ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Збірник наукових праць. Випуск 25 (2–2018) Частина 2 48 УДК 378.016: [784:781.68] (043.3) DOI: 10.32626/2309-9763.2018–25.–2.48-53 Лінь Янь Lin Yan 1 ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА The peculiarities OF ARTISTIC and Interpretive Activity OF MUSIC teachers У статті розглянуто особливості художньо-інтерпретаційної діяльності вчителів музичного мистецтва, що передбачає наявність музичних знань та умінь аналізувати, порівнювати та узагальнювати художні явища; осмислене тлумачення емоційно-образного змісту музичного твору з певної культурно-історичній позиції; обговорення, діалог, дискусії щодо пояснення використаних в інтерпретованому музичному творі певних художніх прийомів та засобів виразності; вміння співвіднести емоційне сприйняття музичного твору з понятійним судженням, переносячи це судження на інші види та жанри мистецтва. Ключові слова: вчитель музичного мистецтва, художньо-інтерпетаційна діяльність, музичний твір, розуміння, тлумачення, спілкування. На сучасному етапі розвитку мистецької освіти України і Китаю зростає актуальність вивчення питань, пов’язаних із художньою інтерпретаційною діяльністю майбутніх учителів музики. Аналіз робіт у галузі музичної педагогіки свідчить про наявність наукового підгрунтя для вирішення проблеми залучення китайських студентів до художньо-інтерпретаційної діяльності. Методологічною основою дослідження означеної проблеми стали роботи науковців у галузі мистецької освіти (А. Козир, Л. Куненко, Н. Мозгальова, Г. Падалка, О. Щолокова та ін.) та методики вокального навчання (В. Антонюк, Н. Гребенюк, Л. Дмитрієв, Ріггс та ін.). Мета статті – визначити особливості художньо-інтерпретаційної діяльності вчителів музичного мистецтва. Відзначимо, що діяльність є одним із найширших понять соціально-гуманітарних наук, яке особливо часто використовується в сучасній філософії, психології, педагогіці та музикознавстві. З філософської точки зору, діяльність – це специфічна форма активного відношення людини до оточуючого світу, що передбачає його цілеспрямоване перетворення та зміну [13, с. 123]. Як психологічний процес діяльність являє собою складне структурне утворення, у якому відбувається взаємодія різних елементів: дій, операцій, що зумовлюються мотивацією, цілями, завданнями [12, с. 98]. Педагоги, трактуючи категорію діяльності виходять з уявлення про єдність особистості та її продуктивних дій. Освітній процес розглядається як процес діяльності, спрямований на становлення особистості, прищеплення їй умінь оцінювати, вибирати і конструювати такі види роботи, які відповідають її індивідуальності і потребі в саморозвиткові [3, с. 34]. З цих позицій художньо-інтерпретаційну діяльність майбутнього вчителя музичного мистецтва розглядають як чинник його творчого становлення, як стимул усебічного розвитку. Використання художньо-інтерпретаційної діяльності на заняттях із вокалу в педагогічному вузі дозволяє студентам формувати активну професійну позицію, усвідомлювати важливість вокального виконавства в їхній майбутній роботі, виховувати самостійність у розумінні та інтерпретації музичних творів. Розглянемо сутність художньої інтерпретації та її місце в сучасній виконавській практиці. На думку Н. Корихалової, з’явившись у музичному побуті у 60-х роках ХІХ століття поняття “інтерпретація” стало означати не просте технічне відтворення нотного тексту, а творче самостійне тлумачення музичного твору. На переконання вченої, виконавця можна назвати © Лінь Янь, 2018 Розділ 1. Методика навчання мистецьких дисциплін 49 відмінним, посереднім, віртуозом, але він може не бути інтерпретатором” [5, с. 10]. В енциклопедичному музичному словнику творчий процес тлумачення музичного твору називається інтерпретацією. Діяльнісний аспект музичної інтерпретації засвідчує твердження Ю. Кочнєва: “Музична інтерпретація – це особлива (ідеальна) форма демонстації музичного твору, його існування в саморозвитку, в діяльності та через діяльність окремої людини” [6, с. 5]. На думку Г. Князєвої, в мистецтві інтерпретації завжди присутні елементи репродуктивного (виконавські традиції, технологічні прийоми, художній досвід виконавця тощо), які спрямовуються на вирішення творчого завдання – виконавського втілення музичного твору (продуктивне начало). У зв’язку з цим, учені акцентують увагу на тому, що виконавське мистецтво є вторинною щодо до авторського зразка, відносно самостійною художньою діяльністю, творча суть якої виявляється в кінцевому продукті – інтерпретації [2, с. 107]. Істотною відмінністю художньої інтерпретації є розуміння художньо-образного змісту твору, адже художник-інтерпретатор спочатку визначає своє “первинне” розуміння твору, а потім уже пропонує публіці його власне тлумачення. Зрозуміло, у розуміння немає меж, і воно постійно поглиблюється та уточнюється. Однак, якщо у співавтора не виникає будь-якого розуміння, то художнього трактування просто не відбувається. Тобто розуміння є умовою, а не результатом художньої інтерпретації [10, c.11]. Таким чином, у художній інтерпретації розуміння є суб’єктивним, психологічним явищем, а тлумачення (прочитання) – його об’єктивуванням, що має комунікативну мету. У цьому сенсі тлумачення є близьким до пояснення, однак може бути не тільки теоретичним, а й художнім. Аналіз наукових праць (З. Наер, О. Рудницька, О. Щолокова та ін.) дозволив виокремити основні характеристики розуміння, а саме: один із найважливіших і специфічних процесів у взаємозв’язках людини з мистецтвом”; функція розуму, що здійснюється на основі єдності пізнавального, етичного та естетичного компонентів людської діяльності; процес “особистісного пошуку художнього смислу, вираженого у формі символічних значень мистецького твору”; “емоційно забарвлена пізнавальна активність”, “мисленевий процес, спрямований на виявлення істотних рис, властивостей та смислових зв’язків художнього зору; здатність до інтерпретації метафорично-символічного значення образного змісту”. Не можна не погодитись з думкою О. Рудницької, яка вважає основною властивістю розуміння його відповідність авторському задуму. При цьому, рівень розуміння повноти авторського задуму може, “обмежитися найпростішими емоціями задоволення від упізнання звичних і простих для сприйняття образів, однак може і сягнути високого духовного напруження у процесі пізнання глибинного смислу мистецького явища” [11, с. 102-111]. У такому аспекті розуміння змісту літературного джерела є запорукою створення переконливого художнього образу вокального твору. Сказане зумовлює розглянути питання розуміння виконавського тексту. Як зазначається у теорії музичної інтерпретації, виконавський текст твору є сукупністю виконавських версій твору, в тому числі версій різних суб’єктів інтерпретації, а також версій одного суб’єкту інтерпретації, створених у різний час, у різних виконавських умовах (під час концертів, записів, репетицій) [18, с. 38]. На думку Т. Лимарьової, важливість розуміння музичного тексту в контексті виконавської інтерпретації необхідне для того, щоб пока (...truncated)