РОЗВИТОК ГЕНДЕРНИХ УЯВЛЕНЬ ДОШКІЛЬНИКА В УМОВАХ ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

74 Частина 3. Психологія неперервної професійної освіти УДК: 159.92.27 М.В. Терещенко РОЗВИТОК ГЕНДЕРНИХ УЯВЛЕНЬ ДОШКІЛЬНИКА В УМОВАХ ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ Стаття присвячена розгляду основних сучасних уявлень про маскулінність та фемінінність. Розглянуто найголовніші інститути соціалізації, завдяки яким дитина засвоює найбільш розповсюджені гендерні уявлення. Ключові слова: гендерні уявлення, гендерні стереотипи, маскулінність, фемінінність, ідентифікація, гендерна ідентичність, інститути соціалізації. Статья посвящена рассмотрению основных современных представлений о маскулинности и фемининности. Рассмотрены главные институты социализации, благодаря которым ребенок усваивает наиболее распространенные гендерные представления. Ключевые слова: гендерные представления, гендерные стереотипы, маскулинность, фемининность, идентификация, гендерная идентичность. The article considers the main contemporary notions of masculinity and femininity. Considered the major institutions of socialization, through which the child learns the most common gender representation. Keywords: gender representation, gender stereotypes, masculinity, femininity, identification, gender Identity. Важливу роль у становленні особистості та образу сім’ї людини будь-якого віку відіграють її гендерні уявлення. Можна сказати, що гендерні уявлення – це погляди певної соціальної групи на те, яким має бути чоловік (хлопчик) або жінка (дівчинка). Такі уявлення засвоюються у процесі соціалізації під впливом гендерних стереотипів. Століттями у людей формувались стереотипні уявлення про чоловіка та жінку, які й сьогодні не просто присутні, а й часто визначають наше сприйняття представників тієї або іншої статі, незалежно від їхніх індивідуальних та вікових особливостей. Гендерні стереотипи відображають стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру, властиві справжньому «чоловіку» і справжній «жінці». У науковій літературі часто для позначення типових ознак чоловіка використовують поняття маскулінності, жіночність позначають поняттям фемінінності. Гендерні проблеми вивчались такими науковцями як С. Бем, Ш. Бернон, Т.В. Говорун, П.П. Горностай, Є.П. Ільїн, О.Г. Калина, І.С. Кон, І.С. Кльоцина, О.М. Кікінеджі, Ю.Ю. Савченко, Т.М. Титаренко, Н.В. Хамітов та ін. Метою статті є висвітлення сучасних уявлень про поняття «маскулінність» та «фемінінність», та характеристика основних інститутів © Терещенко М. В., 2011 соціалізації у розвитку гендерних уявлень дошкільника. Сьогодні уявлення про маскулінність та фемінінність дещо змінились. Вже минули ті часи, коли успішність жінки в житті визначалась лише тим, наскільки вдало вона вийшла заміж. Успішною в наш час вважається жінка, реалізація якої не поступається реалізації чоловіка. Звичайно, всебічний розвиток особистості жінки та можливість її самореалізації у всіх напрямках – позитивне зрушення сучасності нашого суспільства. Однак часто трапляється так, що успішна в кар’єрі жінка не може повноцінно реалізуватись як мати та дружина. Як зазначає Н. Хамітов, сучасна успішна жінка майже ніколи не буває щасливою жінкою [8, с.195]. Головною причиною цього може бути внутрішньоособистісний конфлікт, спричинений негармонійним співвідношенням маскулінності та фемінінності. В основі маскулінності лежить прагнення до лідерства, свободи, влади, в основі фемінінності – до любові, співчуття. В умовах патріархального суспільства багато успішних жінок розвивають в собі чоловічі якості та придушують жіночі – свідомо чи несвідомо. Як наслідок, у спілкуванні з чоловіками поза межами роботи вони продовжують грати чоловічі ролі. Жінка, прагнучи Частина 3. Психологія неперервної професійної освіти бути успішною, розвиває в себе чоловічі риси. Однак, з такими рисами їй може бути складно створити єдиний союз із чоловіком, де кохані люди мають доповнювати один одного, зливаючись в єдине ціле. Надмірна маскулінність відштовхує від жінки мужніх та притягує інфантильних чоловіків. Союз маскулінної жінки та фемінінного чоловіка може існувати тривалий час. Проте якщо у нашому суспільстві таких пар буде більшість, то можна припустити, що відмінність між жіночими та чоловічими рисами невдовзі взагалі зникне. Ще Е. Фромм у своїй праці «Мистецтво кохати» наголошував: «Ціна рівності така: жінки рівноправні, але більше не відрізняються від чоловіків. Поступово зникає полярність статі, а разом з нею і еротична любов, заснована на цій полярності. Чоловіки та жінки стають однаковими, а не рівними, як протилежні полюси. Чоловік та жінка приходять до згоди з собою через єднання свого жіночого та чоловічого начал. Ця полярність складає основу будь-якої творчості» [7, с.86]. Ще раз відзначимо, що для всебічного розвитку особистості формування якостей протилежної статі досить важливо. Полярність фемінних та маскулінних рис присутні у кожного чоловіка і кожної жінки. Жінка може, звичайно, бути керівником, з багатьма підлеглими, яким вона роздає накази. Але знаходячись у колі сім’ї жінка повинна пам’ятати, що насамперед вона дружина, мати. Найбільш розповсюджені гендерні уявлення засвоюються у дитинстві завдяки основним інститутам соціалізації, серед яких найважливіші є такі: сім’я та родина, дошкільний навчальний заклад, засоби масової інформації та ін. Розглянемо деякі особливості цих інститутів розвитку гендерних уявлень дошкільників. У процесі гендерної ідентифікації з батьками формується гендерна ідентичність. Гендерна ідентичність проходить певні стадії розвитку. Є. П. Ільїн наводить чотири стадії становлення гендерної ідентичності, які описує Ш. Берн: ґендерну ідентифікацію (віднесення дитиною себе до тієї чи іншої статі); ґендерну константність (розуміння, що ґендер постійний і змінити його не можнливо); диференційне наслідування (бажання бути найкращим хлопчиком чи найкращою дівчинкою); ґендерну саморегуляцію (дитина сама починає контролювати 75 свою поведінку, використовуючи санкції, які вона вживає до самої себе) [4]. Гендерна ідентичність пов’язана з образом “Я”, з усвідомленням власної індивідуальності та неповторності індивідуальних фізичних та психологічних рис, тобто з розвитком самосвідомості. Вже в 3-4 роки діти відносять себе до чоловічої або жіночої статі, хоча часто вони асоціюють статеву приналежність із випадковими зовнішніми ознаками – типом одягу, зачіски. Виникає пов’язаний зі статтю усвідомлений вибір іграшок. У цей час діти починають помічати, що чоловіки і жінки прагнуть по-різному виглядати, займатись різною діяльністю і цікавитись різними речами. Часто дорослі ненавмисно нав’язують поведінку дитини регулярно згадуючи її стать: («який(а) хороший(а) лопчик/ дівчинка») або вказуючи дітям: «хлопчики/дівчатка так поводитись не повинні. Саме під впливом дорослого у перші роки життя активно формуються якості майбутнього чоловіка і майбутньої жінки. Дослідники говорять, що приблизно до 7 років, а часто вже і в 4-5 років у дітей з’являється стійке уявлення про себе як хлопчика чи дівчинки, розуміння норм гендерної поведінки [1, 4, 5]. В. М. Дружинін підкре (...truncated)