ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ УСТРІЙ ОРГАНІВ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІЮЧОЇ АРМІЇ ПІД ЧАС ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ГІТЛЕРІВСЬКИХ АГРЕСОРІВ (1943–1944 рр.)

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ: ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ● ISSN 2307-5244. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВИПУСК 48 УДК 355.34:94][477]«1943–1944» DOI: 10.20535/2307-5244.48.2019.176390 Д. В. Вєдєнєєв https://orcid.org/0000-0002-8929-9875 Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв D. Viedienieev National Academy of Culture and Arts Management ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ УСТРІЙ ОРГАНІВ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІЮЧОЇ АРМІЇ ПІД ЧАС ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ (1943–1944 РР.) Organizational and Functional Structure of Counter Intelligence in the Soviet Army During Liberation from Nazi Occupation (1943–1944) В статті на основі маловідомих документів радянських спецслужб досліджується організаційно-функціональний устрій органів радянської спецслужби, на які покладався захист Діючої армії під час Другої світової війни та вигнання нацистських агресорів з території України. Ключові слова: Друга світова війна, спецслужби, контррозвідка, радіоконтррозвідка, розвідка, агентурна робота, оперативне мистецтво. Based on little-known documents, this article describes organizational and functional structure of Soviet secret services. The latter were in charge of security in the Red Army and counteracting Nazi enemy during World War II. The article seeks to deepen the understanding of complex military and political causes of the Nazi defeat and liberation Ukraine, as well as to better understand the operational art of domestic special servises. The novel approach is in focusing on the organizational evolution and development of the operative functions of the military conter-intelligence and intelligence services. Those depended on the changes of the strategical situation on the Ukrainian part of the East Front, as well as responded to subversive activity of the Nazi special services and its allies. The aim of the article is to present the organizational structure and operative functions of the military conter-intelligence services in the context of its ability to combat the enemy’s secret services in both avant-garde and rear-garde of the army. The structural-logical and system-functianal research methods were used to study the development of the organization of the Military Counter-Intelligence Overview “SMERSH” in the context of military-strategical situation and as a consequence of Soviet special services transformation. The author tracks the systemic transformation of the special department of Peoples Comissariat for Internal Affairs into an independent structure of the Military Counter-Intel159 СТОРІНКИ ІСТОРІЇ: ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ● ISSN 2307-5244. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВИПУСК 48 ligence Overview “SMERSH” (“Death to Spys!”), which focused only on securing armed forces from the enemy impact. The author highlights the development of its structure, functions, staff. The conclusion is that the highest demonstration of the conter-intelligence art of the soviet special services was reached in operative games, which were successfully conducted for the disimformation of the nazi intelligence. The article also traces a number of limitations and deviations, caused by the extreme conditions of the war time, as well as by the typical for the Stalin’s era neglect for law and human rights. Keywords: World War II, secret services, conter-intelligence, radio-conter-intelligence, intelligence, operative art. Контррозвідувальна робота була провідним за значенням напрямом оперативної діяльності радянських спеціальних служб (з 1943 р. — Народного комісаріату державної безпеки, НКДБ). Її вага для завдання поразки агресорам, включаючи українську ділянку Східного фронту (де в 1943–1944 рр. провели серію масштабних наступальних операцій стратегічного й фронтового рівнів, успіх яких мав значення для перемоги у Другій світовій війні в цілому) передусім визначалася значущість захисту Діючої армії, військового тилу й партизанського руху від розвідувально-підривних та диверсійно-терористичних зазіхань спецслужб країн-агресорів. Діяльність спецслужби в екстремальних умовах війни з контррозвідувального захисту збройних сил і тилу породила значущий емпіричний матеріал, який зберігає гносеологічне значення з погляду поглибленого вивчення воєнно-історичних чинників минулого України, повчального досвіду оперативного мистецтва, еволюції організаційно-функціональних форм органів контррозвідки відповідно до змін воєнно-стратегічної ситуації та провідних факторів оперативної обстановки. Поглиблене студіювання історичного досвіду всебічного забезпечення обороноздатності держави виявляється важливим для розвитку наукових засад діяльності й реформування сектору безпеки і оборони України. Аналіз історіографічної бази проблеми свідчить, що найпомітнішу групу наукових праць щодо розвитку форм й методів діяльності органів контррозвідки з захисту армійських лав створили фахівці центральних навчально-наукових установ радянської спецслужби: В. Васильєв (Васильєв, В. 1980), М. Воронін (Воронін, М. 1967), В. Детинін (Детинін, В. 1967), М. Душин (Душин, Н. 1985), В. Коровін (Коровін, В. 1980, 1985), І. Устинов (Устинов, І. 1971). У низці праць, зокрема — О. Іванкова (Іванков, О. 1985), В. Нікітченка (Нікітченко, В. 1971) зосереджується увага на українському відтинку роботи радянських контррозвідувальних органів. Дослідження радянської доби базувалися на архівно-документальному матеріалі й зберігають інформаційно-пізнавальне значення. Серед сучасних історико-документальних 160 СТОРІНКИ ІСТОРІЇ: ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ● ISSN 2307-5244. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ВИПУСК 48 праць варті згадки роботи В. Абрамова (Абрамов, В. 2005), К. Дягтерьова (Дягтерьов, К. 2012), О. Кокуріна (Кокурін, О. 1997), О. Колпакіді (Колпакіді, О. 2012), Н. Петрова (Петров, Н. 1997). З-поміж наукових здобутків сучасних українських дослідників назвемо, передовсім, статті й дисертацію В. Бихова «Військова контррозвідка в діючій Радянській армії в Україні періоду 1941–1945 років» (1999) з історії військової контррозвідки в Україні воєнної доби. Автор вивчив розвиток оперативної обстановки напередодні нападу нацистської Німеччини та під час війни, зупинився на формуванні організаційних структур військової контр розвідки, розкрив основні функції, завдання, форми і методи діяльності військової контррозвідки в умовах стратегічної оборони та наступальних операцій. Становлення структур військової контррозвідки досліджував О. Божко — «Особливі відділи в системі органів державної безпеки 1918–1946 рр.» (Божко, О. 2001). Поглиблений аналіз даного сегменту історіографії історії спецслужб подається в дисертації О. Лісова — «Новітня вітчизняна історіографія діяльності розвідки та контррозвідки в Україні у 1917–1991 роках» (Лісов, О. 2017). Аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчив, що на фоні серйозного вивчення власне оперативної діяльності органів військової контррозвідки (далі — ВКР) малодослідженою частиною теми залишається аналіз організ (...truncated)