CHEMICAL COMPOSITION AND CRYSTAL STRUCTURE OF THE NATURAL CLINOPTYLOLITE DEPOSIT OF SAKYRNITSYA AND ITS MODIFIED FORMS

Scientific Bulletin of Uzhgorod University. Chemistry Series, Nov 2019

The chemical composition of the clinoptilolite of Sokyryntsya deposit (Transcarpathian region, Ukraine) and its modified forms were investigated by X-ray fluorescence spectroscopy and SEM – EDX method. The modified forms were obtained by treatment with natural clinoptilolite (Z-0) 1M NaCl (Z-Na), HCl (ZH) solutions in a water bath at 90 °C for 8 h Аfter that they were washed with distilled water until the negative reaction to Cl– ions, the absence of which was monitored for with AgNO3 solution. Clinoptilolite (Z-Cu) was obtained after sorption of Cu2 + ions with an initial concentration of 0.02 mol/l on clinoptilolite Z-0. The grain size of clinoptilolite was 2-3 mm. The mass ratio of clinoptilolite to the solution was 1:20.Treatment of clinoptilolite with acid leads not only to ion exchange of sodium and calcium ions to hydrogen ions, but also to the extraction of aluminum from the crystal lattice of clinoptilolite. This is evidenced by a significant increase in the Si/Al ratio for clinoptilolite Z-H. When natural clinoptilolite was treated with NaCl solution, Na+ ions were exchanged mainly for double-charged calcium and magnesium ions. It should be noted that none of the proposed treatments for clinoptilolite makes it possible to completely exchange all the exchange ions.Clinoptilolite was investigated by X-ray analysis (XRD). CuKa radiation, nickel filter, in the range of 8-60 2q, in increments of 0.02 2q was used.For the clinoptilolite of composition 1.4(Na,K)2O´(Ca,Mg)O´3Al2O3´28SiO3´22H2O,a crystal-chemical structure analysis was performed using the powder method using UnitCell software. Structural parameters were refined by the Rietveld method. The crystal lattice contains three sets of longitudinal grooves that are arranged in the plane (010). Two channels are parallel to the c axis: channels C1 are formed by strongly compressed ten-membered rings (inter-atomic distances 5.13´10.46 Å), and channels C2 are limited by eight-membered rings (inter-atomic distances 6.44´6.88 Å). Channels A1, parallel to the axis a [102], are also formed by eight-membered rings (inter-atomic distances 5.10´10.48 Å). The Na+ and K+ ions / atoms are preferably located in C1 channels, whereas Ca2+ (Mg2+) are located in C2 channels. The parameters of the crystall lattice of clinoptilolite (Z-0) composition 1.4(Na,K)2O´(Ca,Mg)O´3Al2O3´28SiO3´22H2O: syngony - monoclinic, space group - C12 / m1 (12), unit cell parameters - a = 17.595 Å, b = 17.593 Å, c = 7.415 Å, β = 117.01 °, V = 2044.95 Å3, Z = 1.

Article PDF cannot be displayed. You can download it here:

