Ukrainian Chernivtsi writing as cultural phenomenon

ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКА 148 УДК 130.2 ЖМУНДУЛЯК ДМИТРО, кандидат філологічних наук, директор Державного архіву у Чернівецькій області ЧЕРНІВЕЦЬКЕ УКРАЇНСЬКЕ ПИСЬМЕННИЦТВО ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН У статті розглянуто чернівецьке красне письменство як складовий момент "міфу міста". В якості репрезентативного "зрізу" узято декілька найбільш примітних творчих особистостей - представників українських, румунських, російсько- та німецькомовних письменників. У статті також показано, що чернівецький літератор до початку ХХ ст. вільно почувався у європейському культурному просторі. Але потім мультикультурні Чернівці декілька разів пережили грандіозний "культурний шок" - насильницьке встановлення тоталітарних режимів, які нищили свободу слова й національне коріння культури. Та, при всій органічній приналежності до власного культурного ґрунту, усі значні письменники Чернівців охоче писали різними мовами, прагнули до щирого діалогу з людьми інших національностей, широко перекладалися на інші мови. Ключові слова: письменництво; Чернівці; міф міста; мультикультурний простір. Постановка проблеми та стан її вивчення. "Що може цікавити філософа в літературі? Для чого філософи читають літературні твори? [адже] <…> існують цілі традиції філософської інтерпретації літературних творів, представлені філософами цілком строгими і аж ніяк не пустослівними", - говорить сучасний український мислитель Сергій Йосипенко. І додає, що контамінація літератури з філософією й наділення літератури просвітницькою функцією, так само, як і опора літератури на конструкцію модерної людини, запропоновану філософією, розпочалися у ХVIII ст. [10, с. 5]. А коли йдеться про літературу провінційного багатонаціонального й багатомовного регіону, як от буковинського, серцем якого є м. Чернівці, ренесансне місто, що почало набувати сучасного характеру якраз у Вік Розуму, то питання ускладнюється: адже поняття регіону "впорядковує", органічно поєднує в собі не тільки ландшафтні особливості, але й етнокультурні [32, p. 141]. Тому вимагає дослідження та обставина, що усвідомлення "конструкції модерної людини" тут відбувається у сферах українського, румунського, німецького слова та мови ідиш, які до того часу виразно фіксували різні духовні стани. І якщо австрійськонімецький елемент, котрий формувався в духовному полі процесу "Реформація - Контрреформація Просвітництво", та чернівецьке єврейство, де вже багато хто поділяв ідеали Гаскали, сприйняли концепцію модерної людини більш-менш органічно, то для українців та румуно-молдавського населення, особливо тих, що формувалися винятково в лоні візантійської культури і руйнування культурного стереотипу не пережили, модернова думка про людину як володаря своєї долі була незвичною й шокуючою. Та й свідоцтва про становлення власної літератури в Чернівцях ХVIII ст. уривчасті й нечисленні наприклад, у с. Бояни, яке нині вросло в місто, писав у ХVII-ХVIIІ ст. "Хроніки Молдови" та створив латиною своєрідне есе "O seama de cuvinte" ("Деякі слова")1 місцевий господар Іон Некулче. Безперечно, що тут існувала й потужна українська фольклорна традиція: поруч, у Південній Буковині, ще в XVI ст. було зроблено найдавніший запис пісні "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш". На початку ХІХ ст. фольклорна й літературна традиція об'єднуються в складеному в Чернівцях рукописному співанику клірика Івана Велегорського (українські, молдавські, російські пісні) [17, с. 387]. Та протягом ХІХ-ХХ століть у багатонаціональних Чернівцях уже працювала ціла когорта літераторів, які писали різними мовами й мали спільну установку на аналіз екзистенціальних та соціально-психологічних проблем, прагнули самовизначення щодо елітної літератури й літератури масової та шукали "народних коренів"; чия творчість у ракурсі філософії культури залишається недослідженою, хоча яскраво репрезентує феномен чернівецького мультикультуралізму. А останній, на відміну від сучасної західної суспільно-культурної моделі, складався стихійно й природно - це особливо важливо в аспекті невідворотності нинішнього глобалізму, який необов'язково загрожує "місцевим і національним ідентичностям, культурам і традиціям" [18, с. 58], проте вимагає уважного вивчення світового культурного досвіду. На жаль, досліджень філософського характеру в цій галузі практично не існує - багата літературознавча "чернівціана", що її ціхують імена визначних літературознавців (Б. Мельничук, П. Рихло та ін.), зосереджена на професійних завданнях і суто філософських проблем торкається спорадично й недостатньо розгорнуто, хоча у своєму роді вони вичерпні (напр..: Рихло П. Літературний феномен Чернівців). Зате значну методологічну вагу має стаття відомої письменниці О. Забужко "Література як "випереджальна філософія": рефлексія над антиісторизмом в українській культурі першої половини ХІХ сторіччя", у якій стверджується: "… духовні почуття, скеро1 Без будь-якого перебільшення, зазначимо, що саме тоді започаткував жанр есе ніхто інший, як Монтень. № 4 (124) липень-серпень 2013 р. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com 149 ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКА вані на сенсобуттєві для особистості предмети, є засадово "розумними" - тобто такими, з яких неминуче виникає "питання до світу, чому він такий", і живій національній чуттєвості, попервах, на стадії романтичного націоналізму, зайнятій перважно відгуком свого предметного еквівалента, змислово-намацального "себе-представництва" в зовнішньому світі (функція, яку для української інтелігенції ХІХ сторіччя <…> виконував фольклор), залишається тільки зробитися поняттям розуму (предметом рефлексії), щоб перейти у власне ідею. Проте на цьому шляху перед нею якраз і лежала необорною перепоною свідомість українського "антиісторизму", і з цієї-то суперечності - між живою (дарма що не проясненою в понятті) національною чуттєвістю і "горішньою" свідомістю національного відмирання, або, інакше кажучи, між національним "я" і імперським "воно", і бере свій початок філософія національної ідеї" [9, с. 74-75]. До цього додається й те, що у ХХ ст., завдяки зростанню "атомізації" індивіда в суспільстві й інтенсивному формуванню екзистенціалістичного способу мислення та відповідної філософської системи, додається прагнення особистого осягнення й вирішення екзистенціальних проблем буття. Водночас чернівецький літератор незмінно почувався часткою європейського культурного простору. Репрезентують своєрідний підсумок ситуації спогади Рози Ауслендер про духовну атмосферу міста на початку ХХ ст.2 А в ХХ ст. Чернівці кілька разів пережили грандіозний "культурний шок" завдяки насильницькому встановленню тоталітарних режимів, які нищили і свободу слова, і ті чи інші національні корені культури. Усе це значно ускладнювало особисте світосприйняття: чернівецький літератор почувався не лише українським, румунським, російським, єврейським чи німецьким письменником, але й одночасно громадянином Європи та світу або - громадянином Австрії, Румунії чи СРСР, - країни, що пригнічує рідні національні первені. І тут справа була не лише в особистому етні (...truncated)