WORLD EXPERIENCE AND FEATURES ELECTRIFICATION OF RAILWAYS IN UKRAINE

УДК 621.331 Т. В. ПОЛІШКО (ДІІТ) СВІТОВИЙ ДОСВІД І ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРИФІКАЦІЇ ЗАЛІЗНИЦЬ В УКРАЇНІ Рогзглянуто історію розвитку електрифікації залізниць у світі, в Росії та Україні. Наведено питому вагу перевезень на електрифікованих лініях. Обгрунтовано основні положення визначення економічної ефективності електрифікації залізниць. Рассмотрена история развития электрификации железных дорог в мире, в России и Украине. Представлена доля перевозок на электрифицированных линиях. Обоснованы основные положения определения экономической эффективности электрификации железных дорог. The history of development of electrification of railways in the world, Russia and Ukraine is considered. The specific amount of transportations on electrified lines is presented. The main ideas of determination of economic efficiency for electrification of railways are substantiated. В умовах світової фінансової кризи для України важливо не втратити ті позитивні напрямки розвитку, які підвищують ефективність виробництва, у т.ч. транспортного. Електрифікація залізниць – один із таких напрямків. Електрифікованим залізницям віддається явна перевага в перевізному процесі, на них реалізується значно більша вантажонапруженість і досягається зниження собівартості перевезень порівняно з тепловозною, економія паливно-енергетичних ресурсів, поліпшується екологія. Ці показники різні для різних країн; багато в чому вони залежать від конкретних складових собівартості перевезень, але те, що промислово розвинені країни світу в різний час стали на шлях електрифікації залізниць, здійснюючи її в різних обсягах, говорить про певну позитивну, а в багатьох країнах і пріоритетну тенденцію в застосуванні цього виду тяги. Ціль даного дослідження – узагальнити існуючий досвід електрифікації залізниць для того, щоб виявити ті позитивні параметри, які сприяли її розвитку, і оцінити необхідність подальшого розвитку електрифікації залізниць. Уперше електрична тяга була застосована в 1895 р. на магістральній лінії Балтімор – Огайо в США. В ХХ ст. вона набула широкого поширення в багатьох країнах, особливо тих, що мають складний гірський рельєф. Також електрифікувалися залізничні ділянки з тунелями, на них електрична тяга має переваги. Електрифікація залізниць CРCР почалася в 1924 р. як складова частина плану ГОЕЛРО, в якому один із розділів був присвячений питанням транспорту. Планувалося, що їх довжина повинна скласти 3700 км. У 1926 р. була здана в експлуатацію перша в країні електрифікована ділянка довжиною 19 км Баку – Сабунчі – Сурахани, що зв’язала Баку з нафтопромислами на Апшероні. Спочатку застосовувався постійний струм напругою 1,2 кВ, наприкінці 30-х рр. ділянка була переведена на напругу 1,5 кВ, а пізніше – на напругу 3 кВ. У 1929 р. почався рух електропоїздів на приміській ділянці Москва – Митіщі довжиною 17,7 км, де використовувався спочатку постійний струм напругою 1,5 кВ. Надалі електрифікація залізниць на магістральних лініях здійснювалася на постійному електричному струмі напругою 3 кВ або на змінному однофазному струмі промислової частоти 50 Гц напругою 25 кВ. Застосування більш високої напруги в контактній мережі сприяло зниженню витрат на електрифікацію залізниць і зменшенню втрат електроенергії в обладнаннях тягового електропостачання. На постійному струмі напругою 3 кВ у контактній мережі було електрифіковано у 1932 р. магістральну ділянку з вантажним рухом Хашурі – Зестафоні через Сурамський перевал Закавказької залізниці, потім