Stage direction as a phenomenon of theater of the XXI century

Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 3’2021_____ УДК 792.07.378.147 Цитування: Пацунов В. П. Сценографічна режисура як феномен театру ХХІ століття. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2021. ғ 3. С. 261266. Patsunov V. (2021). Stage direction as a phenomenon of theater of the XXI century. National Academy of Culture and Arts Management Нerald: Science journal, 3, 261-266 [in Ukrainian]. Пацунов Валерій Петрович, професор, заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри режисури та майстерності актора Київського національного університету культури і мистецтв ORCID: https://orcid.org/ 0000-0002-9757-3651 © СЦЕНОГРАФІЧНА РЕЖИСУРА ЯК ФЕНОМЕН ТЕАТРУ ХХІ СТОЛІТТЯ Мета роботи. Дослідження пов'язане з процесом асиміляції театральної режисури з професією сценографа як визначальної тенденції розвитку сучасного театру. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного та історико-динамічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє проаналізувати формування сценографічної режисури у часі, а також висвітлити алгоритм народження сценографічного образу режисером вистави. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про еволюцію режисури як професії в бік професії сценографа та про виникнення сценічного міксу «сценографічна режисура». Висновки. Сценографічна режисура як продукт історичної еволюції режисерського мистецтва суттєво збагатила образнофілософську та видовищну компоненти театрального твору. Одночасно з цим простежується динамічна тенденція певного вивільнення режисера від полону драматурга, підкорення авторського тексту режисерській концепції вистави. Дослідження феномену новоутворення «сценографічна режисура» сприятиме удосконаленню театральної освіти, корекції освітніх програм театральних навчальних закладів з урахуванням сучасних тенденцій розвитку мистецтва режисури. Ключові слова: режисура, сценографія, сценографічна режисура, «Латерна Магіка». Patsunov Valeriy, Professor, Honored Art Worker of Ukraine, Professor of the Department of Directing and Actor's Master, Kyiv National University of Culture and Arts Stage direction as a phenomenon of theater of the XXI century The purpose of the article. The research is connected with the process of assimilation of theatrical direction with the profession of stage designer as a determining trend in the development of modern theater. The methodology is based on the use of comparative, historical, and dynamic methods. This methodological approach allows us to analyze the formation of scenographic direction in time, as well as to highlight the algorithm for the birth of a scenographic image by the director of the performance. The scientific novelty of the work lies in the expansion of ideas about the evolution of directing as a profession towards the profession of a stage designer and about the emergence of a stage mix ―stage design direction‖. Conclusions. Scenographic direction as a product of the historical evolution of director's art has significantly enriched the figurative philosophical and spectacular components of the theatrical work. At the same time, there is a dynamic tendency of a certain release of the director from the captivity of the playwright, the conquest of the author's text by the director's concept of the performance. The study of the phenomenon of the formation of "scenographic directing" will contribute to the improvement of theatrical education, the correction of educational programs of theatrical educational institutions, taking into account modern trends in the development of the art of directing. Keywords: direction, scenography, scenographic direction, ―Laterna Magica‖. Актуальність теми дослідження. Наявність у режисера сценографічного мислення, а подекуди і хисту сценографа, є відносно новим явищем. Воно сформувалось під впливом сценографічного буму, що стався останньої третини ХХ століття та спричинив корінні зміни в театральному мистецтві. Дослідження проблеми оперування режисерами сценографічним інструментарієм сприятиме вивільненню їх від гегемонії літератури, що протягом століть володарювала на сцені, в також утвердженню авторства режисури сценічного твору та збагаченню видовищного компоненту видовища. ©Пацунов В. П., 2021 261 Сценічне мистецтво Аналіз досліджень і публікацій. За останнє півстоліття було здійснено чимало досліджень творчості як сценографів нової хвилі останньої третини ХХ ст., так і режисерів, які успішно втілювали нові сценографічні ідеї. Варто навести деякі з них, і, перш за все, публікації мистецтвознавця В. Фіалка, який протягом багатьох років висвітлює тему співпраці режисера та сценографа [8; 9]. «Революційні зміни, що сталися у сценографії другої половини 1960-х — першої половини 1980-х рр., зумовили не лише її новий статус, але й особливу місію. Режисерсько-сценографічна складова театрального синтезу визначала магістральні шляхи збагачення образних ресурсів сценічного мистецтва, основні віхи естетичного переозброєння театру останнього тридцятиріччя ХХ ст» [8, 607]. Сценограф Д. Боровський згадує про співіпрацю з режисером Московського театру на Таганці Ю. Любимовим: «В Матері» Любимов придумав чудову, ні — геніальну для сцени та виразну ідею — взвод солдат. Знайомі зі школи горьківські герої проживають свою життєву історію в обмеженому просторі таганської сцени та в тісному оточенні солдат. Можна сказати, що вистава була вже придумана. Мені залишилось придумати середовище. Повітря» [1, 268]. Про сценографічні фантазії режисера Еймунтаса Някрошюса пише О. Мальцева [4], сценографічне мислення режисера Романа Віктюка досліджує А. Мурзич [6]. Однак спеціальних досліджень режисерського сценографічного інструментарію вкрай недостатньо, що й спонукало звернутись до цієї теми та сформувати мету даної статті. Мета дослідження. Розкриття передумов виникнення сценографічної режисури, її сутності та впливу на розвиток театрального мистецтва. Виклад основного матеріалу. У 60–90х рр. ХХ століття на європейському театральному просторі стався стрімкий злет сценографічного мистецтва. Сценографи нової хвилі Ю. Шайна, Е. Кочергін, Д. Боровський, Д. Лідер та ін. запропонували світові дієву образно-ігрову модель метафоричної сценографії. Нова сценографічна мова почала успішно заміняти літературну, що задовго до сценографічного буму, за висловом Леся Курбаса, «заволоділа театром і вбила і його, і актора» [2, 41]. Сценографи «брутально» увірвались на режисерську територію, яку 262 Пацунов В. П. режисери здали без бою, підхопивши сценографічний виклик. Вони і проклали траєкторію театральної магістралі у ХХІ ст. І відтоді образно-пластичне мислення творців вистави стає одним із вирішальних факторів успіху сценічного твору. Різко активізувався процес асиміляції двох провідних театральних професій. Сценографам, які перехопили у режисерів прерогативу визначення пластичної концепції вистави, режисери відповіли зустрічним активним втручанням у мистецтво сценографії. В результаті цієї м (...truncated)