MAN AND EVERYDAY LIFE: FROM MASSES TO INDIVIDUAL

ЛЮДИНА ТА ПОВСЯКДЕННІСТЬ… 117 УДК 930.85 О-92 Леонід ОХРІМЕНКО ЛЮДИНА ТА ПОВСЯКДЕННІСТЬ: ВІД МАС ДО ІНДИВІДА У статті аналізуються поняття мас та індивіда в контексті повсякденності. Стверджується, що повсякденність не тільки є формою, яка продукує, але і такою, що уможливлює виявити точки зростання індивідуального, оскільки саме в повсякденності реалізується проектність діяльності, здійснюється робота і проблематизація життєвих ситуацій, що може бути здійснено тільки у діяльності індивіда. Ключові слова: індивід, маси, модернізм, повсякденність, постмодернізм. Постановка проблеми. Актуальність теми людини в контексті повсякденності зумовлена двома групами причин. Перша група пов’язана з характером сучасного суспільства, що діагностується найчастіше як масове суспільство чи суспільство споживання. Враховуючи, що теоретичне маркування феномену часто накладає на нього серйозний відбиток, наприклад, посилюючи риси масовізації, ми бачимо в соціальній реальності тенденцію до нівелювання індивіда. Водночас у суспільстві виявляється дефіцит форм і просторів прояву індивідуальності, хоча очевидно, що подолання масовізації суспільних процесів вимагає виходу на авансцену історії свідомого індивіда, здатного взяти на себе відповідальність якщо не за суспільство, то за самого себе. Друга група причин пов’язана зі станом соціально-філософської теорії, в якій спостерігається певна невідповідність теоретичного інструментарію характеру феноменів, які піддаються аналізу. Інакше © Охріменко Леонід, 2014 118 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ кажучи, нам потрібно відповісти на питання, чи можна виключно теоретичними засобами модерну “схопити” постмодерністські (і навіть постпостмодернистські) форми соціальної реальності? Це питання у дещо провокативній формі поставлене Ж. Бодріяром, який пише, що маса не осягається ні політичним, ні соціологічним інструментарієм. Але маса епохи “пост-” аж ніяк не тотожна масам епохи модерну. Якщо маси були здатні репрезентуватися, описуватися соціологічно і політично, то маса – саме маса епохи постмодерну, яка еволюціонізує – цими категоріями не осягається. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти феномену масовізації були розглянуті соціальною теорією й соціальною філософією досить ґрунтовно, що підтверджується різноманіттям теорій. Зазначимо, що активний розвиток цих теорій відбувся у час становлення епохи модерну (середина XIX ст.), коли активно почали розроблятися питання пов’язані зі співвідношенням мас і особистості. Смисловий зміст поняття “маса” у соціальній теорії варіюється залежно від того аспекту дійсності, який висвітлюється у тій чи тій теоретичній моделі. Так, маса постає як натовп у працях Г. Лебона, Е. Канетті [3; 5]; маса як публіка у Г. Тарда [1]; маса як “гетерогенна аудиторія, <...> що протистоїть класам” у дослідженнях Г. Блумера [2]; маса як результат зниження рівня сучасної цивілізації, що виражається у послабленні ступеня впливу з боку правлячих еліт – X. Ортеґа-і-Ґассета [7]; маса як форма, нездатна сприймати смисли, описана у дослідженнях Ж. Бодрійяра [4] та ін. Негативні політичні наслідки масовізації людини і суспільства відзначають багато дослідників, зокрема X. Арендт і Е. Фромм [6]. У російській соціальній теорії проблема мас почала активно розроблятися дещо пізніше – з 60-х рр. ХХ ст. На відміну від західноєвропейської традиції вивчення цього феномену, яке сфокусувалося передовсім довкола соціально-культурних наслідків розвитку сучасної цивілізації, російська традиція розробляла, в основному, проблеми пов’язані з феноменами масової свідомості та масової культури. Пізніше ця проблематика досліджувалася В. Лукіним, знаходячи своє відображення у зв’язку масової свідомості з політичними реаліями розвинених капіталістичних суспільств. Масова свідомість як феномен, пов’язаний із політичними змінами росій- ЛЮДИНА ТА ПОВСЯКДЕННІСТЬ… 119 ської дійсності у 90-х рр. ХХ ст., досліджувався Д. Ольшанським та ін. [6]. Щодо теоретичного осмислення повсякденності, то можна констатувати, що самостійним предметом дослідження соціальних наук вона стає одночасно зі становленням теорії мас (середина XIX ст.) і виявилася своєрідним кордоном, подолання якого виявило нове проблемне поле, пов’язане з формами існування людини. На початку ХХ ст. із галузі власне історичної проблематика повсякденності починає проникати у сферу соціології, де розробляються її аспекти, пов’язані з просторовими структурами суспільних відносин, формами соціальної дії та взаємодії, що привело до становлення теоретичних основ повсякденного життя, оформлених у концепцію етнометодології. У філософії теорія повсякденності розробляється в екзистенційному річищі (М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр та ін.), феноменологічному (Т. Лукман, А. Шюц). Поняття “життєвого світу”, яке часто ототожнюють з поняттям повсякденності, розглядається у теоріях Ф. Броделя, Е. Гуссерля та ін. Повсякденність як область комунікативної дії представлена також у концепції Ю. Габермаса. Проблема повсякденності розроблялася у тісному взаємозв’язку з теоретичними підставами західноєвропейської думки. Перетин теорій мас і повсякденності в зарубіжній і вітчизняній філософській думці вже було реалізовано, однак переважно у фокусі взаємодії буденної та масової свідомості, що частково обмежує аналіз феномену мас гносеолого-епістеміологічним контекстом. Так, зіставляючи буденну і масову свідомість, деякі дослідники відзначають сутнісну близькість цих феноменів, а інші наполягають на їхній нетотожності, зокрема через наявність у масовій свідомості елементів спеціалізованої свідомості, наприклад, наукових понять [8]. Мета статті – проаналізувати форми і способи існування індивіда та мас через аналіз методологічних основ теорії мас і теорії повсякденності у ракурсі сучасної ситуації. Звернення до історії поняття маси, а також до історії вивчення феноменів, що цим поняттям можуть бути позначені, спонукає виявити три значення, ключових для його функціонування у просторі соціальної теорії: як натовп; непривілейовані соціальні верстви та інтелектуально нерозвинені верстви населення. Багато дослідників часто не проводять між ними чітких розмежувань. 120 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ Причини цієї тенденції полягають у тому, що маси як незаможні, експлуатовані, непривілейовані верстви, які, як правило, виявляються ще і найменш освіченими, складають більшість будьякого суспільства. І хоча цей критерій відносний, але, варіюючи в різних суспільствах і культурах, зберігає свою головну особливість – протиставленість мас різним типам еліт (політичним, економічним, інтелектуальним та ін.). Значення “маса як натовп” виділяється з усіх інших значень тим, що в основу утворення цього поняття покладено абстрактну кількісну ознаку: тілесна співприсутність великої кількості людей в одному місці [3]. Зв’язок цього значення з іншими значеннями поняття “маса”, на наш погляд, вельми органічний. Кількість – це властивість байдужа до якості, яка може бути абсолютно будьякою. Натовпи, праг (...truncated)