Innovation challenge of rights in the age of globalization

Філософія УДК 141.7:316.42 СТАРОВОЙТ О.В. кандидат філософських наук, докторант, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна) E-mail: ІННОВАЦІЙНИЙ ВИКЛИК РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Аналізуються виклики глобалізації та інформаційної революції щодо розвитку людини, її загальнокультурної підготовки; головний з них – формування потреби в інноваційній людині, здатній оволодівати, освоювати й творчо впроваджувати нову й новітню інформації, забезпечувати інноваційний прогрес суспільства; останнє досягається завдяки мобілізації різноманітних чинників – матеріальних та духовних; одним з основних з них є освіта, розвиток якої є фундаментальним вкладом в людину, відповіддю суспільства на його інноваційний розвиток. Ключові слова: людина, культура, виробництво, інформаційна революція, інноваційний розвиток. Початок нової епохи несе людству нові виклики, основним джерелом яких є глобалізація та інформаційна революція. Суспільство вступає у фазу інноваційного розвитку, основою якого є інформація. Новітні глобальні проблеми та процеси, з якісно іншим характером потребують переосмислення філософсько-методологічних аспектів пізнання людських відносин, розробки нових підходів щодо використання природних ресурсів, впровадження нових стратегій розвитку людства, їх реалізації у всіх сферах життєдіяльності. Комп’ютеризація, сенсаційні відкриття в науці, медицині, кардинальна трансформація інформаційного простору якісно змінили всі сфери соціокультурного буття. Інтенсивний розвиток інтелектуального потенціалу людства формує глобалізований інформаційний простір, що призводить до впровадження в суспільне життя інноваційних технологій. Ця особливість вимагає від людини пошуку нового розуміння, нової стратегії мислення, нового типу культури. Головною особливістю інноваційної людини в умовах глобалізації стає її інноваційна поведінка, яка обумовлює здатність прийняття раціональних рішень заради майбутнього. Лише така людина може бути конкурентоспроможною. Класичні теорії глобалізації належать дослідникам: З. Бауману, Р. Робертсону, М. Фезерстоуну, Я. Пітерсу, Г. Тернборну, І. Валлерстайну, Д. Беллу, Е. Тоффлеру. Дослідженню глобальних змін у контексті загальних соціокультурних процесів присвячені праці Б. Андерсона, У. Бека, З. Бжезинського, О. Багатурова, О. Панаріна, В. Іноземцева, Ю. Хабермаса, О. Уткіна, О. Білоруса, Е. Афоніна, О. Богомолова, М. Ільїна, В. Лукашевича та інших. Соціокультурна трансформація є предметом досліджень В. Андрущенко, Є. Головахі, М. Горлача, А. Кавалерова, М. Михальченко, А. Ручки, В. Кременя Інноваційний виклик розвитку людини в епоху глобалізації 140 SSN 2072-7941 (Online), ISSN 2072-1692 (Print). Гуманітарний вісник ЗДІА. 2015. № 62 та інших. Різноманітні аспекти дослідження проблеми взаємодії людини і суспільства розглянуті в працях таких українських філософів, як В. Бех, В. Жадько, В. Воловик, В. Воронкова, Р. Додонов, Л. Кривега та інших. Характерною ознакою нашого часу стало виникнення особливого спектру проблем світового розвитку, які називаються «глобальними». Глобальні проблеми – це сучасні проблеми людства в цілому, від вирішення яких залежить його розвиток. Вони мають всезагальний, взаємопов’язаний, універсальний характер, принципово важливі для долі всього людства. Ці проблеми класифікуються за сферами дії: I сфера – проблеми взаємодії природи і суспільства; II сфера – проблеми суспільних відносин; III сфера – проблеми розвитку людини і забезпечення її майбутнього [ 4, с. 613]. Глобалізація відноситься до періоду становлення постіндустріального суспільства, яке прийшло на зміну індустріальному. Обговоренню і спробам вирішення цих проблем присвячуються міжнародні форуми вчених, політиків, економістів, філософів, соціологів, педагогів. Ціла плеяда дослідників працює з терміном «глобальне», у середині 1960-х років В. Мур увів в обіг поняття «глобальна соціологія», а М. Маклюен – термін «глобальне село», в середині 1980-х років Р. Робертсон ввів та почав популяризувати поняття «глобалізація». За кілька десятиліть різні дослідники висвітлюють поняття «глобалізація» як автори концептуальних утворень і вкладають в нього власний сенс. Глобалізація (від фр. global – планетарний, всеосяжний) – всеохопний процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв’язків і взаємозалежностей [4, с. 586]. В.М. Лукашевич в контексті наукового напряму «глобалістики», підкреслює, що поняттям «глобальний» означають предмет або явище, яке належить до території всієї земної кулі, мають всесвітній характер. А система вважається глобальною – коли відсутня система вищого рівня [8, с.13]. Історики та соціологи визначають глобалізацію як процес «розширення і поглиблення, посилення і пришвидшення взаємозалежності народів і держав під впливом різноманітних економічних, соціальних, політичних, культурних, інформаційних, правових, трудових, міграційних та інших процесів, відносин і змін, що причиняються до поступового становлення єдиного взаємозалежного і цілісного світу внаслідок різнобічного розвитку процесів інтеграції попередніх історичних епох» [9, с.7]. Дослідниця В. Воронкова визначила, що глобалізація є історичним процесом, який не завершений, а сама глобалізація представляє собою утворення міжнародного правового і культурно-інформаційного поля, інфраструктури міжрегіональних, у тому числі інформаційних обмінів [3, с.9]. Як зазначає М. Згуровський, «глобалізація – це якісно нове явище на нинішньому етапі розвитку людства. … об’єктивне явище, яке не залежить © Старовойт О.В., 2015 141 Філософія від волі окремих людей…» [5 , с. 216-217]. На думку вчених, дуже складно дати чітке і єдине визначення глобалізації, різні аспекти цього процесу стають предметом вивчення багатьох наук. Глобалізація ставить перед людством все нові завдання і водночас відкриває нові можливості. Суперечливий вплив цього незворотного процесу на світогосподарський розвиток, проявляє необхідність у створенні глобальних механізмів і структур регулювання. Тому світова спільнота держав мусить докласти зусиль для того, щоб перетворити цей процес на позитивний для всіх народів. У зв’язку з глобалізаційними трансформаціями, стає очевидною необхідність якісних змін у підготовці особистості до життя та ролі освіти і виховання. В контексті цих змін у світовому освітньому дискурсі з’явилося і набуває поширення поняття «глобальна освіта», відображаючи в теорії та практиці цього напряму відповідні процеси. В рамках глобальної освіти передбачається вивчення передової наукової світової думки, світового практичного досвіду, глобальних систем та їх еволюції, сутності універсальних проблем та можливих шляхів вирішення, гуманітарних цінностей. В. Андрущенко наголошує на тому, що в освітянському середовищі існує нагальна необхідність створення атмосфери яка б сприяла розвитку «креативного та самостійного мислення» особистості [1, с.347]. Зрозуміло, така осві (...truncated)