ділянки Зестафоні – Самтредіа й Хашурі – Тбілісі, найбільш важкі гірські ділянки залізниць Уралу, заполярна ділянка Мурманськ – Кандалакша, лінія Запоріжжя – Долгинцево, кілька ділянок у Кузбасі та інших районах країни. До початку 1933 р. загальна довжина електрифікованих ліній досягла 130 км; у 1933-37 рр. тривали роботи з електрифікації приміських і магістральних вантажонапружених ліній, а також ділянок з гірським профілем, і до початку 1941 р. довжина електрифікованих ліній склала вже 1880 км. Навіть у роки Великої Вітчизняної © Полішко Т. В., 2009 260 війни електрифікація залізниць не припинялася, й у 1941-45 рр. на електричну тягу було переведено 446 км. Електрифікація залізниць велася на постійному струмі напругою 3 кВ. В 1946-50 рр. були розгорнуті роботи з електрифікації на Закавказькій, Свердловській, Південно-Уральській та Західно-Сибірській залізницях, тривала електрифікація Московського вузла, уведені в експлуатацію приміські ділянки в Києві й Ризі. У другій післявоєнній п’ятирічці (1951-1955 рр.) впровадження електричної й тепловозної тяги здійснювалося трохи швидше, однак кошти, що відпускаються на реконструкцію тяги, як правило, повністю не освоювалися. Суттєво вплинуло на ситуацію затвердження в 1956 р. Генерального плану електрифікації залізничного транспорту СРСР, який був розрахований на 15 років. Темпи робіт з електрифікації залізниць суттєво зросли, щорічні поставки електрорухомого складу (ЕРС) досягли 650 вантажних електровозів і понад 100 приміських електропоїздів, із Чехословаччини щорічно поставлялося 180 пасажирських електровозів. Особливістю даного періоду є перехід на електричну тягу цілих напрямків великої довжини. Якщо в 1951-1955 рр. щорічний приріст електрифікованих ліній становив близько 500 км, то вже в 1956-1960 рр. він дорівнював 1700 км, а в 1961-1970 рр. – перевищив 2 тис. км. Усього за 1956-70 рр. було електрифіковано 28,5 тис. км. На початку 70-х рр. було в здебільшому завершено заміну парової тяги на електричну та тепловозну. З 1965 р. на найбільш вантажонапружених ділянках почалася заміна тепловозної тяги електричною. У результаті реалізації Генерального плану електрифікації в 1970 р. тільки електричною тягою було освоєно 48,7 %, а тепловозами й електровозами разом – 96,5 % вантажообігу. Довжина електрифікованих ліній склала 25,1 % експлуатаційної довжини мережі, а ліній з тепловозною тягою – 56,4 %. У період 1971-85 рр. було електрифіковано близько 15,5 тис. км, у т.ч. 13 тис. км із тепловозною тягою. До початку 1991 р. загальна довжина електрифікованих залізниць у СРСР склала 54,3 тис. км, частка електричної тяги в загальній перевізній роботі вітчизняних залізниць досягла 63,7 % (у пасажирському русі 70 %, у приміських пасажирських перевезеннях – майже 90 %) і склала близько 31 % перевізної роботи залізниць світу. До найбільш протяжних електрифікованих магістралей вітчизняних залізниць належать лінії Брест – Мінськ – Куйбишев – Омськ – Новосибірськ – Іркутськ – Чита – Ка- римська – Зілово (7,9 тис. км); Санкт-Петербург – Москва – Харків – Ростов-на-Дону – Армавір – Сочі – Тбілісі – Єреван (3585 км); Москва – Київ – Львів – Чоп (1765 км); Москва – Нижній Новгород – Кіров – Перм – Єкатеринбург – Тюмень – Омськ (2657 км). У закордонних країнах розвиток електрифікації залізниць зумовлений відносно високою вантажонапруженістю залізниць та інтенсивністю пасажирського руху, а також необхідністю зниження витрат палива при високих швидкостях руху й можливістю використання більш дешевої електроенергії за наявності значних гідроресурсів. З (...truncated)