The role of the process of religion mediatization in social and political processes of our time

ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКА 111 УДК 271.2(477):322 ЗАДОЯНЧУК ОКСАНА, аспірант кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка РОЛЬ ПРОЦЕСУ МЕДІАТИЗАЦІЇ РЕЛІГІЇ В СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ СУЧАСНОСТІ У статті аналізується питання розколу українського православ'я з акцентом на політичну складову цього процесу. Співіснування трьох юрисдикцій православної церкви цілком може сприйматися як невід'ємна складова функціонування світської держави, натомість у випадку України це стало однією з найнагальніших проблем у процесі становлення держави. Автор пов'язує такий стан речей, зокрема, із процесом медіатизації, який, будучи яскраво представлений у релігійній сфері, створює умови для широкого обговорення окресленого питання. Ключові слова: релігія і політика; українське православ'я; медіатизація. Постановка проблеми. Історія розколу українського православ'я бере свій початок від Харківського собору 27-28 травня 1992 р., після якого в червні цього ж року була створена УПЦ КП. Із того часу має місце обговорення питань міжцерковного конфлікту, взаємовідносин православних церков у державі та питання об'єднання православних церков. Сьогоднішні реалії актуалізують наукові пошуки при аналізі цих питань у релігієзнавчому ключі за умови дотримання основних принципів цієї галузі гуманітарного знання - об'єктивності, позаконфесійності й толерантності. Останні дослідження і публікації з проблеми. Актуальність теми зумовлена соціально-політичними подіями в державі, котрі ознаменували нову хвилю дискусій та обговорень вищеозначеної проблематики. Обговорення зв'язку процесу державотворення зі створенням помісної церкви в Україні частково перенеслися до сфери медіа. З огляду на процес медіатизації різних сфер суспільного буття в цілому та релігії зокрема [13, с. 9], сьогодні ми спостерігаємо пожвавлення в обговоренні питання про об'єднання православних церков, до якого, завдяки медіаресурсам, долучена значна частина суспільства. Засоби масової інформації (ЗМІ) постійно висвітлюють це питання, тим самим даючи вихід релігійній проблематиці за межі конфесійних дискусій. Водночас під час обговорення цих питань світськими особами ми спостерігаємо часткове ігнорування православних канонів у питанні отримання автокефалії і звинувачення в бік церков щодо їхньої позиції з того чи іншого питання. Останнє ж однозначно може призводити до втрати толерантності в певних верств населення, суспільних конфліктів і послаблення держави. Наукове обговорення проблеми трансформації конфесійної комунікації під впливом сучасних технологій та особливостей сприйняття такої комунікації доповнює доробок М. Петрушкевич [11], акцент на медіатизації релігії можна зустріти в роботах М. Балаклицького [1]. Мета статті - проаналізувати сучасний етап процесу взаємовідносин православних церков в Україні в контексті динамічних трансформацій у державі та процесу медіатизації релігії в цілому. Виклад основного матеріалу. Історії православних церков в Україні, їхнім відносинам на різних етапах розвитку української держави присвячено ряд робіт. Зокрема, дослідник історії православ'я В. Климов розглянув історію православної церкви в Україні з кінця XVII до кінця 80-х рр. ХХ ст. Відстоюючи позиції україноцентризму, наголошуючи на зв'язку православ'я України з національною духовною культурою в цілому, автор обґрунтовує історичну релігійність світогляду українця, тим самим підтримуючи лінію необхідності становлення помісної української церкви в державі [6, с. 238]. Важливе місце займають праці С. Здіорука, зокрема його монографія "Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні XXI століття", у якій при аналізі релігійних процесів у незалежній Україні знаходимо обґрунтування необхідності створення помісної церкви задля становлення української державності. Відмічаючи складність та конфліктогенний потенціал вирішення цього питання [5, с. 150], дослідник говорить, що такі намагання загрожують не лише локальними конфліктами, але й дестабілізацією всього українського суспільства. Дослідник акцентує на ролі ЗМІ в цих процесах, оскільки окреслена полеміка має місце не лише в міжцерковних колах, але й публічно обговорюється в релігійних та світських ЗМІ. Автор наголошує на духовно-ідеологічному значенні утворення помісної православної церкви в контексті розбудови демократичного суспільства та зацікавленості в зміцненні іміджу держави на світовій арені. Науковий аналіз питання демонструє корисність та ефективність існування національної релігійно-церковної сфери для політичного життя України. Непересічне значення також має доробок відомого релігієзнавця А. Колодного, який у монографії "Україна в її релігійних виявах" пов'язує розкол православ'я в Україні з політичними, а не канонічними питаннями. Також він відмічає вплив преференцій керівництва держави на ставлення до церков українського православ'я. На переконання автора, це повсякчас спостерігається при аналізі історії православної церкви в незалежній Україні. У контексті інтеграції України в християнську Європу дослідник підтримує ідею, що наша держава № 6 (132) листопад-грудень 2014 р. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКА 112 має фундаментальні основи для становлення помісної національної церкви, надаючи визначальну роль у цьому процесі УПЦ КП [8, с. 219]. Питанню історичного зв'язку ідеї національного відродження й автокефалії православної церкви присвячений IV розділ книги "Історія православної церкви в Україні", написаний В. Бондаренком. Практична реалізація ідей автокефалії продовжує бути представленою 2 моделями її досягнення - радикальною (УАПЦ та УПЦ КП) і поміркованою (УПЦ). Представники радикальної моделі утворили свої церковні угруповання за безпосередньої підтримки позацерковних сил та здійснюють кроки на шляху до бажаного, тоді як представники протилежної моделі повільніше сприйняли ідею національного відродження, наполягають на поступовому й довготривалому шляху до незалежності, не заперечуючи її біля витоку [6, с. 261]. Подібна ситуація має місце і в сьогоднішніх реаліях. Автор наполягає на ролі політичних спільнот (окремих політиків та владних структур) у самому міжцерковному протистоянні в Україні. Історично склалося, що під час вирішення міжцерковних конфліктів влада перетворюється на активного учасника подій, тому доцільно говорити про різні підходи до сприйняття тієї чи іншої церкви в контексті державної політики та преференцій глави держави. В. Бондаренко вважає, що утворення помісної Української православної церкви, яка необхідна для стабільного розвитку України, самотужки тільки суб'єктами протистояння є неможливим, оскільки український міжконфесійний конфлікт може бути віднесений до розряду проблем загальнонаціонального характеру [2]. Таким чином, аналіз наукових праць яскраво демонструє політизацію релігійного середовища в Україні на прикладі православних взаємовідносин церков зокрема, у питанні їх об'єднання. Аналітиками часто підтримується думка про те, що вирішення міжправославн (...truncated)