On the problem of regulating a classification of gnathic cysts

Буковинський медичний вісник Том 16, № 3 (63), ч. 1, 2012 Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю “Злоякісні пухлини голови та шиї. Сучасні методи реабілітації”, м. Чернівці, 2012 рік УДК 611-616.3:617 Д.С. Аветіков, І.В. Яценко, Н.А.Соколова ЩОДО ПИТАННЯ УПОРЯДКУВАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ КІСТ ЩЕЛЕП Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна Резюме. Робота присвячена порівняльній характеристиці класифікацій кіст щелеп. Вивчаючи це питання, автори, у першу чергу, поставили перед собою мету знайти оптимальний варіант класифікації кіст щелеп з урахуванням, передусім, інтересів практичної стоматології. Проаналізувавши великий обсяг літератури, зроблено висновок, що на теперішній час немає єдиної думки щодо питання класифікації кіст щелеп, хоча цією проблемою займалося багато авторів. На наш погляд, на сьогодні найбільш прийнятна класифікація кіст щелеп залишається класифікація кіст, запропонована колективом авторів на чолі з І.І. Єрмолаєвим (1975). Класифікація, з одного боку, враховує інтереси практичної стоматології, а з іншого – відповідає запитам наукової медицини. Ключові слова: фолікулярна кіста, кіста прорізування, кіста різцевого каналу, класифікація кіст щелеп. Вступ. Кісти щелеп є досить поширеною патологією. Слід зазначити, що операції, які виконують хірурги-стоматологи на амбулаторному прийомі з приводу кіст щелеп, посідають одне з перших місць після операції видалення зуба [1, 4]. За статистикою, радикулярная кіста діагностується у 84-96 % випадків від усього кістоутворення в щелепах. Серед пацієнтів, які проходять лікування в стоматологічних стаціонарах, хворі з навколокореневими кістами становлять близько 8 % [6]. Фолікулярна кіста трапляється у 84-96% випадків і частіше спостерігається в дитячому та юнацькому віці, у період прорізування постійних зубів [1, 3, 9]. Парадентальна кіста розвивається в 5 % випадків [2, 5]. Зубовміщуюча кіста спостерігається тільки в дітей у період змінного прикусу і становить 5,95 % цього вікового контингенту [6, 9]. Кератокіста щелеп становить від 5,4 % до 17,4 % з усіх одонтогенних кіст [3, 7]. На жаль, молоді лікарі, які пройшли первинну спеціалізацію, але не володіють достатнім клінічним досвідом не завжди можуть проконсультуватися з досвідченими колегами з приводу правильного діагнозу пацієнтів із даною патологією [2, 8]. Сьогодні існує більше тридцяти класифікацій кіст щелеп і дуже складно віддати перевагу одній конкретній. Отримати ж необхідну інформацію з джерел літератури часто буває складно. По-перше, у підручниках і посібниках для лікарів, матеріал, присвячений класифікаціям кіст щелеп, викладається або коротко, або без посилання на джерела інформації. По-друге, монографії, присвячені цій проблемі, давно стали бібліографічною рідкістю [2, 7]. Мета дослідження. Знайти оптимальний варіант класифікації кіст щелеп з урахуванням, насамперед, інтересів практичної стоматології. Матеріал і методи. У нашій клініці обстежено і проліковано 215 пацієнтів із кістами ще- леп. Для класифікування, діагностики та диференціальної діагностики застосовувалися: рентгенографія, комп'ютерна томографія, МРТ, кольорове дуплексне сканування, термографія, аналітичний огляд літератури, ретроспективний аналіз клінічної документації. Результати дослідження та їх обговорення. На основі проведеного огляду літератури нами встановлено, що всі класифікації мають суперечливі позиції, однією з класифікацій кіст є класифікація Лімберга (Львів, 1939): 1. Навколозубні кісти: навколокоронкові і апікальні. 