МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «ПОЛЬЩА-УКРАЇНА: СПІЛЬНІ ШЛЯХИ ДО СВОБОДИ. БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЮЗ МІЖМОР’Я: РЕТРОСПЕКТИВА І ПЕРСПЕКТИВА»

Венгерська В.О., д.і.н., доцент кафедри історії України Житомирського державного університету ім. І.Франка МІЖНАРОДНА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ «ПОЛЬЩА-УКРАЇНА: СПІЛЬНІ ШЛЯХИ ДО СВОБОДИ. БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЮЗ МІЖМОР’Я: РЕТРОСПЕКТИВА І ПЕРСПЕКТИВА» 7 листопада 2017 р. на історичному факультеті Житомирського державного університету імені Івана Франка відбулась Міжнародна наукова конференція «Польща-Україна: спільні шляхи до свободи. Балто-Чорноморський союз Міжмор’я: ретроспектива і перспектива». В черговому числі наукового збірника «Intermarum: історія, політика, культура» частково представлені статті, присвячені різним аспектам історії народів, країн, а також польсько-українським стосункам на теренах, які складали та складають простір Міжмор’я. Науковий симпозіум зібрав у стінах університету фахівців з гуманітарних та соціальних дисциплін, журналістів, політиків, дипломатів для обговорення важливих проблем спільної українсько-польської історії, сучасної політики, перспектив подальшої співпраці у всіх сферах, та перш за все – науковій. Традиційним партнером істориків в організації конференцій виступає громадська організація «Союз польської шляхти Житомирщини» в особі її Президента пані Наталії Іщук та головного редактора часопису «Голос Полонії» – Володимира Іщука. З привітальним словом до присутніх звернулися: проректор з наукової роботи ЖДУ ім. І. Франка, професор Наталія Сейко, перший заступник голови Житомирської обласної ради Сергій Крамаренко, керівник Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці Войчєх Мрозовський, проректор КУ «Інститут післядипломної педагогічної освіти» 224 Микола Сюравчик, президент «Союзу шляхти Житомирщини» Наталія Іщук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Леонід Зашкільняк та професор Рівненського державного гуманітарного університету Максим Гон. Географія українських учасників конференції фактично співпала з кордонами нашої країни – у Житомирі зібрались вчені з університетів та наукових закладів Києва, Львова, Кривого Рогу, Рівного, заявки та статті надіслали дослідники Ужгорода, Сум, Харкова, Дніпра, Вінниці, Кам’янця-Подільського, Одеси. Польські дослідники представляли Варшавські та Краківські університети. Конференція складалась із двох пленарних та однієї секційної дискусії. Модератором першої пленарної дискусії «Intermarum: просторові, національно-державні уявлення в імперських умовах «довгого» ХІХ ст.» виступив д.і.н., професор Львівського національного університету ім. І. Франка Леонід Зашкільняк. Першою доповіддю, якою розпочалась наукова частина конференції, став виступ завідувача кафедри історії України ЖДУ імені Івана Франка, В. Венгерської «Імперії та модерні національні проекти в картографічних практиках ХVIII – XIXст.». У виступі було наголошено, що до відносно нових методів вивчення державо- та націотворчих процесів належить інструментарій імажітівної географії. Уявлення про кордони, території, та їх населення стали визначальними в процесі «присвоєння» й «вписування» в нове імперське історичне поле, згодом – в національні конструкції. До процесу територіальнокартографічного формування імперій, зокрема, Російської, долучились різноманітні структури та інститути. Перед їх представниками стояли завдання окреслити кордони, описати, систематизувати та запропонувати: по-перше, яскраву «обгортку» для зовнішнього споживання (перш за все, для політичних та інтелектуальних еліт західних країн); по-друге, створити уявлення про імперію, її характер, а пізніше й «титульну» націю для внутрішнього використання. Для «масового» споживача в епоху штучних товарів 225 вимагався підготовчий період та пошук інструментів, які б максимально спростили сприйняття нових для нього ідей. В цьому сенсі, особливу увагу доповідач приділила процесам уявлення, картографування та візуалізації територій, а також етнічних груп, які їх населяли. В. Венгерська не залишила поза увагою вплив такого фактору, як політична доцільність в процесі районування, розміщення меж та характеристики населення. Були розглянуті й питання презентації та уявлення українських територій в європейській, російській, польській картографічних традиціях, власне, як і підходи щодо районування, національних кордонів та їх протяжності в уявленні творців українського національного проекту. Продовжила роботу конференції доповідь аспірантки кафедри історії Національного університету «КиєвоМогилянська академія», магістра східноєвропейських студій Варшавського університету Л. Ковшун, на тему: «Ідея «органічної праці» Міхала Бобжинського як основа політичного проекту співжиття для поліетнічної Габсбурзької Галичини (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.)». Доповідач проаналізувала погляди М. Бобжинського в цілому, та зокрема, його ідеї, висвітлені в синтезі «Dzieje Polski w zarysie» (1879 р.). Критика попередників, перш за все, відомого польського історика та політика Й. Лелевеля з його концепцією «патріотичної» версії минулого, викликала неоднозначну реакцію у польських наукових та політичних колах. Як наголосила доповідач, М. Бобжинський зосереджувався на критиці помилок та слабких місць у політиці й соціальній сфері Речі Посполитої, закликав до «органічної праці», яка на його думку, мала стати підґрунттям для майбутнього розвитку. Л. Ковшун підкреслила особливу роль представників краківського консерватизму у розвитку не лише польської історіографії, а й формуванні політики, яка мала значний вплив на процеси, що сприяли відродженню ІІ Речі Посполитої. С. Батуріна к.і.н., науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України 226 презентувала доповідь на тему: «Українська минувшина в польських підручниках з історії». Дослідниця запропонувала аналіз особливостей репрезентації української історії в польських підручниках (1991–2015 рр.). Вона запропонувала для розгляду декілька тематичних блоків, в яких висвітлюються події української історії, що охоплюють хронологічні періоди від середньовіччя до сучасності. На думку доповідача, автори підручників, як правило, звертають увагу лише на ті події української історії, які відбувались у різні історичні періоди на польських теренах, були невід’ємною складовою історичних процесів, безпосердньо пов’язаних із польською історією, а особливо тих, що мали визначальний вплив на їх перебіг. Серед найпопулярніших сюжетів української історії у польському історіописанні: приєднання Галичини до Польського королівства, Хмельниччина, «Весна народів» 1848–1849 рр., події Другої світової війни та сучасні українсько-польські стосунки. Завершувала теоретичну частину роботи першої панелі доповідь професора Рівенського державного гуманітарного університета М. Гона «Голодомор, Голокост і Параймос у політиці пам’яті в Україні та Польщі». Професор наголосив на тому, що формування й збереження колективної пам’яті – одне із знакових для етнонаціональних спільнот завдань. Ми є свідками ревізії історичної пам’яті, перенесення наголосів у ній і навіть відмову від її структурних компонентів й заміну іншими. У цьому (...truncated)