The electrification, as it was beginning

УДК 621.331 МАКСИМЧУК В.Ф., ЛАГУТА І.І. (УКРЗАЛІЗНИЦЯ), СИЧЕНКО В.Г. (ДНУЗТ) ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ, ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЬ… Представив д.т.н., професор Гетьман Г.К. Поштовхом до початку практичного використання електричної енергії в якості джерела тяги на залізничному транспорті послужила промислова виставка в Берліні (1879 р.), на якій був продемонстрований макет електрифікованої залізниці з підведенням електричної енергії до локомотива по рейках. Ще до цього російський інженер Ф.А. Піроцький у 1876 році здійснив у передмісті Петербурга під Сестрорецьком передачу електричної енергії по залізничним рейкам на відстань у 3,5 версти. Перша лінія електричного трамваю в Російській імперії побудована у Києві (1892 р.). Першою на території Радянського Союзу була введена в експлуатацію електрифікована дільниця Баку – Сабунчі – Сурахани довжиною 20,5 км. На даній дільниці була прийнята система постійного струму напругою 1200 В. В якості перетворювальних агрегатів на тягових підстанціях використовувалися мотор-генератори і одноякірні перетворювачі, виготовлені заводом «Динамо» для електричної залізниці Петербург – Оринієнбаум – Красна Горка, будівництво якої було зупинено у 1914 році через початок світової війни. Моторвагонні (13 шт.) і причіпні (13 шт.) вагони були виготовлені на Митищенському та Брянському заводах. Вперше у Російській Федерації було електрифіковано магістральну дільницю з приміським рухом Москва – Митищі, бувшої Північної залізниці, довжиною 17,8 км. Переведення на електротягу даної дільниці послужило початком технічної реконструкції російських залізниць. На території України історія електрифікації розпочалася із дільниці Запоріжжя – Кривий Ріг (Долгинцеве), будівництво пристроїв електропостачання на якій почалося у першому кварталі 1932 року. Дільниця була введена у експлуатацію у листопаді 1935 року. Придніпровська залізниця До 1958 року на Придніпровській залізниці працювала всього одна електрифікована дільниця на постійному струмі Долгинцеве – Запоріжжя довжиною 203,6 км, яку обслуговували © Електрифікація транспорту, № 1. – 2011. 7 тягових підстанцій і електровозне депо на ст. Нікополь. Електровозами перевозилося 8,8 % вантажів залізниці. У 1958 році було переведено на електричну тягу дільницю Нижньодніпровськ-Вузол – Чаплене по проекту Дніпродіпротрансу (автор А.О. Кільман). До кінця 1959 року було переведено на електричну тягу ще 120 км на напрямку Чаплине – П’ятихатки. У 1961 році було електрифіковано дільницю Мудрьона – Саксагань – П’ятихатки з відгалуженням на Рядову – Грековату довжиною 97,6 км, у 1962 році – П’ятихатки – 67 км із будівництвом по ст. П’ятихатки-Стикова парку стикування постійного і змінного струму. У 1964-1965 роках була завершена робота по електрифікації дільниці Лозова – Синельникове – Запоріжжя довжиною 202 км. У 1968 році була електрифікована дільниця Красноармійськ – Павлоград – НовомосковськНижньодніпровськ – Дніпродзержинськ, довжиною 253 км з одночасною електрифікацією двох паралельних ходів Новомосковськ – Нижньодніпровськ-Вузол. В 1970 році введена електротяга на дільниці Мелітополь – Сімферополь (244,3 км), який був заключним ланцюгом електрифікованої на постійному струмі напругою 3,3 кВ магістралі Москва-Сімферополь. У 1972 році дана електрифікована магістраль подовжилася на 80,8 км до Севастополя. В 1973 році здійснена та введена в експлуатацію дільниця Острякове – Євпаторія (60,4 км). У 1981 році введено електротягу на дільниці Кривий Ріг – Долинська (Тимково) довжиною 53,4 км. Роботи активно продовжувалися до 1973 року і на сьогодні на залізниці електрифіковано 1881,3 км або 59 % експлуатаційної довжини залізниці, при цьому питома вага електротяги в загальному вантажообігу залізниці складає близько 92 %. На залізниці працює 83 тягових підстанції, 46 районів контактної мережі, 25 районів електропостачання, 21 монтерський пункт, один електромонтажний поїзд, дорожні 5 електромеханічні майстерні, дорожня електротехнічна лабораторія. Великий вклад у розвиток господарства у відповідні періоди здійснили Зезюлінський В.Ф., Бондарєв М.М., Кільман А.О., Івченков І.Я., Бабенко І.Д., Таслицький Я.Н., Самарець Л.І., Колихаєв І.І., Худокормов В.В., Кучма К.Г. та багато інших. Південно-Західна залізниця В липні 1953 року на залізниці створена служба електрифікації і енергетичного господарства (начальник Браєрський І.І.). Першу електрифіковану дільницю Київ – Боярка (22 км) було введено в експлуатацію на постійному струмі 800 В з наступним переведенням на 1650 В. До 1960 року продовжувалася електрифікація Київського вузла на постійному струмі. На 1 січня 1961 року було електрифіковано 141 км (Київ – Фастів, Київ – Бровари, Київ-Волинський – Клавдієво). В 1963 році було виконано роботи з переведення пристроїв електротяги з напруги 1950 В на 3300 В. В 1963 році на Південно-Західну залізницю прийшов змінний струм напругою 27,5 кВ (Миронівка – Фастів). У 1967 році введено в експлуатацію електрифікований напрямок Хутір-Михайлівський – Бровари з переведенням дільниць Київського вузла з постійного струму напругою 3,3 кВ на однофазний змінний напругою 25 кВ. Потрібно відмітити, що вперше в світовій практиці дане переведення було здійснене без перерви в русі поїздів. Станом на 01.01.2008 року на залізниці електрифіковано 2092,5 км або 46 % експлуатаційної довжини залізниці, при цьому питома вага електротяги в загальному вантажообігу залізниці складає більше 92 %. На залізниці працює 33 тягові підстанції, 43 райони контактної мережі, 23 райони електропостачання, 4 монтерські пункти, один будівельно-монтажний поїзд, дорожня електротехнічна лабораторія. Великий вклад у розвиток господарства у відповідні періоди часу здійснили Зубець П.Г., Зоргач Р.П., Пронічєв І.С., Щорс В.М., Діяконенко А.М., Литовець В.Т., Малишев В.Т., Туришев А.Г., Степанюк В.С., Сухомлинов В.О. та багато інших. Південна залізниця Історія електрифікації Південної залізниці розпочалася із дня пуску в липні 1959 року першого електропоїзду від станції Харків- 6 пасажирський в сторону Мерефи. Уже в 1958 році контактну мережу протягнули від Козачої Лопані до Лозової (205,1 км). До 1971 року Харківське, Білгородське та Куп’янське відділення були повністю електрифіковані. Станом на сьогодні на залізниці електрифіковано 1232,8 км або 44 % експлуатаційної довжини залізниці, при цьому питома вага електротяги в загальному вантажообігу залізниці складає близько 50 %. На залізниці працює 41 тягова підстанція, 28 районів контактної мережі, 12 районів електропостачання, 16 монтерських пунктів, дорожня електротехнічна лабораторія. Великий вклад у розвиток господарства у відповідні періоди здійснили Майоров В.К., Пономарьов В.І.,Козачок М.П., Гордєєв В.М., Дядченко В.М., Коробка О.Т., Семанчук В.К., Шевцов В.І., Рябець П.М., Масалов М.А. та багато інших Львівська залізниця Літопис електрифікації залізниці розпочався з 1956 року, коли було відкрито рух на електротязі на перевальній дільниці Мукачево – Лавочне (77 км). Саме на цій складній дільниці електрична тяга прийшла на заміну паровій. В 196 (...truncated)