TRAINING FUTURE TEACHERS TO USE PROJECT TECHNOLOGY IN THE TEACHING OF NATURAL SCIENCES

ISSN (online) 2616-6747, ISSN (print) 2519-8254. Українська професійна освіта. 2020. № 7 УДК 378.14 DOI https://doi.org/10.33989/2519-8254.2020.7.238031 ORCID 0000-0002-6800-1160 ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПРОЄКТНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ УЧНІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК Наталія Грицай, докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри природничих наук з методиками навчання Рівненського державного гуманітарного університету. У статті розкрито сутність та значення проєктної технології у навчанні природничих предметів в умовах Нової української школи, актуалізовано проблему підготовки майбутніх учителів до використання проєктної технології у навчанні учнів природничих наук. Визначено, що метод проєктів – це технологія навчання, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх використання і здобуття нових знань та вмінь (іноді й шляхом самоосвіти) у процесі виконання практичних завдань. У статті схарактеризовано ознаки проєктів та їх типи. Акцентовано на навчальних проєктах, передбачених шкільною програмою з природничих предметів (фізики, хімії, біології). З’ясовано, що особливостями проєктної технології є зорієнтованість на дію, робота в команді, самоорганізація учнів, ситуативна спрямованість, співвіднесеність з реальним життям, опора на попередні досягнення кожного учня, на вже наявний у нього досвід, міжпредметність, цілісність, орієнтованість на готовий продукт, на певний результат. Проаналізовано основні етапи виконання проєктів у закладах загальної середньої освіти (ініціювання, планування роботи, виконання проєкту, презентація проєкту, рефлексія проєкту, оцінювання результатів). Встановлено переваги проєктної технології: стимулювання самостійної діяльності учнів, удосконалення вміння пошуку інформації, активізація дослідницької та творчої діяльності школярів, забезпечення потреби учнів у самореалізації і саморозвитку, практична значущість результатів роботи, наявність реального кінцевого результату, що впровадження проєктної технології в процес підготовки майбутніх учителів природничих наук дає змогу їм не лише засвоїти нові знання, усвідомити міжпредметні зв’язки в природничій освіті, вдосконалити проєктувальні уміння, а й навчитися методично правильно організовувати проєктну діяльність учнів і виконувати міжпредметні навчальні проєкти. Тобто, підготовка майбутніх учителів природничих наук до застосування проєктної технології у професійній діяльності є обов’язковим складником їхньої професійної підготовки в умовах закладу вищої освіти. Ключові слова: проєкт, метод проєктів, проєктна технологія навчання, природничі науки, майбутні вчителі природничих наук. Постановка проблеми. Становлення Нової української школи вимагає перегляду змісту, форм, методів і технологій навчання учнів в умовах інноваційного освітнього простору. В типовій освітній програмі для 5-9 класів закладів загальної середньої освіти, затвердженій наказом Міністерства освіти України від 19 лютого 2021 року № 235, особливе значення надається формуванню природничої компетентності, зокрема під час вивчення нових інтегрованих курсів з природничих наук у 5-6 класах (Про затвердження типової освітньої програми, 2021). Крім того, з 2018 року в 10-11 класах упроваджується експериментальний інтегрований курс «Природничі науки» (Про затвердження типової освітньої програми, 2021). З огляду на зазначене необхідно забезпечити належний рівень підготовки майбутніх учителів до викладання цих предметів. З 2020-2021 навчального року в Рівненському державному гуманітарному університеті розпочали підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю 28 ISSN (online) 2126-6747, ISSN (print) 2519-8254. Ukrainian professional education. 2020. № 7 014.15 Середня освіта (Природничі науки) першого і другого рівнів вищої освіти, які в майбутньому зможуть викладати природничі науки, фізику, хімію, біологію. Підготовка майбутніх учителів-природничників також відбувається за спеціальностями 014.05 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини), 014.05 Середня освіта (Фізика), 014.05 Середня освіта (Географія). Для забезпечення якісної підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності використовують різноманітні інноваційні технології навчання, зокрема, проєктну технологію. Аналіз джерел і публікацій. Сутність проєктної технології розкрито в працях українських та зарубіжних учених О. Зосименко, О. Коберника, Є. Полат, О. Слободяник, Н. Шиян та ін. Особливості застосування проєктів у навчанні фізики вивчали Б. Грудинін, М. Головко, Н. Поліхун, О. Слободяник, В. Шарко; хімії – І. Букрєєва, Н. Загнибіда, Ю. Момот; біології – М. Білянська, Т. Коршевнюк, Л. Міронець, Л. Сахнюк та ін. Виконання проєктів під час професійної підготовки майбутніх учителів природничих предметів було предметом дослідження А. Грабового, Н. Грицай, І. Коробової, Н. Лукашової, М. Сидорович, Ю. Солоної, Н. Шиян та ін. Проте сьогодні недостатньо дослідженою є проблема підготовки майбутніх учителів природничих наук до організації проєктної діяльності учнів закладів загальної середньої освіти. Мета статті: обгрунтувати необхідність підготовки майбутніх учителів до використання проєктної технології у навчанні учнів природничих наук. Виклад основного матеріалу. Хоча проєктну технологію було впроваджено в США ще 100 років тому, уміння використовувати її на практиці є однією з вимог до вчителя сучасної школи. Основоположником методу проєктів вважають Дж. Дьюї та його послідовників В. Х. Кілпатрика та Е. Коллінгса. Е. Коллінгс розробив таку класифікацію навчальних проєктів: проєкти-розповіді, проєкти ігор, екскурсійні проєкти, конструктивні проєкти (Коллінгс, 1926). Розквіт методу проєктів відбувався в 20–30-х роках ХХ століття, що висвітлено в наукових розвідках таких українських і зарубіжних учених, як Є. Коваленко, О. Пометун, В. Стернберг, О. Сухомлинська, Є. Янжул та ін. Проте потім цей метод був заборонений і забутий, а повернувся він у шкільну практику лише в 90-х роках ХХ століття. Попри те, що історично більш уживаним є термін «метод проєктів», на наше переконання, більш правильно його називати проєктною технологією, оскільки охоплює в собі низку методів навчання. Таку думку поділяють В. Беспалько, О. Коберник, Є. Полат, О. Пєхота, А. Сіденко, В. Сластьонін, Н. Шиян та ін., які теж вважають метод проєктів педагогічною технологією. Проєкт завжди має практичну спрямованість і зорієнтований на всебічне розв’язання певної проблеми, вироблення якогось продукту. Надзвичайно актуальними є міжпредметні проєкти, які дають змогу дослідити об’єкт вивчення з усіх можливих боків. Особливо це стосується проєктів з природничих наук. Варто констатувати, що навчальні проекти за своєю сутністю є міжпредметними, оскільки робота над проєктом передбачає застосування знань з інших галузей і показує зв’язок з реальним життям. У навчальних програмах з біології, хімії та фізики для закладів загальної середньої освіти (2017) передбачено низку навчальних проєктів, які учні мають виконати. До них також належать дослідницькі проєкти міжпредметного змісту, (...truncated)