HYBRID WAR IN MODERN SOCIAL AND POLITICAL DISCOURSE: NEW RESEARCH STRATEGIES

УДК 323.26+355.4 DOI: https://doi.org/10.21564/2663-5704.62.310950 Пшеничний Сергій Олександрович, здобувач вищої освіти третього науково-освітнього рівня (доктора філософії), кафедра політології, соціології і культурології, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Україна e-mail: ORCID ID: 0009‑0008‑8183‑8273 ГІБРИДНА ВІЙНА в СУЧАСНОМУ СОЦІАЛЬНОПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ: НОВІ СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ Акцентовано увагу на актуальності підвищення рівня концептуального осмислення проблемного поля гібридної війни.Запропоновано авторську стратегію побудови загальної концепції гібридної війни, перший етап якої передбачає систематизацію результатів досліджень проблем гібридної війни, що репрезентовані в сучасному соціально-політичному дискурсі за аналітичною схемою Л. Козера. Другий – розроблення її «статичної» (засади стійкого існування) та «динамічної» (механізми розвитку та розповсюдження) моделей. Ключові слова: війна, глобалізація, інформаційне суспільство, гібридна війна, соціально-політичний феномен, концепція. Постановка проблеми. Аналіз сучасної ситуації у світі, свідчить про те, що з початком ХХІ ст. збройні зіткнення та інформаційні атаки стали поширенними процесами на території як великих, так й малих держав. Дослідники стверджують, що названі явища є провідними характеристиками сучасних гібридних війн, що спрямовані на досягнення багатопрофільних цілей – від зміни системи світогляду громадян певних країн до традиційного захоплення їх територій. Гібридні війни стають невід’ємною частиною нових геополітичних реалій, головним елементом політичного, економічного, військового тиску, важливим аспектом трансформації збройного насильства. Отже, дослідження цього явища соціально-політичної реальності не тільки залишаються в центрі уваги представників системи політологічного знання, але й потребують свого подальшого розгляду в контексті підвищення рівня концептуального осмислення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз причин та перспективи розвитку сучасних війн у ХХІ ст. презентовано у працях відомих західних © Пшеничний С. О., 2024 237 ISSN 2075-7190. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2024. № 3 (62) мислителів другої половини ХХ ст. – С. Гантингтона «Зіткнення цивілізацій», З. Бжезінського «Велика Шахівниця», Г. Маккіндера «Географічна вісь історії». «Війни нового покоління» стають пріоритетним напрямом уваги для науковців із кінця ХХ ст. Ці війни базуються на використанні проривних технічних інновацій (лазери, електромагнітні гармати, інші види високоточної зброї, дистанційно керовані пристрої, комп’ютеризовані мережі зв’язку, засоби аерокосмічної розвідки, радіоелектронної боротьби та кіберзброї) у поєднанні з комплексом заходів щодо підриву спроможності противника чинити опір без виведення з ладу його основної збройної сили [1, с. 263]. Аналіз гібридної війни як соціально-політичного феномену, розгляд його сутності та головних ознак представлено у працях зарубіжних дослідників: Р. Гленна, Ф. Гоффмана, Дж. Маккуена, Р. Невсона [2] та ін. Розгляд та концептуальне осмислення нових загроз та викликів для людства, що формуються та проявляються у війнах майбутнього (постмодерної сучасності), містяться в публікаціях Ф. ван Каппена, Г. Карлсена, М. Карлод, Дж. Маккуена, Дж. Мацумури, Р. Уілкі та ін. [3]. Особливості дослідження цього явища як результату сучасної трансформації війни, як нового феномену, пов’язаного з глобалізаційними процесами та становленням нового типу суспільства, розгляд провідних детермінант та якісно нових параметрів гібридних війн спостерігаються у працях цілої низки вітчизняних дослідників, серед яких: А. Антонов, В. Габчак, В. Горбулін, І. Дерев’янко, О. Долженко, У. Ільніцька, Б. Калініченко, А. Киричок, В. Кравченко, Т. Коленіченко, О. Коломієць, О. Комарчук, В. Крутій, В. Левантович, О. Лещенко, В. Литвин, В. Любчук, А. Набока, Ж. Павленко, В. Панасюк, В. Перов, К. Попович, М. Сенченко, Д. Сидоренко, М. Требін, С. Троян, О. Феденко, І. Феськов, І. Цимбал, С. Шарап, Г. Яворська [1; 4–30]. Незважаючи на вагомий науковий доробок західних та вітчизняних дослідників, у політичних науках ще не існує загальноприйнятого визначення гібридної війни, а ті, що є, не стали науковою константою, концепція гібридної війни залишається спірною та є предметом гострої полеміки. Розроблення загальної концепії гібридних воєн надає можливість не тільки всебічно розуміти їх зміст, стратегії, тактики, інноваційні методи здійснення, але дозволяє враховувати нові політико-соціальні реалії у контексті вироблення ефективних шляхів протистояння подібним явищам. Першим етапом розроблення відповідної концепції є систематизація результатів досліджень проблем гібридної війни, що вже існують у сучасному соціально-політичному дискурсі [1–30]. 238 Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія Отже, мета статті – систематизувати результати досліджень гібридної війни, що репрезентовані у сучасному соціально-політичному дискурсі, та визначити нові стратегії її подальшого вивчення в контексті побудови її загальної концепції. Виклад основного матеріалу. Для досягнення зазначеної мети пропонується звернутися до аналітичної схеми аналізу соціальних явищ, запропонованої американським дослідником Л. Козером [31]. Основна ідея цієї дослідницької стратегії – знайти групу взаємопов’язаних між собою показників (змінних), які здатні уточнити зміст, умови виникнення та розвитку цього шуканого елемента соціальної реальності. Аналіз представлених у сучасному соціально-політичному дискурсі результатів досліджень проблем гібридної війни пропонується систематизувати за такими аналітичними групами: – визначення гібрідної війни; – структура (складові елементи / аспекти) гібридної війни; – ознаки (особливості) нового типу воєнних дій. Визначення гібридної війни. У сучасному соціально-політичному дискурсі можна умовно виокремити існування чотирьох самостійних напрямів до визначення природи та змісту гібридної війни (через інтерпретацію відповідного поняття). Перший напрям базується на розгляді цього елемента соціально-політичної реальності з позиції еволюції самого характеру збройних зіткнень в історії людства. Представники цього підходу стверджують, що гібридна війна не є абсолютно новим явищем та новим типом насильства у світовій історії, її елементи зустрічаються в різних війнах протягом усього існування людства. Зокрема, зазначається, що аспекти такої форми протистояння зустрічаються від Пелопоннеської війни, війни за незалежність США до боротьби «Хезболли» проти Ізраїля. У цілому ними виокремлюється чотири типи війн – так звані війни першого, другого, третього та четвертого поколінь. «Війнами першого покоління» називаються війни, де застосовувався «наполеонівський стиль» із використанням людської сили, застосуванням лінійних та флангових побудов. Перша світова війна базувалась на тактиці вогневої потужності та зветься «війною другого покоління». «Війну третього покоління» пов’язують із Другою світовою війною, к (...truncated)