THE ELECTION OF RABBIS AS A MANIFESTATION OF THE ACTIVITY OF THE JEWISH COMMUNITY OF KHARKIV: THE CITY ON THE EVE OF THE GREAT WAR

INTERMARUM: history, policy, culture. – Issue 17. ISSN 2518-7694 (Print) ISSN 2518-7708 (Online) ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ХІХ-ХХІ СТ. УДК 94 (477.54) УДК 94 (477.54) DOI https://doi.org/10.35433/history.112101 Харченко Артем, Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3314-5084 Researcher ID. AIE-4379-2022 ВИБОРИ РАБИНІВ, ЯК ПРОЯВ ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВНОСТІ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ ХАРКОВА Вступ. В період пізньої Російської імперії, на межі XIX-XX ст., політичні та національні процеси відчутно впливали на суспільне життя, становлення та функціонування громадських інституцій – паростків громадянського суспільства. Саме в цій сфері була найбільше помітна активність єврейських громад, обмежених чи позбавлених політичного представництва. У великих містах на українських землях, де присутність євреїв збільшувалася з середини XIX ст., боротьба за автономію і суб’єктність приймала різні форми – підтримки благодійних організацій різного профілю або активної участі у виборчих процесах. Метою статті є дослідження громадської активності єврейської спільноти Харкова у період, який з одного боку підсумовував тривале її зростання, з іншого передував великим потрясінням – добі війн та революцій. Науковою новизною статті є аналіз суспільної практики, пов’язаної з релігійною сферою життя єврейської громади міста, і представлення її як однієї з стратегій активності, в умовах політичної реакції і юридичних обмежень спільноти поза Смугою осілості. Висновки. Вибори рабинів у єврейській громаді Харкова в період пізньої імперії були одним із можливих виявів публічної активності єврейської спільноти міста. В період перманентних юридичних ініціатив проти єврейської автономії, проблеми із функціонуванням громадських інститутів відчували спільноти і в межах Смуги осілості, тим більше це стосувалося євреїв Харкова – міста поза Смугою. Суспільно-політична ситуація в місті/регіоні та перебіг і результати виборів свідчать про високу громадську активність не лише мешканців міст, але і єврейського населення регіону. Ключові слова: вибори, євреї, синагоги, рабини, Смуга осілості, Харків. Вступ. Початок другої декади XX ст. продовжував успішний період для Харкова, із тривалим економічним піднесенням міста та стрімкою модернізацією його простору. З 1870-х рр. місто перетворилося на один з центрів міграції, який охоплював ближчі і дальші регіони, індустріалізації, транспортної революції, яка була найбільше проявлена у стрімкому розвитку залізниці. За пів століття населення міста збільшилося втричі, сягнувши 250 79 ІНТЕРМАРУМ: історія, політика, культура. – Вип. 17. ISSN 2518-7694 (Print) ISSN 2518-7708 (Online) тис. Місто стало центром фінансових інвестицій, як внутрішніх, так і іноземних. У Харкові мали свої представництва найбільші банки імперії: Азовсько-Донський, Волзько-Камський, Санкт-Петербурзький, яким складали конкуренцію місцеві Купецький та Земельний банки (Kravchenko, 2023). Бюджет міста випередив Київ і наближався до Риги (Маслійчук, 2004). Активними учасниками внутрішньої міграції, спрямованої до Харкова, було єврейське населення імперій (Харченко, 2022). Здебільшого – це були мешканці міст Наддніпрянської України, ареалу тих містечок, які у єврейській колективній пам’яті збереглися як штетли. Їх рух мав тривалу традицію участі у регіональних/міських ярмарках, вже з кінця XVIII ст., і не менш довгу історію бар’єрів на цьому шляху – дії Смуги осілості. Між 1870ми-1910-ми рр. єврейське населення міста зросло більше ніж в 10 разів. Офіційні заборони і облави, які гальмували приплив євреїв, також мали наслідком появу у місті багатьох нелегалів. Метою статті є дослідження громадської активності єврейської спільноти Харкова у період, який з одного боку підсумовував тривале її зростання, з іншого передував великим потрясінням – добі війн та революцій. Таке дослідження ставить питання щодо суб’єктності великої єврейської спільноти, яка формально, згідно імперського законодавства, була позбавлена всякого представництва, особливо у випадку губерній поза Смугою осілості. Методологія, методи дослідження. Громадська активність єврейського населення великих міст Російської імперії на початку ХХ ст., зокрема на українських землях є одним із основних фокусів уваги дослідників в єврейських студіях. Наявні джерела – офіційні інструкції та накази, внутрішня документація відповідальних установ, публікації в пресі та его-документи, надають для її висвітлення чимало інформації. Першими літописцями цієї діяльності стали сучасники, для яких це часто був власний досвід, як Семен Дубнов чи Генріх Сліозберг (Dubnow, 1920; Сліозберг, 1933). Певний час ця суспільна активність описувалася як захист перед ворожим до євреїв урядом, намагання уникнути посилення репресій (Оршанський, 1877; Миш, 1914). В останній третині XX ст. дослідження продемонстрували розмаїтість стратегій дієвців та суб’єктність єврейських громад у конструюванні їх відносин, як з владою, так і з іншими етноконфесійними групами (Baron, 1964; Stanislawski, 1983; Klier, 1986). У дослідженнях і представленні читачу сфер, в яких репрезентувала себе єврейська громада, поступово витіснялися ті, що були пов’язані з її релігійним життям. Синагога нібито залишалася осередком життя громади, але дослідницький фокус все більше переміщався до університетських аудиторій, торгових бірж та благодійницьких установ. У цьому тексті увага сконцентрована саме на активностях і подіях, які розгорталися навколо релігійного епізоду життя громади Харкова. У місті 80 INTERMARUM: history, policy, culture. – Issue 17. ISSN 2518-7694 (Print) ISSN 2518-7708 (Online) поза Смугою осілості, в умовах політичних криз і посилення репресій, така активність була не ерзацом громадського життя, а його повноцінною складовою. Залученість громади у ці дії вибудовувала кордони автономії єврейської громади міста (Поліщук, 2002). Однією з таких символічних дій були вибори рабинів та їх помічників. В статті було використано комплекс справ, який розкриває перипетії виборів і дії причетних, що зберігається у фонді управління харківського поліцмейстера (Державний архів Харківської області, Ф. 52), під юрисдикцією якого, згідно офіційних інструкцій, знаходилися вибори у місті поза Смугою осілості. За ведення справ відповідав 3-й секретний стіл управління цього відомства. Наскільки важливими були вибори рабина для харківської єврейської громади напередодні Великої війни і падіння Російської імперії і чи можна описати їх як політичну практику? Як відбувався виборний процес у громаді поза Смугою осілості? Чи можливо описати єврейське населення Харкова як єдину громаду, рабин якої об’єднував різні гілки юдаїзму, наявні у місті? Наскільки впливовою була персона так званого казенного рабина (про вибори якого йшлося), з точки зору єврейської еліти та громади загалом? Результати. На межі XIX-XX ст. Харків, як велике місто, наповнене різними етноконфесійними спільнотами, маючи університет та технологічний інститут, що акумулювали студентство та викладачів (...truncated)