https://visnyk-khim.uzhnu.edu.ua/article/download/188570/187950

CHEMICAL COMPOSITION AND CRYSTAL STRUCTURE OF THE NATURAL CLINOPTYLOLITE DEPOSIT OF SAKYRNITSYA AND ITS MODIFIED FORMS

Наук. вісник Ужгород. ун-ту (Сер. Хімія), 2019, № 2 (42) Sci. Bull. Uzhh. Univ. Ser. Chem., 2019, № 2 (42) -73- УДК 549.67:544.02:546.06 1 Мільович С.С., ст.викл.; 1Гомонай В.І., д.х.н., проф.; 2Ковальчікова А., PhD; 2 Шепа І., маг.; 2Молчанова Ж., PhD; 1Барчій І.Є., д.х.н., проф.; 3 Павлюк В.В., д.х.н., проф.; 1Стерчо І.П., к.х.н., доц. ХІМІЧНИЙ СКЛАД І КРИСТАЛІЧНА СТРУКТУРА ПРИРОДНОГО КЛИНОПТИЛОЛІТУ СОКИРНИЦЬКОГО РОДОВИЩА ТА ЙОГО МОДИФІКОВАНИХ ФОРМ 1 ДВНЗ «Ужгородський національний університет», вул. Підгірна, 46, 88000 м. Ужгород, Україна 2 Інститут дослідження матеріалів, Академія Наук Словаччини, вул. Ватсонова, 47, 04001 Кошіце, Словацька республіка 3 Львівський національний університет ім. Івана Франка, вул. Університетська, 1, 79000 м. Львів, Україна e-mail: Природні іонообмінні матеріали мають ряд переваг перед синтетичними, серед яких можна виділити широке поширення та відносно низьку вартість. Кристалічна структура цеолітів, з відкритим каркасом тетраедрів дозволяє широко використовувати природні цеоліти у багатьох процесах: очистці вод [1-3], ремедіації ґрунтів [4], покращенні якості сільськогосподарської продукції [5], виробництві цементу [6], тощо. Світове виробництво цеолітів у 2017 році згідно [7], сягнуло 1100000 тон, що підкреслює актуальність досліджень природних цеолітів для можливості їх практичного використання. Клиноптилоліт належить до структурного типу HEU, з розвиненою структурою каналів, у яких містяться іони здатні до іонного обміну та молекули води [8]. Мікропори, з’єднані між собою в решітку, вздовж осі c містяться восьми- і десятичленні кільця, що утворюють канали двох типів, вздовж осі а канали утворюють восьмичленні кільця [8, 9]. Методика експерименту Для роботи використовували породу цеоліту Сокирницького родовища, яка має однотонне голубе забарвлення і містить близько 80% клиноптилоліту. Для одержання матеріалу для подальших досліджень клиноптилоліт подрібню- вали, відсіювали, відмивали дистилятом від пилу та сушили. Для досліджень використовували породу з розміром зерен 2-3 мм. Модифіковані форми одержували обробкою природного клиноптилоліту (Z-0) 1М розчинами NaCl (Z-Na), HCl (Z-H) на водяній бані за 90°С, впродовж 8 годин, після чого відмивали дистильованою водою від іонів Cl–, відсутність яких контролювали за допомогою розчину AgNO3. Клиноптилоліт (Z-Cu) одержали після сорбції іонів Cu2+ з вихідною концентрацією 0,02 моль/л на клиноптилоліті Z-0 при співвідношенні клиноптилоліт – розчин рівному 1:20. Рентгенофлуорисцентний скринінг вмісту Алюмінію, Силіцію, Феруму та Купруму проводили на Niton™ XL3t XRF Analyzer. Рентгенофлюорисцентне дослідження природного клиноптилоліту проводили за допомогою рентгенофлюориметра Expert2. SEM фотографії разом з EDX було реалізовано на скануючому електронному мікроскопі Zeiss FEG SEM/FIB Auriga compact з EDX детектором Oxford Instruments. Рентгенівський аналіз (РФА, РСА) проводили на автоматичному дифрактометрі ДРОН 4-13, CuКα–випромінювання, Ni– фільтр, інтервал 8-60 2θ, крок 0,02 2θ.  Мільович С.С., Гомонай В.І., Ковальчікова А., Шепа І., Молчанова Ж., Барчій І.Є., Павлюк В.В., Стерчо І.