The principle of synergy in the creativity of the sixties as an innovation of Ukrainian Culture

Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 1’2021_____ УДК 7.036 (477) Цитування: Шевченко М. Є. Принцип синергії у творчості шістдесятників як новації української культури. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2021. ғ 1. С. 41-47. Шевченко Мирослава Євгеніївна, аспірантка Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України ORCID: https://orcid.org/ 0000-0002-4243-024X © Shevchenko M. (2021). The principle of synergy in the creativity of the sixties as an innovation of Ukrainian Culture. National Academy of Culture and Arts Management Нerald: Science journal, 1, 41-47. [in Ukrainian]. ПРИНЦИП СИНЕРГІЇ У ТВОРЧОСТІ ШІСТДЕСЯТНИКІВ ЯК НОВАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Мета статті полягає у необхідності дослідження принципів синергії у творчості шістдесятників як новації українського мистецтва та культури, аналізі спільних намірів та творчих здобутків у творенні нових засад української культури. Методологія дослідження ґрунтується на аналітичному методі, що полягає у вивченні історичних, мистецтвознавчих та культурологічних джерел. Культурно-історичний – для розгляду загального стану українського образотворчого мистецтва, кіномистецтва, театрального мистецтва, літературного напрямку означеного періоду, мистецтвознавчий – дає аналіз явища в мистецькому контексті. Наукова новизна полягає у виявленні спільних ознак у творчості діячів культурного простору 1960-х років, зіставлення їх та аналізі синергійності їхньої діяльності. Висновок. Виявлено принципи синергії митців періоду кінця 1950 – початку 1960 років, висвітлено їхні ідеологічні та художні чинники у творенні українського мистецтва. Ключові слова: шістдесятники, синергія, українська культура, XX століття. Shevchenko Mуroslava, Postgraduate Student of the Institute of Contemporary Art, National Academy of Sciences of Ukraine The principle of synergy in the creativity of the sixties as an innovation of Ukrainian Culture The purpose of the article is to study the principles of synergy in the work of the sixties as a novelty of Ukrainian art, analysis of common intentions, and creative achievements in the creation of new dogmas of Ukrainian culture. The research methodology is based on the analytical method, which consists of the study of historical, art, and cultural sources. Cultural-historical - to consider the general state of Ukrainian fine arts, cinema, theater, the literary direction of the period, art history - provides an analysis of the phenomenon in an artistic context. The scientific novelty lies in the identification of common features in the work of cultural figures of the 1960s, their comparison, and analysis of the synergy of their activities. Conclusion. The principles of the synergy of artists of the late 1950 - 1960s are revealed, their ideological and artistic factors in the creation of Ukrainian art are highlighted. Key words: sixties, synergy, Ukrainian culture, XX century. Актуальність теми. Явище «шістдесятництва» в сукупності особистостей, фундаторів течії, формує нову культурну ідентичність. Принцип синергії у творчості шістдесятників як новації українського мистецтва відіграв принципову роль. Важливим є прослідкувати спільні засади у творенні української культури. Синергічна дія митців була спрямована на порушення догм тоталітарного мистецтва та введення нових, модерних канонів на базі власних світоглядних засад, відображаючи відповідний культурний зріз. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблематики шістдесятництва як цілісного культурного явища зверталися науковці різних напрямів дослідження. Важливим у вивченні цієї теми було використання першоджерела, себто епістолярної спадщини, оскільки для об‘єктивного аналізу важливі саме оригінальні думки безпосередніх очевидців зазначеного часу. Тому необхідним дослідженням було вивчення листів, спогадів, статей О. Зарецького та М. Маричевського «Червона тінь калини: Алла Горська: листи, спогади, ©Шевченко М. Є., 2021 41 Культурологія статті», де висвітлені особисті роздуми художників, дисидентів, літераторів. Видання присвячене художникам періоду «відлиги» – «Українські художники: з відлиги до Незалежності» Г. Скляренко. Шістдесятництво як явище ґрунтовно досліджено у літературній формі Л. Тарнашинською «Сюжет Доби: дискурс шістдесятництва в українській літературі ХХ століття». Інші дослідники більшою і меншою мірою торкаються теми шістдесятництва: О. Федорук, Б. Захаров, М. Жулинський, Н. Зборовська, Л. Смирна, Г. Вишеславський, С. Білокінь, О. Роготченко, О. Авраменко, Л. Огнева О. Пахльовська, М. Юр, О. Зарецький, В. Брюховецький, Б. Рубчак. Мистецтвознавчу оцінку графічним творам 1960-х років надає О. Лагутенко у дослідженні «Українська графіка ХХ століття». Мета статті полягає у необхідності дослідження принципів синергії у творчості шістдесятників як новації українського мистецтва, аналізі спільних намірів та творчих здобутків у творенні нових засад української культури. Виклад основного матеріалу. Обставини кінця 1950-х і початку 1960-х рр. породжувала певні вектори та окреслювали орієнтири розвитку культурного середовища. На той час, коли ситуація в державі та суспільстві була не визначена та на порозі нового етапу, все ж вимальовувались гіпотетичні напрями змін в культурному середовищі. «Було молоде покоління, яке шукало себе, випробовувало різні шляхи самоутвердження, по-різному ставилося до викликів часу. І продовжуючи: у 1960-ті не було шістдесятництва, а тільки шістдесятники» [19, 231]. Як підкреслює М. Попович «в тому середовищі вже складались свої поетичні норми і свої авторитети, все життя було гранично політизоване, ще вірилось у справжні партійні та ленінські традиції – пошук орієнтирів тільки починався». А серед молодих пошук цінностей ішов бурхливо і неприховано [15, 676]. Учасник руху опору, художник О. Заливаха згадував: «Там, у нашому Золотоверхому Києві... заприязнився, а пізніше здружився з тими, хто, як і я, виборсувався із завалів сипучого піску соцреалізму, шукали незамулених джерел нашого національного буття – «Хто ми, звідки і куди?». Як про ідейна молодь говорив про Аллу Горську, Івана Дзюбу, Івана Драча, Опанаса Заливаху, Веніаміна Кушніра, Євгена Сверстюка, Івана Світличного, Леся Танюка та інших, які «утворили те магнетичне силове поле, до котрого горнулися з усієї України ті, 42 Шевченко М. Є. ...котрі пізніше в українській культурі названі були «шістдесятниками» це були особистості різних спрямувань, проте вони були об‘єднані спільним розумінням того, що людина направлена в світ задля певної мети, і своєю спільною метою вони бачили гуманне суспільство, вільне від тоталітарних догм [20, 164]. Коли мова йде про художниківшістдесятників, то розглядати варто культуротворчі інтенції та концепції в синтезі з митцями, яких об‘єднувала ідея, спільний світогляд та спільний рух опору режимові. Л. Тарнашинська розглядає «покоління шістдесятників – як сума окремих особистостей, ядром якої, безперечно, є неповторна індивід (...truncated)