УДК__81’373:81’25=811.111=811.161.2
Ю. С. Дев’ятко,
перекладач ТОВ „Кристал Фарма”,
вул. Дорожнa, 25, м. Одеса, 65055, Україна,
тел.: (0482)33-30-05,
juliа
[email protected]
стоматологічна термінолексика:
впорядкування та Проблеми
англо-українського перекладу
У статті розглянуто й проаналізовано проблемні аспекти перекладу
й упорядкування українських стоматологічних термінів на сучасному етапі та накреслено альтернативні шляхи їх вирішення. Крім того, відображено суть такого складного і багатогранного поняття, як термін, а також
з’ясовано особливості перекладу термінів з англійської українською мовою
з урахуванням їх словотворення та перекладацьких трансформацій.
Ключові слова: стоматологічна термінологія, переклад, впорядкування
медичної термінолексики, перекладацькі трансформації.
М
едицина є наукою, у якій точність відіграє величезну роль.
Від адекватного тлумачення медичного терміна та його перекладу іншою мовою може залежати життя й здоров’я людини. Тому
медичний переклад не допускає можливості помилок; цим і можна
пояснити актуальність даної статті.
Основною метою дослідження є різноаспектний аналіз розвитку
та функціонування української медичної стоматологічної термінології.
Деякі медичні терміни, що мають одне джерело походження й на
перший погляд не відрізняються за формою, здобувають у різних мовах і навіть контекстах різні значення. Вони можуть відрізнятися більшою або меншою мірою. У таких випадках перекладач повинен уміти
розгледіти „підступність” перекладу й звернутися за консультацією
до медичних фахівців або до спеціалізованих довідкових матеріалів.
Інакше кажучи, без глибоких знань в галузі медицини виконати адекватний та абсолютно еквівалентний переклад досить складно, а часто
й взагалі неможливо.
Відомо, що функціональне призначення будь-якого терміна – це
стисло, точно й однозначно виражати наукове поняття. Для успішної
328
реалізації всіх своїх функцій термін повинен мати певні ознаки та відповідати певним вимогам: системність; тенденція до однозначності в
межах термінологічного поля; відсутність експресії; наявність точної
дефініції; стилістична нейтральність [8, с. 12].
Головними вимогами до термінів вважають: 1) системність, що
стосується понятійного змісту, словесного вираження та відповідності між змістом та формою; 2) наявність класифікаційної дефініції;
3) стислість та відповідність позначуваному поняттю, однозначність
в межах терміносистеми; 4) жорстку конвенційність; 5) стилістичну нейтральність; 5) залученість до терміносистеми певної галузі;
6) відповідність нормам мови; 7) точність; 8) дериваційну здатність;
9) інваріантність як відсутність варіантів та синонімів; 10) високу інформативність.
Деякі з цих вимог, на жаль, існують лише в ідеалі, але, безумовно,
під час перекладу медичної термінології з англійської українською
мовою слід максимально дотримуватися вищезазначених вимог з метою забезпечення максимальної адекватності та еквівалентності перекладу медичного терміна. Всі вимоги до терміна не можуть бути
повністю дотриманими (та ще й у такій складній терміносистемі, як
медична) через низку вагомих причин. Так, об’єктивною причиною
труднощів у реалізації зазначених вимог є проблема багатозначності
(полісемії) термінів. На думку І. Борисюка, „ідеальним для будь-якої
терміносистеми є той стан, коли одному окремому поняттю відповідає один термін, бо саме така чітка, регламентована співвіднесеність
назви й реалії дає можливість уникати можливих різночитань, а подекуди й плутанини в царині термінів” [1, с. 27].
Тому на сьогодні досить гостро постає питання про впорядкування
вже сформованої медичної терміносистеми, зокрема стоматологічної,
адже вирішення нагальних проблем підготовки висококваліфікованих
національних медичних кадрів, формування наступної генерації українських лікарів неможливе без опанування фахової мови як на рівні
міжнародної наукової термінології, так і на рівні медичної лексики,
що має національні корені [6, с. 197].
Проведений аналіз словників стоматологічної термінології, наукових статей, періодичних медичних часописів, монографій та описів клінічних випадків дає підстави вважати, що основний корпус
медичної, зокрема стоматологічної терміносистеми вже сформувався, проте потребує суттєвого впорядкування і стандартизації.
329
Тенденція до впорядкованості та систематизації термінопонять виявляється у прагненні уникнути таких небажаних явищ, як полісемія,
синонімія, багатокомпонентність терміна, перевантаженість іншомовними одиницями, епонімічними термінами тощо.
Предметом нашої уваги є лінгвістична проблема вдосконалення термінології клінічної стоматології, її практичне втілення, котре
трактуємо як цілий комплекс робіт щодо систематизації, кодифікації,
впорядкування, уніфікації та стандартизації, а також нормування термінології, тобто перегляд терміносистеми відповідно до норм української мови [5, с. 262].
Мета нормалізації стоматологічної терміносистеми – це приведення її у відповідність з тими мовленнєвими чи лексичними моделями,
які найкращим чином сприяють реалізації усіх функцій терміна, зокрема й комунікативної. Процеси нормалізації термінологічної лексики проводяться здебільшого з опертям на норми загальнолітературної
мови. Проте ми маємо справу зі спеціальною лексикою, тому сфера
впливу таких норм дещо звужується. В. П. Даниленко, наголошуючи
на специфічності визначення поняття норми щодо термінології, виділяє „професійний варіант норми”, який повинен все ж таки відповідати загальним тенденціям розвитку словотворення і слововживання у
мові в цілому [2, с. 209].
Таким чином, нормативність термінів у лінгвістичному аспекті –
це правильність їх утворення та вживання. Найважливіший аспект –
це розроблення єдиної концепції термінотворення з використанням
досвіду і позитивних надбань учених різних поколінь.
Велику роль у цьому процесі відіграють галузеві словники. Аналіз виданих праць вказує на різні тенденції у підході до їх створення,
однією з яких є беззастережне відновлення термінології 20–30-х рр.
ХХ ст., спрямоване на заміну усталених у мові термінів (це явище
бачимо, наприклад, у „Російсько-українському медичному словнику”
С. Нечая). Досить часто сприйняття україномовних медичних термінів народного походження зустрічає опір з боку медиків-науковців та
практиків. Доцільність їх впровадження в сучасний лексичний обіг є
досить дискусійним питанням. Неприйняття термінології часто є виявом невживання української мови у сфері медицини загалом. Причини цього явища неодноразово висвітлювалися науковцями: це і брак
термінологічних словників, україномовних медичних посібників,
підручників, небажання самих медиків вживати україномовні термі-
330
ни. Самі ж медики зазначають, що після того, як вони почали вести
історії хвороб, використовуючи термінологію російсько-українського медичного словника з іншомовними назвами С. Нечая, виникали
непорозуміння в професійному спілкуванні. Тому робота щодо українського термінотворення в галузі медицини, зокрема й стоматології,
має вестися вкрай обачно та в тісній співпраці мовозн (...truncated)
