сучасності І. Павленко, який акцентує, що «як творча особистість Станіслав Павлюченко формувався ще наприкінці 50-х років, навчаючись у Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського по класу диригування у видатних українських митців Г. Г. Верьовки та Е. П. Скрипчинської, котрі запросили його на роботу до Державного українського народного хору. Власне, саме там українська народна пісня стала основним джерелом його творчого натхнення протягом усього життя. Із часом йому судилося створити концептуальні засади сучасного народнопісенного виконавства на базі студентського народного хору. Там було систематизовано жанрову палітру хору, вдало поєднано різні виконавські форми – від гуртового і сольного співу до використання широких хорових полотен, театралізованих мізансцен, інструментального супроводу тощо» [8]. Інтерпретація української народної пісні, на нашу думку, суттєво відрізняється від інтерпретації класичних творів або авторської музики. Саме народно-пісенна традиція дарує диригенту безпрецедентну можливість і розгалужений простір для виявлення творчого відчуття, мислення та власної інтерпретаторської індивідуальності. Аналізуючи діяльність С. Павлюченка в живому творчому процесі, виявляємо, що музика створювалася ним завдяки наявності виняткового художньо-образного мислення, власної творчої філософії, від якої митець відштовхувався, будуючи елементи загальної музичної фрази, створюючи розгорнуту музично-драматичну картину. Доречно зауважити, що максимальну свободу його творчого мислення спостерігаємо у процесі роботи з Українським народним хором КНУКіМ. Виконавська стилістика хору під керівництвом С. Павлюченка органічно була доповнена феноменально чесною та правдивою інтерпретацією народних пісень неймовірно високого рівня виконавських критеріїв. Одним із критеріїв якісної виконавської інтерпретації диригента є здатність до «чуттєвого аранжування», яке не має нічого спільного з математичним розгалуженням на голоси. Аналізуючи партитури, створені С. Павлюченком для народного хору КНУКіМ, робимо висновок, що він глибоко відчував сутність народно-пісенної традиції, володів знаннями локальних регіональних традиції. Зазначені знання допомагали автору створювати неповторні аранжування народних пісень для різного складу хору, використовуючи розвинену музичну форму із застосуван№ 4 (181) 2018 ISSN 2522-9729 (online) ням гармонічних, фактурних, колористичних, тембрових, різноманітних засобів виразності, варіювання, прийомів ритмічної організації, унікального самобутнього компілювання інструментарію. Наведені фактори с (...truncated)