Legal Regime of sports volunteering

SLOBOZANS’KIJ NAUKOVO-SPORTIVNIJ VISNIK ISSN (Ukrainian ed. Print) 1991-0177 ISSN (Ukrainian ed. Online) 1999-818X 2018, № 3(65), с. 48-51 doi:10.15391/snsv.2018-3.008 УДК 796.075/340.13(045/.46) Правовий режим спортивного волонтерства Харківська державна академія фізичної культури, Харків, Україна Ірина Петренко Мета: проаналізувати правовий режим щодо спортивного волонтерства в Україні. Матеріал і методи: розкрито поняття "правовий режим", "спортивне законодавство". Розглянуто нормативнозаконодавчі документи щодо волонтерської діяльності різних країн світу та України. Результати: проаналізовано сучасний стан нормативно-правового забезпечення спортивного волонтерства в Україні. Висновки: аналіз нормативно-правових документів щодо волонтерської діяльності показав, що на сьогодні немає законодавчо закріпленого терміна "спортивне волонтерство" та основних положень відносно підвищення соціальної значущості спортивного волонтерства, усунення перешкод щодо використання волонтерської допомоги під час організації та проведення масових фізкультурно-оздоровчих заходів та спортивних змагань загальнодержавного значення. Не визначено, хто може бути засновником спортивних волонтерських організацій, який порядок реєстрації даних організацій та засади здійснення державного контролю за їх діяльністю. Ключові слова: спортивне волонтерство, правовий режим, спортивне законодавство, нормативно-правове забезпечення. печення спортивного волонтерства в Україні. Вступ У сучасному світі волонтерський рух, будучи елементом соціальної відповідальності і вищого прояву розвиненого громадянського суспільства, набуває все більшого значення. В Україні волонтерська діяльність здійснюється за багатьма напрямами, одним з яких є спортивне волонтерство. Спортивний волонтер – це особа, яка пройшла спеціальну підготовку та здійснює спортивну волонтерську діяльність шляхом надання допомоги під час організації та проведення змагань [11]. Безкорислива допомога добровільних помічників є ефективним способом вирішення основних питань успішного проведення змагань, що в свою чергу сприяє створенню позитивного іміджу України в світі [10]. Аналіз науково-дослідної літератури свідчить про те, що проблемою спортивного волонтерства як різновиду волонтерської діяльності займалися такі науковці, як Є. В. Гончаренко (2010), І. О. Когут (2010), К. І. Левків (2013), С. Ф. Матвєєв (2013), А. С. Бондар (2015, 2016), В. В. Приходько (2017), І. В. Петренко (2016; 2017); H. Morgan (2013), K. Hallman (2015). На сьогодні волонтерська діяльність на державному рівні регламентується законами України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" (2001), "Про соціальні послуги" (2003), "Про волонтерську діяльність" (2015). Сучасний стан нормативно-правового забезпечення спортивного волонтерства в Україні свідчить про те, що немає на державному рівні законодавчо закріпленого терміна "спортивне волонтерство" та основних положень щодо його розвитку, хоча спортивна волонтерська діяльність є активною складовою побудови громадянського суспільства і тому державна підтримка її має важливе значення. Мета дослідження: проаналізувати правовий режим спортивного волонтерства в Україні. Матеріал і методи дослідження Аналіз нормативно-законодавчих документів щодо волонтерської діяльності різних країн світу та України. Розглянуто сучасний стан нормативно-правового забез- © Ірина Петренко, 2018 Результати дослідження та їх обговорення Державне управління сферою фізичної культури та спортом в Україні ще перебуває у стадії вдосконалення. Реформування цього напряму потребує вирішення комплексу організаційних, економічних та правових питань з урахуванням досвіду європейських країн. Це дуже важливо для розвитку здорової і соціально активної нації, адже характерною особливістю сфери є те, що вона пов’язана не тільки з матеріальними цінностями, а й значною мірою з духовними та фізичними потребами громадян [3]. Правовий режим – це особливий порядок правового регулювання, який виражається у певному поєднанні юридичних засобів і який створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості чи несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів права. Інакше кажучи, правовий режим передбачає певний порядок правового регулювання, який забезпечується через особливе поєднання залучених для його здійснення способів, методів і типів правового регулювання [1]. Важливе значення має визначення поняття спортивного законодавства, з’ясування ролі норм права в регулюванні суспільних відносин у сфері фізичної культури і спорту. Спортивне законодавство України – це система взаємодіючих між собою нормативно-правових актів та інших джерел, які приймаються компетентними органами держави та органами саморегуляції спортивних організацій з метою регулювання правових основ розвитку масового та професійного спорту, фізичної культури в цілому, регулюють суспільні відносини в сфері фізичної культури і спорту [2]. Спортивне законодавство України, будучи зовнішньою формою правового регулювання спортивних відносин, характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. Джерела спортивного законодавства становлять собою багаторівневу ієрархічну систему, яка базується на Конституції України і може бути представлена таким чином: – закони, які приймаються найвищим представниць- 48 This work is licensed under a Creative Commons 4.0 International (CC BY 4.0) СЛОБОЖАНСЬКИЙ НАУКОВО-СПОРТИВНИЙ ВІСНИК ким органом державної влади, мають вищу юридичну силу і закріплюють високий рівень нормативного регулювання в сфері фізичної культури і спорту (наприклад, Закон України від 17.11.2009 р. "Про фізичну культуру і спорт") [5]; – Укази Президента України, які виступають офіційним джерелом правової інформації, мають важливі нормотворчі повноваження щодо регулювання цієї соціальної діяльності; – важливе місце належить нормативним актам органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій, які стосуються сфери фізичної культури і спорту, а також відомчим актам-положенням, статутам, регламентам національних спортивних федерацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, для яких характерна відомча та територіальна обмеженість і локальність дії; – міжнародні угоди та статути міжнародних спортивних організацій [8]. Зазначена нормативно-правова база закріплює систему концептуальних ідей і поглядів на роль, організаційну структуру та завдання волонтерської діяльності у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Аналіз чинного законодавства в сфері фізичної культури і спорту свідчить, що воно виконує дві основні функції – регулюючу та охоронну. Регулююча функція закріплює оптимальну організаційну систему органів та спортивних організацій у сфері фізкультури і спорту, їх повноваження, а також створює сприятливі правові умови для діяльності спортивних організацій та спортсменів. Охоронна функція спрямована на охорону спеціальних відносин в сфері спорту, забезпечує захист спортсменів, тренерів та інших спортивних фахівців від негативного вп (...truncated)