STRUCTURE AND FUNCTIONS OF COUNTERINTELLIGENCE ORGANIZATIONS ON THE TERRITORY OF UKRAINE LIBERATED FROM THE NAZIS (1943–1944)

ДОСЛІДЖЕННЯ, ПОВІДОМЛЕННЯ 9. Армия и внутренние войска в противоповстанческой и противопартизанской борьбе. Мировой опыт и современность / Под ред. А.А. Шкирко, В.А. Золотарева. – М.: Воен. лит-ра, 1997. – 194 с. 10. Семененко В.И., Радченко Л.А. Великая Отечественная война. Как это было. – Харьков: Книжный клуб, 2008. – 414 с. 11. Абашидзе Т., Мощанский И. Катастрофа под Киевом. Киевская оборонительная операция. 7 июля – 26 сентября 1941 года. Часть 3. – М.: ООО “БТВ-МН” // Военная Летопись. – 2003. – № 6. – 78 с. 12. Итоги Второй мировой войны. Сб. статей / Пер. с нем. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1957. – 640 с. 13. Еременко А.И. В начале войны. – М.: Нaука, 1965. – 510 с. 14. Барятинский М.Б. Советские танковые асы. – М.: Изд-во “Яуза”. – 2008. – 253 с. 15. Клаузевиц К. О войне. – М.: Воениздат, 1937. – Т.2. – 366 с. 16. Гарин И.И. Другая правда о Второй мировой ч. 1. Документы : [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: https://www.proza.ru/2012/09/22/691 17. Кнышевский П.Н., Васильева О. Ю. Скрытая правда войны: 1941 год. Неизвестные документы. – М. : изд. “Русская книга”. – 1992. – 348 с. Варакута В.П., Хліманцов Т.В., Кумпан О.О. Маловідомі факти і міфи Другої світової війни У статті на основі аналізу широкого кола документал ьних та інших джерел, розглянуто роль і кількісний показник участі народів СРСР і Єв ропи у Другій світовій війні на боці нацистської Німеччини; визначено роль ленд-лізу в перемоз і над ворогом; обґрунтовано основні риси й ознаки в понятійному визначенні Великої Вітчизняної війни і не відповідності його для громадян України, які воювали у цій війні. Ключові слова: Друга світова війна, військові втрати, військова т ехніка, ленд-ліз, особовий склад, Червона армія, націонал-соціалізм, фашизм. Отримано: 21.01.2019 р. УДК 355.34.94(477)“1943/1944” Вєдєнєєв Д.В., доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник науково-дослідного центру воєнної історії НУО України імені Івана Черняховського (м. Київ) СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ВИЗВОЛЕНІЙ ВІД НАЦИСТІВ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (1943–1944 рр.) У статті на основі архівних документів досліджено о собливості контррозвідувальної роботи радянських спецслужб у мірі визволення терит орії України від гітлерівських окупантів. Розглянуто організаційно-функціональний устрій відо мства державної безпеки, процес творення, устрій і пріоритети оперативно-службової дія льності тимчасових органів НКДБ УРСР на звільнених землях, їх робота із знешкодження роз відувально-диверсійної агентури противника, забезпечення належного функціонування промисл овості і транспорту, розшуку військових злочинців та активних колаборантів. Висвітлено соціально-політичний стан оперативного складу, агентурний апарат спецслужби. Ключові слова: Друга світова війна, спецслужби, контррозвідка, р озвідка, оперативнорозшукова робота. Постановка проблеми. В роки Другої світової війни контррозвідувальна робота виступала провідним за значенням напрямом оперативної діяльності органів державної безпеки. Вона спрямовувалася на відсіч розвідувальним, диверсійно-терористичним та іншим небезпечним спрямуванням спецслужб країн52 агресорів, а також інших держав і військовополітичних сил. Головними завданнями контррозвідувальної діяльності ставали захист від агентурної розвідки та іншої спеціальної підривної діяльності противника органів державного управління та вищого керівництва держави, Збройних сил, військового тилу, Воєнно-історичний вісник 4(30) / 2018 ДОСЛІДЖЕННЯ, ПОВІДОМЛЕННЯ партизанського руху, промисловості й оборонно-промислового комплексу, транспортної системи, сфери державної та військової таємниці. Масштабна діяльність спецслужби в екстремальних умовах війни із контррозвідувального захисту збройних сил і тилу породила значущий емпіричний матеріал, який зберігає гносеологічне значення з погляду поглибленого вивчення досвіду оперативного мистецтва, еволюції організаційно-функціональних форм органів контррозвідки відповідно до змін воєнно-стратегічної ситуації та провідних факторів оперативної обстановки. Стан наукової розробки теми. Найпомітніша група наукових праць щодо розвитку форм і методів діяльності органів контррозвідки із захисту армійських лав створена фахівцями центральних навчально-наукових установ радянської спецслужби В. Васильєвим, М. Вороніним, В. Детиніним, М. Душиним, В. Коровіним, І. Устиновим та ін. [1–7]. У низці праць, зокрема – О. Іванкова (Вищі курси КДБ СРСР у м. Києві), В. Нікітченка (Голова КДБ УРСР) зосереджується увага на українському відтинку роботи радянських контррозвідувальних органів. Дослідження радянської доби базувалися на архівно-документальному матеріалі й зберігають інформаційно-пізнавальне значення [8-9]. Серед сучасних історико-документальних праць варто згадати роботи В. Абрамова, К. Дягтерьова, О. Кокуріна, О. Колпакіді та Н. Петрова [10-12]. З-поміж наукових здобутків сучасних українських дослідників назвемо, передусім статті й дисертацію В. Бихова з історії діяльності військової контррозвідки в Україні воєнної доби. Автор дослідив розвиток оперативної обстановки напередодні нападу нацистської Німеччини та під час війни, зупинився на формуванні організаційних структур військової контррозвідки, розкрив основні функції, завдання, форми і методи діяльності військової контррозвідки в умовах стратегічної оборони та наступальних операцій [13]. Тематика становлення структур військової контррозвідки досліджувалася О. Божком [14]. Узагальнені дані з проблеми подаються у низці навчальних видань з історії вітчизняних спецслужб [15–17]. Поглиблений аналіз даного сегменту історіографії історії спецслужб подається у дисертації О. Лісова [18]. Мета статті полягає у науковому відтворенні розвитку організаційно-функціональних засад розбудови органів контррозвідува- льного захисту на визволеній території України у 1943–1945 рр. Виклад основного матеріалу. Радянським контррозвідникам протистояв надзвичайно сильний противник – сукупність спеціальних служб нацистської Німеччини та її союзників. Ще з 1930-х років спецслужби стали одним із найважливіших елементів експансіоністської політичної лінії та доктрини «тотальної війни» ІІІ рейху. Слід враховувати, що в Україні окупанти розгорнули потужну мережу каральнорепресивних органів спеціального призначення, тут дислокувалося до 26 спецорганів противника, на потреби таємної війни на Східному фронті працювало до 60 німецьких спеціальних навчальних закладів (щорічно випускаючи до 10 тис. розвідників, диверсантів і терористів) [19, спр.375, арк.87-88]. Відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР від 14 квітня 1943 р. відтворений Народний комісаріат державної безпеки (НКДБ) та його республіканські наркомати. Спільний наказ керівників НКВС і НКДБ СРСР від 11 травня 1943 р. визначав функції та структуру окремих відтепер відомств. При цьому основними завданнями Наркомату держбезпеки визначалися: проведення розвідувальної роботи за кордоном; протидія шпигунській, диверсійній, терористичній діяльності іноземних спецслужб (за вин (...truncated)