П. DOI: 10.24144/2414-0260.2019.2.73-80 Наук. вісник Ужгород. ун-ту (Сер. Хімія), 2019, № 2 (42) Sci. Bull. Uzhh. Univ. Ser. Chem., 2019, № 2 (42) -74- що свідчить про протікання процесів з участю позакаркасних іонів. Лише у випадку обробки клиноптилоліту хлоридною кислотою (Z-H) співвідношення Si/Al зростає майже у 2 рази, що свідчить про вилучення алюмінію з каркасу клиноптилоліту. Одержані результати та їх обговорення Результати скринінгу вмісту Алюмінію, Силіцію, Феруму та Купруму у відносних % приведені табл. 1. Як видно з табл. 1, співвідношення Si/Al у всіх випадках майже не змінюється, Таблиця 1. Вміст елементів у клиноптилоліті та його модифікованих формах (XRF) Z-0 Z-Na Z-H Z-Cu Al 11,06±0,25 10,85±0,24 6,94±0,21 10,84±0,25 Si 84,15±1,56 84,11±0,95 89,46±0,86 80,86±1,50 Fe 4,66±0,24 4,92±0,26 3,51±0,11 4,47±0,21 Cu - - - 3,69±0,20 Si/Al 7,6 7,7 12,9 7,5 Рентгенофлюорисцентне дослідження природного клиноптилоліту вказує на наступний склад природного клиноптилоліту (табл. 2). Відсутність у складі Натрію і Магнію можна пояснити низькою чутливістю даного методу до «легких» елементів. Таблиця 2. Склад природного клиноптилоліту Елемент Вміст, мас% O 49,969 ± 0,179 Al 7,619 ± 0,109 Si 36,250 ± 0,145 K 3,431 ± 0,016 Ca 1,439 ± 0,007 Ti 0,124 ± 0,009 Fe 1,102 ± 0,008 Si/Al 4,8 Результати досліджень клиноптилоліту методом SEM з EDX представлені на рис. 1 та у табл. 3. Обробка клиноптилоліту хлоридною кислотою, призводить до вилучення Алюмінію з каркасу, про що свідчить різке підвищення відношення Si/Al з 4,8 для природного клиноптилоліту Z-0 до 8,3 для клиноптилоліту кислотою Z-H. обробленого хлоридною Рис. 1. Спектр природного клиноптилоліту Z-0. Крім того рухливі іони Н+ обмінюються з обмінними позакаркасними іонами клиноптилоліту, про це свідчить зниження вмісту К, Са, Na та Mg. При обробці природного клиноптилоліту розчином NaCl іони Na+ обмінюються переважно на двозарядні іони Кальцію та Магнію, про це свідчить пониження їх вмісту у структурі клиноптилоліту (табл. 3). При сорбції іонів Cu2+ обмінними іонами виступають переважно Магній та Натрій. Слід зазначити, що жоден із запропонованих способів обробки клиноптилоліту не дає можливості повністю обміняти всі обмінні іони. Наук. вісник Ужгород. ун-ту (Сер. Хімія), 2019, № 2 (42) Sci. Bull. Uzhh. Univ. Ser. Chem., 2019, № 2 (42) -75- Таблиця 3. Усереднений вміст елементів у клиноптилоліті та його модифікованих формах (SEM) Z-0* Z-0 Z-Na Z-H Z-Cu O 57,1 53,6 51,4 55,1 49,9 Si 31,5 32,4 33,6 36,4 34,3 Al 5,9 6,8 6,9 4,4 7,0 K 2 2,7 2,9 1,8 2,9 Ca 1,6 1,6 0,7 0,4 1,7 Na 1,4 1,1 2,7 0 0 Mg - 0,5 0 0 0 Fe 1,4 1,0 1,4 0,9 1,1 Cu 0 0,4 0,4 0,4 1,2 Si/Al 6,4 4,7 4,9 8,3 4,9 *вміст елементів у одній з дочок дослідження. P o w d e r C e ll 2 . 2 914 Z0.x_y 457 0 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 а) P o w d e r C e ll 2 . 2 1038 Z+HCl.x_y 519 0 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 б) P o w d e r C e ll 2 . 2 409 Z+NaCl.x_y 205 0 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 в) P o w d e r C e ll 2 . 2 1068 Z_Cu.X_Y 534 0 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 г) Рис. 2. Дифрактограми природного клиноптилоліту Z-0 (а), модифікованих форм Z-H (HCl) (б), Z-Na (NaCl) (в), Z-Cu (Cu2+) (г). Для клиноптилоліту складу 1.4(Na,K)2O×(Ca,Mg)O×3Al2O3×28SiO3×22H2O методом порошку проведений кристалохімічний аналіз структури з використанням програмного комплексу UnitCell [10], результати якого наведено в табл. 4 та рис. 2. Уточнення структурних параметрів здійснювали методом Рітвельда, в якості вихідної моделі використовували дані [11] (табл. 5). За результатами проведених досліджень побудовано кристалічну структуру природного клиноптилоліту Z-0, яка представлена на рис. 4. Кристалічна решітка клиноптилоліту складається із спар (...truncated)


This is a preview of a remote PDF: https://visnyk-khim.uzhnu.edu.ua/article/download/188570/187950
Article home page: https://visnyk-khim.uzhnu.edu.ua/article/view/188570/187950

S. S. Milyovich, V. I. Gomonaj, A. Kovalčíková, I. Shepa, Z. Molčanová, I. E. Barchiy, V. V. Pavlyuk, I. P. Stercho. CHEMICAL COMPOSITION AND CRYSTAL STRUCTURE OF THE NATURAL CLINOPTYLOLITE DEPOSIT OF SAKYRNITSYA AND ITS MODIFIED FORMS, Scientific Bulletin of Uzhgorod University. Chemistry Series, 2019, pp. 73-80,