2. Травматичні кісти. 3. Холестеатоми. 4. Кісти різцевого каналу. За класифікаціями Євдокимова (1964) і Колесова (1964) виділяються два види кіст: 1. Радикулярні (навколокореневі). 2. Фолікулярні (навколокоронкові). Ці дві класифікації дуже спрощені. Вони не охоплюють усього розмаїття кіст щелеп. А найголовніше, автори розглядають кісти як пухлини, а не пухлиноподібні нозологічні одиниці. Іншою, дуже успішною, вважається морфологічна класифікація одонтогенних пухлин за Єрмолаєвим (1964). Автор всі одонтогенні новоутворення поділяє на три основні групи: епітеліальні, сполучнотканинні і змішані. Кожна з цих груп має свої підгрупи. I. Одонтогенні утворення епітеліальної природи: 1. Одонтогенні кісти запального походження: радикулярні, зубовміщуючі, парадентальні. 2. Одонтогенні кісти, які є вадою розвитку зубоутворюючого епітелію: первинні, фолікулярні, кісти прорізування, ясенні. 3. Адамантинома. © Д.С. Аветіков, І.В. Яценко, Н.А.Соколова, 2012 173 Буковинський медичний вісник 4. Одонтогенний рак. II. Одонтогенні утворення сполучнотканинної природи: 1. Одонтогенні фіброми. 2. Цементома. 3. Одонтогенні саркоми. III. Одонтогенні утворення (змішаної) епітеліальної і сполучнотканинної природи: 1. М'які одонтоми. 2. Тверді одонтоми виділені. Автором вперше виділені кісти щелеп як самостійні нозологічні одиниці. Спірними моментами класифікації досі є те, що зубовміщуюча кіста відноситься до групи кіст запального походження у зв'язку з тим, що розвивається на змінному прикусі, де поряд із зачатками постійних зубів є корені періодонтитних молочних зубів. Парадентальну кісту автор теж відносить до першої групи, через те що вона виникає біля 38 і 48 зубів при їх утрудненому прорізуванні, проте вона іноді трапляється і в ділянці інших зубів, без ознак запалення, що відносить її до другої групи. Окрім того, ця класифікація розглядає тільки одонтогенні кісти, без урахування неодонтогенних. Із зарубіжних авторів, у ці ж роки, найбільш вдалою виглядає класифікація кіст за теорією Ferenczy (1967). У ній розглянуто кісти в ембріологічному, патологічному, а також у рентгенодіагностичному аспекті. Автор поділяє радикулярні кісти на верхівкові (якщо вони розвиваються біля верхівки), верхівково-бічні (якщо вони утворюються частково біля верхівки, а частково на бічній поверхні кореня), бічні (якщо вони утворюються біля бокової поверхні кореня). Радикулярні кісти можуть бути підокісними (з локалізацією більшою своєю частиною під окістям і в м'яких тканинах, і невеликою частиною в кістковій тканині) і травматичними (внаслідок загибелі пульпи, що настала внаслідок травми зуба). Автором виділена парадентальная кіста, яка може утворюватися уздовж стінки кореня (бічна парадентальная кіста) або біля його верхівки (верхівкова парадентальная кіста). Кісту, що утворюється внаслідок патологічного розростання епітелію зубного мішечка, називають центральною (якщо вона розташовується навколо коронки зуба) або бічною (якщо вона розвивається з бічного боку коронки). Кісти, що утворилися до прорізування зуба, автор називає фолікулярними кістами. Первинна кіста в класифікації йде під назвою простої фолікулярної кісти. З неодонтогенних кіст автор виділяє носопіднебінну, щілинну, передню, або альвеолярну серединну, задню або піднебінну, носо-губну і кулясту. Ця класифікація досі успішно використовується багатьма лікарями, хоча дуже відрізняється від вітчизняних класифікацій. Упорядкувати в єдине всі кісти спро (...truncated)