Information rights: theoretical and system provisions

ІНФОРМАЦІЯ І ПРАВО. № 3(30)/2019. 9 Інформаційне право УДК 341.231.14 СЕЛЕЗНЬОВА О.М., доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук та права Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ ТА СИСТЕМНІ ПОЛОЖЕННЯ Анотація. Стаття присвячена дослідженню термінологічної відповідності поняття “інформаційні права” іншим суміжним поняттям, потреби в терміні “інформаційні права” в контексті вітчизняного та міжнародного законодавства, класифікації інформаційних прав, місця інформаційних прав в системі поколінь прав людини і громадянина. Ключові слова: інформаційні права, інформаційне право, право на інформацію, свобода вираження поглядів, класифікація інформаційних прав, система поколінь прав людини і громадянина. Summary. The article is devoted to the research of the terminological correspondence of the notion of “information rights” with other related concepts, the need for the term “information rights” in the context of domestic and international law, the classification of information rights, the place of information rights in the system of generations of human and citizen rights. Key words: information rights, information law, right to information, freedom of expression, classification of information rights, system of generations of human and citizen rights. Аннотация. Статья посвящена исследованию терминологического соответствия понятия “информационные права” другим смежным понятиям, потребности в термине “информационные права” в контексте отечественного и международного законодательства, классификации информационных прав, места информационных прав в системе поколений прав человека и гражданина. Ключевые слова: информационные права, информационное право, право на информацию, свобода выражения мнений, классификация информационных прав, система поколений прав человека и гражданина. Постановка проблеми. Стрімкий розвиток інформаційних технологій та динамічне впровадження їх у буденне життя сприяють тому, що інститут прав людини і громадянина, пов’язаних з інформаційною сферою, набуває дедалі більшої значимості в контексті їх правової регламентації та захисту. Вказане обумовлює потребу в розробці й прийнятті відповідних нормативно-правових актів, що забезпечать вирішення поставленої задачі. Передувати цьому процесу має наукове підґрунтя інституту інформаційних прав. Проте, беручи до уваги те, що як наука, так і галузь інформаційного права тільки розвивається, досліджень, присвячених вивченню сутності, юридичної природи, системи тощо, інформаційних прав людини і громадянина, на сьогодні не так вже й багато, що дозволяє говорити про недостатню наукову розробленість цього інституту. Разом з тим, тільки детальне вивчення інституту інформаційних прав з різних теоретичних та прикладних сторін, створить належну основу для чіткого, системно-конструктивного правового регулювання з боку законодавця. © Селезньова О.М., 2019 ІНФОРМАЦІЯ І ПРАВО. № 3(30)/2019. 10 Результати аналізу наукових публікацій. У науці інформаційного права можна знайти окремі публікації, присвячені розгляду деяких характеристик інформаційних прав (причому в останні роки таких публікацій стає все більше, що свідчить про актуальність поставлених питань). Серед науковців, що займалися подібними дослідженнями, слід назвати: Бєлякова К.І., Брижка В.М., Золотар О.О., Калюжного К.Р., Кормича Б.А., Кохановську О.В., Марущака А.І., Новицького А.М., Полетило К.С., Сухорольського П.М. та інших. Позитивно оцінюючи їх безумовно великий вклад в науку інформаційного права, слід вказати також і на те, що багато аспектів інституту інформаційних прав (в першу чергу, теоретичного змісту) залишаються не вивченими і потребують свого дослідження. Метою статті є з’ясування окремих характеристик інституту інформаційних прав людини і громадянина, а саме: термінологічна відповідність вживаних понять, потреба в терміні “інформаційні права” в контексті вітчизняного та міжнародного законодавства, розуміння класифікації інформаційних прав, визначення місця інформаційних прав в системі поколінь прав людини і громадянина. Виклад основного матеріалу. Термінологічно поняття “інформаційне право”, “інформаційні права”та “право на інформацію” різняться між собою. Ми не погоджуємося, що поняття “інформаційне право” можна вживати в однині при дослідженні інституту інформаційних прав і розкривати цей термін як “невід’ємну можливість вчиняти дії або не вчиняти дії, яка забезпечує реалізацію інтересів особи в інформаційній сфері з використанням визначеного законом механізму” [1, с. 18] або як “право вільно збирати, зберігати і розповсюджувати інформацію та ідеї” [2, с. 100]. Вживаючи поняття “інформаційне право” (в однині), слід мати на увазі, що використовувати його потрібно виключно у тому значенні, яке його характеризує, а саме: у тривимірному ракурсі, оскільки воно може існувати як наука, галузь права або навчальна дисципліна. Тобто при застосуванні поняття “інформаційне право”, ми розуміємо його у значеннях: а) системної сукупності знань, теорій та міркувань про інформаційне право, інформаційні відносини та інформаційно-правові норми, а також вид пізнавальної діяльності, спрямованої на дослідження явищ інформаційно-правового характеру, узагальнення відповідних результатів та юридичної практики для створення нових знань про інформаційне право; б) самостійної галузі національного права України, що містить сукупність норм, які регламентують інформаційні відносини за допомогою інтегрованого методу правового регулювання; в) сукупності загальноправових та спеціальногалузевих знань про інформацію, інформаційні відносини, їх правову регламентацію, суб’єкти та інших знань інформаційно-правового спрямування, які обов’язкові для вивчення на юридичних і деяких інших факультетах навчальних закладів України. У свою чергу, термін “інформаційні права” (у множині) необхідно використовувати при визначенні та розкритті сутності гарантованих державою можливостей особи задовільнити свої прагнення та вимоги в безпосередньому чи опосередкованому отриманні, користуванні, розповсюдженні та захисті певного діапазону інформації. Поняття “право на інформацію” за своїм змістом є вужчим за зміст поняття “інформаційні права”; вони співвідносяться між собою як часткове та загальне. Підтримка такої позиції часто знаходить свій вияв у сучасних наукових дослідженнях [3]. Відзначимо ще один аспект. П.М. Сухорольський вказує, що термін “інформаційні права людини” не набув поширення на міжнародному рівні [4, с. 19]. Дійсно, термін “інформаційні права людини” у міжнародній практиці знаходить свій вияв у іншому формулюванні, більш стандартному для юридичного сприйняття. Фактично йде розпорошення системної цілісності поняття на менші структурні частини. ІНФОРМАЦІЯ І ПРАВО. № 3(30)/2019. 11 Так, Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року проголошує право людини на свободу переконань і вільне їх виявлення; це право включає свободу шукати, одержува (...truncated)