European Convention on the Protection of the Most Vulnerable Groups of Population

Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (5) / 2014 До 210-річчя Університету УДК 341.24-056.42 ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ О. П. РАДЧУК, канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри міжнародного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків Розглянуто основні категорії верств населення, яких віднесено до вразливих. Досліджено особливості захисту прав таких громадян в Україні, а також за Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Ключові слова: захист прав;вразливі верстви населення; права пацієнтів; дискримінація;меншини; біженці. В Україні дуже гостро стоїть питання правової та соціальної ізоляції вразливих верств населення через відсутність інформації про їхні права та механізми їх захисту. Багато таких громадян взагалі не знають своїх прав, тим більше не мають можливості правильно і повною мірою їх захистити. Особливо це питання стосується населення, що проживає в сільській місцевості. Захист прав надається державними інститутами України, суспільними та міжнародними організаціями. Захист з боку держави зводиться практично лише до реалізації права людини на соціальний захист. В Україні створено спеціальні нормативні акти, що забезпечують реалізацію державних соціальних стандартів і гарантій соціальних прав населення. На думку окремих авторів, «… існування соціально поляризованого суспільства є підставою для здійснення органами державної влади перерозподілу доходів через систему оподаткування, використання позабюджетних джерел фінансування соціального захисту, врахування інтересів і потреб вразливих верств населення» [22]. Захист прав таких громадян відповідно до Європейської конвенції про 1 Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (5) / 2014 До 210-річчя Університету захист прав людини і основоположних свобод [5] (далі – Європейська конвенція) здійснюється більш об’ємно, але повнота не зводиться до певних грошових виплат і забезпечення ліками та лікуванням. Міжнародне право для реалізації своїх норм часто звертається до послуг національних правозастосовних і правоохоронних органів. Як вказують відомі правознавці, одним із найбільш корисних напрямків впливу міжнародного права на міжнародні відносини є введення загальних правил, що застосовуються й ефективно діють одночасно у двох або декількох національних правових системах. Європейська конвенція не називає окремо специфічні права вразливих верств населення, не встановлює особливий порядок розгляду заяв. Тому права та свободи таких заявників захищаються у звичайному порядку, але за умови врахування стану людини, що потребує захисту. Європейський Суд з прав людини враховує й ті акти, що були розроблені та прийняті іншими міжнародними організаціями як світового, так і європейського масштабу. Традиційно до вразливих груп населення відносять: людей похилого віку, хворих, жінок, дітей, представників різного роду меншин, а також осіб, що тимчасово потребують захисту. Звичайно, в межах окремої статті розглянути особливості захисту всіх груп неможливо, тому проаналізуємо особливості захисту прав окремих з них. В усі часи здоров’я розглядалось як найбільш скарб, що має людина. Здорова людина має такий стан організму, який характеризується рівновагою з навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Всесвітня організація охорони здоров’я (далі – ВООЗ) у преамбулі до свого Статуту дала таке визначення: «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» [21]. Право на охорону здоров’я та тісно пов’язані з ним інші права закріплено в основних міжнародних документах, прийнятих ООН, що стосуються прав і свобод людини та громадянина. Створено спеціальні організації, що безпосередньо покликані розробляти стандарти у сфері охорони здоров’я. Основною організацією є ВООЗ, яка створена в 1946 р. при ООН і 2 Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (5) / 2014 До 210-річчя Університету займається заходами, що спрямовані на досягнення найвищого рівня здоров’я у глобальному масштабі. Одним з основних документів, прийнятих ВООЗ, визначають Декларацію про розвиток прав пацієнтів у Європі 1994 р. [3], в якій закріплено основні права людини та людські цінності. Серед інших виділяється право на повагу до своєї особи, самовизначення, збереження своїх таємниць, інформацію про хворобу та методів її лікування, згоду на медичне втручання. Іншим важливим документом є Європейська соціальна хартія, що була прийнята 18.10.1961 р. [6]. Цей документ гарантує соціальні та економічні права, серед яких і право на охорону здоров’я. Треба констатувати той факт, що в Україні наразі не створено ефективної системи контролю за умовами життя незахищених громадян, станом здоров’я та процесом лікування. У світі є приклади, коли держава має можливість не лише отримувати інформацію про стан справ у галузі охорони здоров’я, а й можливості проводити незалежну медичну експертизу, функціонують державні служби захисту прав пацієнтів, а також стандарти якості медичної допомоги. Наприклад, у Великобританії діє Омбудсман з прав людини та охорони здоров’я, в Італії – Трибунал із захисту прав пацієнтів, представники якого працюють на всій території країни; у США працюють комісії з етики, куди входять лікарі, юристи, представники страхових компаній. У багатьох країнах активно функціонують безліч громадських організацій, що обстоюють права пацієнтів. В Україні діє декілька громадських організацій, ефективність роботи яких, на жаль, ще досить низька. Існують випадки, коли пацієнту важко отримати історію своєї хвороби, не говорячи вже про можливість реального захисту своїх прав у сфері охорони здоров’я, відсутня статистика про лікарські помилки. Особливо тяжке становище хворих, що знаходяться під вартою або засуджені, а також тих, хто перебуває в спеціалізованих медичних закладах закритого типу. Отже, першу групу осіб, що потребують захисту від дискримінації, становлять хворі громадяни. Серед них – хворі на ВІЛ/СНІД, туберкульоз, 3 Теорія і практика правознавства. – Вип. 1 (5) / 2014 До 210-річчя Університету невиліковно хворі на рак та ін. Перші випадки захворювання на ВІЛ/СНІД були виявлені ще на початку 80-х рр. минулого століття. Поширення хвороби, безсилля людства перед нею призвели до ситуації, коли дослідники говорять зараз про епідемію цієї хвороби на території деяких країн, в тому числі й в Україні. Така ситуація загрожує особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціальноекономічні та демографічні наслідки. З метою недопущення поширення інфекції та захисту прав хворих держава взяла на себе зобов’язання забезпечити: постійний епідеміологічний контроль за поширенням ВІЛ-інфекції на території України, доступність, якісність, ефективність медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції; регулярне та повне інформування населення про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи та засоби профілактики; запобігання поширення (...truncated)