T. Shevchenko’s epistolary heritage features

APSNIM, 2018, №:1 (17) Українська література Ukrainian literature ISSN: 2411-6181(on-line); ISSN: 2311-9896 (print) Current issues of social studies and history of medіcine. Joint Ukrainian -Romanian scientific journal, 2018, №:1(17), P. 84-88 UDK 821.161.2-6.02Шевч DOI 10.24061/2411-6181.1.2018.19 ОСОБЛИВОСТІ ЕПІСТОЛЯРНОЇ СПАДЩИНИ Т. Г. ШЕВЧЕНКА Лариса ШУТАК, Галина НАВЧУК, ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці (Україна) society@ bsmu.edu.ua; T. SHEVCHENKO’S EPISTOLARY HERITAGE FEATURES Larysa SHUTAK, Halyna NAVCHUK, Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi (Ukraine), ORCID ID 0000-0001-8038-4080, RESEARCHER ID S-61-30-2016 ORCID ID 0000-0002-4624-1796, RESEARCHER ID S-61-40-2016 Шутак Л. Б., Навчук Г. В. Особенности эпистолярного наследия Т. Г. Шевченко. Цель исследования – анализ эпистолярного наследия Т.Г. Шевченко, в первую очередь образа Украины в период с 1839 года по 1849 год. При этом рассмотрены письма Т. Г. Шевченко к родным и друзьям, выяснено, что образ Украины красной нитью проходит сквозь весь эпистолярий поэта: в них чувствуется его искренняя любовь к Украине, переживание за ее судьбу, стремление быть на родной земле. Достижение поставленной цели предусматривает выполнение таких заданий: аргументировать целесообразность и важность предлагаемого исследования; ввести к активному научному применению в украинском литературоведении неисследованный эпистолярий поэта; на материале переписки охарактеризовать отношение поэта к Украине. Методы исследования: художественного анализа – для выяснения особенностей построения и тематики эпистолярия Т.Г.Шевченко, описательный – для описания основных явлений в процессе переписки; сопоставление – для анализа, синтеза и обобщения основных особенностей современного эпистолярия. Научная новизна. Впервые сделана попытка выделить из малоизученного эпистолярия Т.Г. Шевченко образ Украины, соединив его с образом родного дома и родины. Выводы. В письмах Т. Г. Шевченко чувствуется искренняя любовь к Украине, переживания за ее судьбу, стремление всегда быть на родной земле, слышать родной язык, даже на чужбине, вдали от родного края. При этом ощутимо сочетание объективного и субъективного, пережитого и того, о чем мечтал поэт. Исследование писем Т. Шевченко (1839 – 1849 гг.) позволяет, кроме прочего, понять дух эпохи, в которой жил выдающийся поэт, особенность и специфику современной ему речи. Ключевые слова: эпистолярий Т. Г. Шевченко, письма, литературная критика, лингвистические исследования, концепт Украина, ностальгия, родной край, родное слово, семья. „Я так її, я так люблю мою Україну убогу...” Т. Шевченко Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими завданнями. В останні роки в українському літературознавстві значно зросла увага до письменницького листування. Це відображено в різних джерелах, зокрема в епістолярних пам’ятках, приватній кореспонденції письменників-класиків, науковому коментуванні цих творів тощо. Плідні пошуки літературознавців сприяли цінним знахідкам нових епістолярних матеріалів і їх оприлюдненню в часописах, збірниках, наукових розвідках. Словник-довідник літературознавчих термінів за ред. Р. Гром’яка епістолу, або епістолярну літературу (від грец. epistole – лист) визначає як різножанровий твір художньої літератури, в якому використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності1. У літературознавчій енциклопедії Ю. Ковалів зазначає, що епістола чи епістолярна література (від лат. epistola, від грец. epistole) – це різновид твору художньої літератури та критики, в якому використовується форма листа або послання2. На жаль, жанровостильова специфіка листів українських критиків і письменників тривалий час залишалися на периферії наукових інтересів. Тільки в останні десятиліття пожвавилася наукова робота у цьому руслі, досліджується український епістолярій, його особливості, вплив на становлення особистості автора, тематику творчості. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. Листування стало предметом ґрунтовних досліджень низки науковців, як-от: О. Галича, Л. Гінзбург, В. Качкана, М. Коцюбинської, В. Кузьменка, Ж. Ляхової, Г. Мазохи тощо. Адже письменницький епістолярій посідає вагоме місце в історії розвитку національної літератури від античних часів і донині. Він є важливою складовою під час аналізу духовно-творчої діяльності митця. Оскільки більшість листів не передбачалися для публікації, багато життєвих ситуацій та історичних колізій у них висвітлювалися об’єктивно. Саме тому вивчення епістолярної спадщини видатних письменників допомагає зануритися у їхні світоглядні бачення, осмислити їх внутрішній світ, відшукати приклади гуманності, дружньої підтримки, вірної й чистої любові чи перейнятися своєрідною манерою їхнього письма. Листування митців слова викликає зацікавлення з боку дослідників, породжує численні інтерпретації, неоднозначні оцінки, стає предметом критичних дискусій чи ґрунтовних досліджень, зокрема, таких учених, як: І. Айзеншток 3 , 1 Grom'yak R. T., Kovaliv Yu. I. Literaturoznavchij slovnik-dovidnik, 2-e vydannya [Literary dictionary-reference book], K.: Akademiya, 2007, P. 235. 2 Kovaliv Yu. I. Literaturoznavcha entsiklopediya: U 2-h t. [Literary encyclopedia in 2 volumes], K.:Akademiya, T. 1, P. 340. 3 Ajzenshtok I. Ya. «Sud'ba literaturnogo nasledstva T. Shevchenko» [The fate of literary heritage T. Shevchenko], Literaturnoe nasledstvo [Literary heritage], 1935, N 19–21, P. 468. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. (АПСНІМ), 2018, № 1 (17), P. 84-88 84 Shutak L., Navchuk H. T. Shevchenko’s epistolary heritage features... С. Богдан4, Т. Бовсунівська5, Л. Вашків6, В. Гладкий7, В. Кузьменко8, Ж. Ляхова9 та ін. Виклад основного матеріалу. Проте, як не дивно, епістолярій Т.Г. Шевченка – особистості світового масштабу – мало досліджений у науковій літературі, що стало причиною нашого звернення до цієї теми. Кореспонденція письменника дає змогу краще зрозуміти світоглядні позиції автора і свідчить про його напружену діяльність. Поет листувався з прогресивними громадськими діячами, вченими, митцями, зокрема, це Г. КвіткаОснов’яненко, М. Костомаров, П. Куліш, Марко Вовчок, російський актор М. Щепкін, польський історик і художник Л. Зелеський, учений і фольклорист М. Максимович та інші. У листах Т. Шевченко висловлює цікаві думки про мистецтво й літературу, рідше – суспільнополітичні погляди, особисті проблеми. Письменник сам відповідально ставився до листування, тож у своїх відповідях до адресатів був надзвичайно уважний і високо цінував епістолярну майстерність інших. Т. Шевченко – це завжди сучасно й в епіцентрі того, що ми називаємо українським культурноісторичним світом, бо він волею історії ототожнений з Україною. Великий Кобзар – виходець із простого народу, з яким жив не лише думкою, але й обставинами буття. Такий кровний зв’язок забезпечив (...truncated)