З ІСТОРІЇ КАДЕТСЬКИХ КОРПУСІВ В УКРАЇНІ

А. І. Махінько УДК: 94:355.23 (477) З ІСТОРІЇ КАДЕТСЬКИХ КОРПУСІВ В УКРАЇНІ У статті висвітлюється історія функціонування на українських землях кадетських корпусів, розкриваються особливості їх навчально-виховного процесу. Розглянуто становлення кадетських корпусів у сучасній Україні. Ключові слова: кадет, кадетський корпус, військова гімназія, підготовка офіцера. В статье освещается история функционирования на украинских землях кадетских корпусов, раскрываются особенности их учебно-воспитательного процесса. Рассмотрено становление кадетских корпусов в современной Украине. Ключевые слова: кадет, кадетский корпус, военная гимназия, подготовка офицера. The article analyzes the history of cadet corps in Ukraine during XIX — early XX centuries and in the present day. The attention is paid to a state policy aimed at increasing the number of military educational institutions and their role in officer training. The author investigates principles in the organization of training and educational system, describes various aspects of officers’ training. Cadet corps in modern Ukraine and general tendencies of state cadet training are considered. During the history cadet corps in Ukrainian lands large efforts were paid to training the officer stuff. Almost all representatives of the middle and higher officers of the Russian emperor’s army gained higher education exactly in these educational establishments. Certain part of the graduated students took part in creating Ukrainian military powers during 1917–1920. Also, previous experience of establishing Suvorov and Nakhimov schools during Soviet period is addressed. Consequently, educational principles of cadet corps passed a test by history, lead to the actuality, developed in the recent times and modernized in accordance with the requirements of contemporaneity. Keywords: cadet, military college, military high school, training of officer. У структурі освіти Російської імперії чільне місце завжди належало кадетським корпусам. Це були середні спеціальні навчально-виховні заклади закритого типу для підготовки офіцерських кадрів. З початку свого функціонування у 30-х рр. ХVIII ст. до ліберальних реформ 60–70-х рр. ХІХ ст. саме кадетські корпуси були єдиним типом закладів, які поповнювали офі117 церський склад фахівцями. Після модернізації системи військової освіти професійна підготовка офіцерів ведеться в юнкерських училищах. Проте кадетські корпуси не втрачають навчально-виховного значення, залишаючись важливою складовою освіти кадрового військового. Дослідження з цієї тематики в історіографії з’являються ще в дореволюційний період. Їх представлено працями з історії військової освіти В. Ф. Грекова, М. С. Лалаєва, а також нарисами з історії окремих навчальних закладів, які склали Н. П. Завадський, А. Д. Ромашкевич, К. Ф. Павловський. Проте останні при грунтовному фактологічному наповненні позбавлені аналітичного матеріалу. В радянський період, з об’єктивних причин, у працях переважає заідеологізованість, хоча досвід кадетських корпусів використовувався при створенні суворовських училищ. Одночасно історію військових навчальних закладів вивчають дослідники з емігрантського середовища, але серед їхніх робіт переважають історико-мемуарні. В новітній час активізується вивчення історії військової освіти. У працях вітчизняних дослідників історія кадетських корпусів розглядається в контексті розбудови національних збройних сил у період визвольних змагань 1917–1920 рр. Однією з перших спроб представити історію кадетських корпусів як окреме дослідження є стаття А. Ткачука, де окреслено основні етапи їхньої діяльності та значення для формування української армії у 1917–1920 рр., але майже не висвітлено історії Одеського та Сумського корпусів. У кількох працях сучасних дослідників викладено історію Київського кадетського корпусу. Зважаючи на це, мета повідомлення — дослідити історію кадетських корпусів на українських землях, висвітлити особливості та основні напрями навчально-виховного процесу в цих закладах, а також становлення мережі кадетських корпусів у сучасний період. Збільшення чисельності підрозділів російської армії зумовлює необхідність у офіцерських кадрах, що, в свою чергу, потребує розширення мережі військових навчальних закладів. У зв’язку з цим 1801 р. граф П. Зубов представив проект відкриття в 17 губерніях кадетських корпусів, які мали створюватися на кошти місцевого дворянства. Згодом, 1805 р. за «Планом військового виховання», який схвалив імператор Олександр І, передбачалося відкрити 10 військових училищ: у Петербурзі, Москві, Києві, Смоленську, Воронежі, Твері, Ярославлі, Нижньому Новгороді, Казані й Тобольську, а також підготовчі військові школи [1, с. 84]. На практиці було тільки реорганізовано військово-навчальні заклади. В першій чверті ХІХ ст. у Російській імперії діяло 8 кадетських корпусів та 3 підготовчі училища для вступу до них. Загальна кількість вихованців військово-навчальних закладів на 1825 р. становила 5516 осіб. 118 На українських землях, які перебували в складі Російської імперії, кадетські корпуси з’являються у 30-х рр. ХІХ ст. Їхнє відкриття було спричинене зростанням потреб армії у кваліфікованих офіцерських кадрах, а також урядовими планами регіонально розширити мережу військових навчальних закладів. 1829 р. малоросійський генерал-губернатор князь М. Г. Репнін-Волконський оголосив про намір імператора Миколи І запровадити в Полтаві кадетський корпус. Дворянство Полтавської, Харківської, Чернігівської та Катеринославської губ., зарахованих до корпусу, мало вносити власні кошти на додаток до урядового фінансування. Загальна вартість будівництва корпусу становила 2 млн. 620 тис. руб. асигнаціями [12, с. 7]. Указ про заснування було підписано 5 квітня 1836 р. і, щоб «заклад був пам’ятником перемоги, отриманої Петром І», корпус було наказано «іменувати Петровсько-Полтавським» [4, с. 117]. Урочисте відкриття цього навчального закладу відбулося 6 грудня 1840 р., а 1844 р. корпусу було надано прапор. Першим директором став генерал-майор В. Ф. Светловський. Прикметно, що це був єдиний заклад, літній табір якого розташовувався на справжньому полі битви. Оскільки Полтавський корпус мав задовольняти потреби у військовій освіті дворянства Лівобережної України, уряд вирішив відкрити такий навчальний заклад і на Правобережжі. 1830 р. виходить імператорський указ про заснування кадетського корпусу в Єлизаветграді. До нього зараховувалися Київська, Волинська, Подільська, Херсонська й Таврійська губ., дворянство яких мало зібрати кошти на відкриття цього закладу [11]. Але проект залишився нереалізованим. Цьому завадили фінансові проблеми, оскільки після польського повстання 1830–1831 рр. дворяни тих губерній, де більшість становили поляки, фактично ігнорували збір коштів. Наступним етапом фундації військового навчального закладу для правобережних губерній став імператорський указ 1833 р. про відкриття кадетського корпусу в Києві. Дворянство Київської, Волинської, Подільської, Херсонської й Таврійської губ. зібрало приб (...truncated)