Historical time as a factor creative process: experience theoretical analysis

Вісник ДАКККіМ 1’2013 призначення. Гра завжди мала вагоме значення у вихованні, навчанні і розвитку дітей як засіб психологічної підготовки до реальних життєвих ситуацій. Закономірно тому, що ігрові телевізійні передачі є найпопулярнішими у дитячої аудиторії. Нині у світовому телевізійному просторі транслюється понад 3 тис. комерційних ігор. Американський канал АВС здійсню показ дев’ятисерійного ігрового шоу "Кріт", учасники якого мають вичислити, хто саме з них є "кротом", який саботує роботу команди. Переможця очікує приз в 1 млн доларів. На відміну від таких вестернізованих проектів, духовно корисним є телепрограма "Найрозумніший", яка транслюється на телеканалі "Інтер". Це популярне телевізійне шоу сприяє динамізації пізнавальної активності дітей і підлітків, культивує знання та інтелігентність. У цій телепрограмі переможці попередніх турів інтелектуального конкурсу засвідчують свою обізнаність у різних галузях знань. Урешті визначається та нагороджується один найдопитливіший й найкмітливіший. Відтак, великою популярністю у дитячо-юнацької аудиторії користуються розважальнопізнавальні телевізійні передачі, мультиплікаційні та художні фільми. Щоправда, гуманістично сформованій вітчизняній телепродукції доводиться витримувати жорстку конкуренцію з вестернізованими, нерідко сумнівної змістовної якості стереотипами західної масової телеаудіовізуальної культури. Назріла невідкладна потреба відродження, за участю й фінансовою підтримкою держави, мистецтва української мультиплікації й навчального телебачення, створення комплексу високоякісних розважально-виховних передач для дітей та юнацтва. У зв’язку з цим важливим аспектом подальших досліджень може бути проблема сучасної державної політики в галузі розвитку дитячого телебачення. Використані джерела 1. Борисова Т. В. Основні засади педагогічного керівництва сприйняттям учнівською молоддю продукції телебачення / Т.В. Борисова // Збірник наукових праць молодих вчених. – Кам’янець-Подільський, 2010. – Вип. 2. – С.248–250. 2. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г. Кара-Мурза. – К.: Оріяне, 2000. – 448 с. 3. Карягин А. Телевидение и духовная культура / А. Карягин // Искусство голубого экрана: Сб. статей. – М.: Искусство, 1968. – С. 3-15. 4. Кейлина 3. А. Телевидение в семейном воспитании / З.А. Кейлина. – Воронеж: Коммунар, 1969. – 190 с. 5. Кошак К.О. Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.08 "Журналістика" / К.О. Кошак; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2007. – 20 с. 6. "Крок до зірок" і європейські традиції // Молодь України. – 2005. – 17 червня. 7. Невмержицька О.В. Розважальні програми основних каналів телебачення України як чинник морального виховання підлітків / О.В. Невмержицька; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. – Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2007. – 194, [1] с. 8. Саппак В. Телевидение и мы: Четыре беседы / В. Саппак. – М.: Искусство, 1988. – 167 с. 9. Строева А.С. Дети, кино и телевидение / А.С. Строева. – М.: Знание, 1962. – 47 с. 10. Чорна Л. Чи дивитися дитині телевізор?: [Про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини] / Л. Чорна // Дошкільне виховання. – 2003. – № 11. – С. 21-22. 11. Шайкіна О. О. Про вплив телебачення на формування моральних якостей і естетичних цінностей особистості дитини дошкільного і молодшого шкільного віку / О.О. Шайкіна // Проблеми загальної та педагогічної психології. – К., 2004. – Т. 6, ч. 4. – С. 364–368. Анастасія Олександрівна Кірієнко© аспірантка Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського УДК 130.2 + 124.4 ІСТОРИЧНИЙ ЧАС ЯК ФАКТОР ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ: ДОСВІД ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ У статті розглянуто постановку проблеми історичного часу у філософських концепціях від античності до сучасності. Доведено, що проблема історичного часу як чинника творчого процесу досліджена не достатньо. Ключові слова: час, історичний час, творчій процес. The process of forming of problem of historical time is considered in the article in main philosophical concepts of the antiquity epoch, middle ages, new time and modern age, proved that the problem of the influence of historical time on the creative process is the relevance and necessity of studying. Keywords: time, historical time, the creative process. Проблема часу взагалі та історичного часу в особливості споконвіків викликала, викликає і буде викликати гарячу зацікавленість дослідників не лише тому, що є однією з найфундаментальніших філо© Кірієнко А. О., 2013 109 Культурологія Культурологія Кірієнко Жукова А. Н. О. А. софських і естетичних категорій. Час – це так би мовити живе серцебиття суспільства, невід’ємний атрибут світоіснування. Кожна сфера життя природи і людської діяльності перебуває у постійному зіткненні з реальністю часу: все, що рухається, живе, змінюється, мислить і діє, все це пов’язане з часом. У зв’язку з цим ще більшу увагу теоретики зосереджують на проблематиці історичного часу, що є безпосереднім часом людського буття, часом людської діяльності, животрепетною складовою історичних подій. Зазначимо, що на кожному етапі розвитку філософської думки проблемі часу приділялась значна увага. Зацікавленість категорією "час" знаходимо в працях Платона, Аристотеля, Плотіна, Августина, Т. Аквінського, Н. Кузанського, Р. Декарта, Дж. Локка, Д. Юма, І. Ньютона, І. Канта, Е. Маха, А. Пуанкаре, Г. Гегеля, К. Маркса, Ф. Ніцше, А. Бергсона, Е. Гуссерля, В. Дільтея, О. Шпенглера, К. Ясперса, М. Гайдеггера, А. Тойнбі, Х.- Г. Гадамера, Ф.- Р. Анкерсміта, А. Артога, П. Хаттона, Р. Козеллека та ін. Отже, перші звернення до питання часу та спроби його філософського обґрунтування сягають античності (Платон, Аристотель, Плотін). Завдяки працям античних мислителів, зокрема Аристотеля, категорія "час" стала функціонувати як одна з найважливіших категорій наукового мислення. Аристотель вважав космос вічним, тому не міг прийняти тезу про створення часу. Він не співвідносив його з вічністю, як з його зразком. Як і Платон, Аристотель пов'язує час із числом, з життям космосу, взагалі з фізичним рухом, а міру часу з рухом небосхилу. За Аристотелем, час – це число руху стосовно попереднього і наступного, а оскільки рух є безперервним, то і час є безперервним (на відміну від числа), тобто час – це величина. Головною мірою руху є час обертання небесної сфери, а тому, визначаючи час як число руху, Аристотель співвідносить час як безперервну величину з тим, що може її визначити, тобто розмежувати "частини" часу. Таким самим, за Аристотелем, є момент "тепер" межа часу, аналогічно тому, як точка є не частиною лінії, а її межею. Забігаючи наперед, відмітимо, що ця думка давньогрецького філософа стане базовою в концепції часу (Dasein) М. Гайдеггера. Концепція "історичного часу", як філософської категорії та певної моделі світорозуміння, пов'язана зі ствердженням християнства та філософією Василя Великого, Григорія Нисського, Августина та ін. Час розглядається як форма буття душі, як єдність спогадів, сприйняття і очіку (...truncated)