Problems of interpreparation tourism as a phenomenon of mass culture: second half of XX - beginning of XXI century

Історія Історія Федотова О. О. ської доби мав ідеологічне спрямування, що, власне, віддзеркалюють розглянуті проскрипційні матеріали. Після розпаду СРСР феномен політичної цензури зберігся на пострадянському просторі, хоча й набув нових специфічних форм. Проте сучасні обмеження творів друку також характеризуються ідеологічним забарвленням. Саме тому на сьогоднішньому етапі актуалізується потреба детального вивчення особливостей розвитку та функціонування політичної цензури, яка є складним і багатоаспектним явищем. Використані джерела 1. Словарь иностранных слов. – 9-е изд., испр. – М.: Рус. язык, 1982. – 608 с. 2. Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань в УСРР – УРСР (1917 – 1990 рр.): монографія / О. О. Федотова . – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 352 с. 3. Блюм А. В. Запрещённые книги русских писателей и литературоведов. 1917 – 1991: (индекс советской цензуры с комментариями) / А. В. Блюм. – СПб.: Санкт-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств, 2003. – 403 с. 4. Федотова О. Цензура друкованих видань в Україні на останньому етапі свого існування (1985–1990 рр.) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. – 2003. – № 11. – С. 37–39. 5. Мишанич О. Українська література під забороною / Олекса Мишанич // Літературна Україна. – 1994. – 18 серп. 6. Баран В. Цензура в системі тоталітаризму / В. Баран // Сучасність. – 1994. – № 6. – С. 404–117. 7. Шаповал Ю. І. Україна ХХ століття: (Особи та події в контексті важкої історії) / Юрій Шаповал. – К.: Ґенеза, 2001. – 558 с. 8. Сушинський Б. Відповідальність за своє слово, або учімося читати документ / Богдан Сушинський // Одеські вісті. – 2008. – 6 червн. (№ 94). 9. Чеботарёв А. 11 ноября – Последний день "Mein Kampf" в Украине // www.trust.ua/news/18373.html. – 2009. – 11 декабря. 10. В Росії книги про Голодомор прирівнюються до екстремізму // www.istpravda.com.ua/articles/2012/06. – 2012. – 27 червня. 11. Російський список заборонених книг: Держнаркконтроль проти пропаганди наркотиків у книгах Бодлера, Берроуза і Хакслі // http://vsiknygy.net.ua/news/zakordonni-novyny/18517/. – 2012. – 24 квітня. 12. У Росії забороняють книжки Велша, Перес-Реверте та Берроуза // http://vsiknygy.net.ua/news/4651/. – 2012. – 10 листопада. УДК 338.48:316.723 Любов Дмитрівна Божко© кандидат історичних наук, доцент, докторант Харківської державної академії культури ПРОБЛЕМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТУРИЗМУ ЯК ФЕНОМЕНА МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ: друга половина ХХ – початок ХХІ ст. У статті досліджується динаміка та еволюція змін проблемного поля туризму з точки зору інтерпретації західними вченими в період другої половини ХХ – початку ХХІ ст. туризму як феномена масової культури. Ключові слова: туризм, масова культура, постмодерністське суспільство. The paper examines the dynamics of change and evolution of the problem field of tourism in terms of interpretations of tourism as a phenomenon of mass culture by Western scholars during the second half of XX – beginning of XXI century. Keywords: tourism, mass culture, postmodern society. Соціокультурні передумови генезису й еволюції туризму як інтегративного феномена соціальної реальності сформувалися в епоху індустріального суспільства. Як соціокультурне явище туризм став специфічним способом освоєння дійсності, специфічним виробництвом і розповсюдженням культурних цінностей. Історія подорожей і туризму пов’язана з основними віхами людської цивілізації, однак саме в XX столітті туризм набув масового характеру, ставши породженням масового суспільства. Масового характеру туризм набув після Другої світової війни. У своїй основі він має ті ж принципи функціонування, що і масова культура. На Заході проблемам соціально-функціональних характеристик, систематизації та впливу масової культури традиційно приділяється багато уваги, проте вітчизняна наука стала присвячувати цій темі свої праці порівняно недавно. Тому актуально ознайомитися з науковим доробком західних вчених у цьому напрямі і відстежити зміни проблемного поля туризму в часі. Протягом XX століття західні дослідники намагалися проникнути в сутність суспільства індустріального типу, нерідко аналізуючи при цьому і феномен масової культури. Насамперед це загальнотеоретичні та філософські праці Р. Арона [2], Т. Адорно [1], А. Моля [22], Г. Лебона, Г. Тарда [17], М. © Божко Л. Д., 2013 176 Вісник НАКККіМ 2’2013 Хоркхаймера, Д. Хорні, Ж. Еллюля [32], К. Ясперса [33]. Проблемі інтерпретації туризму як феномена масової культури присвячені дослідження Д. МакКеннела, К. Каплана, Дж. Кліффорда, Д. Уіллока [27], 3. Баумана [4, 5], Д. Белла [6], Е. Гідденса [11], Г. Маркузе [19], Ч. Міллса [20], X. Ортеги-і-Гассета [24], С. Роджека, П. Сорокіна [25], Д. Уррі [28, 29] та ін. Деякі аспекти туризму як соціокультурного явища в контексті масової культури досліджені російськими вченими Г. І. Афоніним [3], А. С. Галіздрою [10], Б. Єрасовим [14], Е. А. Орловою [23], А. Я. Флієром [30]. Не обійшли своєю увагою дану проблему і українські дослідники Г. О. Мавріна [18], Л. О. Карпова. Мета статті – дослідити динаміку та еволюцію змін проблемного поля туризму з точки зору інтерпретацій західними вченими туризму як феномена масової культури в період другої половини ХХ – початку ХХІ ст. До питання вивчення туризму як елемента масової культури першими звернулися західні філософи і соціологи. Перших цікавив історичний аспект освоєння культурного простору, другі застосували соціологічний підхід. У середині ХХ ст. прагнення бачити товар у сфері духовної діяльності у поєднанні з потужним розвитком засобів масової комунікації призвів до появи нового феномена – масової культури, який, в свою чергу, породив феномен масового туризму. І масовій культурі, і туризму притаманна мораль гедонізму. Розважаючись, людина задовольняє свої духовні потреби, оцінює власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних соціальних систем – така думка прихильників масової культури. В історії вивчення масового суспільства і масової культури можна виділити кілька етапів. На першому етапі масове суспільство розглядалося з відверто консервативних, навіть антидемократичних позицій, в контексті стурбованості виникненням самого феномена. Маса розглядалася як натовп, що рветься до влади; чернь, що загрожує повалити традиційну еліту і зруйнувати цивілізацію [16; 24, 43-48]. На другому етапі – в період між двома світовими війнами – осмислювався досвід тоталітарних суспільств фашистського типу (Німеччина, Італія) [12; 15]. На цьому етапі маса розумілася вже як темна і консервативна сила, якою маніпулює еліта. На третьому етапі – під час і одразу після Другої світової війни –формується демократична критика масового суспільства, що розуміється як продукт розвитку монополістичного капіталізму [19; 21; 31]. З кінця 50-х років починається четвертий етап – розуміння масовізації як об’єктивного етапу розвитку способу життя сучасної цивілізації [6; 34; 39; 40]. Надалі вивчення масового суспільства тісно переплелося з аналізом наслідків розвитку нових інформаційних технологій та стилістикою художньої культури постмод (...truncated)