Museum as a social institution of cultural representation on Bucovina: traditions and innovations

Вісник НАКККіМ 4’2013 УДК 008(477.85) "1991/…" Катерина Олександрівна Гнидка© аспірантка МУЗЕЙ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ КУЛЬТУРНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА НА БУКОВИНІ: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ У статті аналізуються особливості музею як соціального інституту культурного представництва на Буковині у ракурсі взаємовпливу традицій та інновацій. Досліджуються традиції та сучасні тенденції функціонування музеїв як соціокультурних інститутів, трансформаційні процеси в музейній справі на Буковині, а також впровадження новітніх технологій та методик роботи з відвідувачами. Ключові слова: національна культурна спадщина, традиції, інновації, краєзнавчий музей, художній музей, експозиція, музей під відкритим небом, скансен, музейний маркетинг та менеджмент, аудіогід. Сьогодні, в час глобалізаційних та урбанізаційних процесів, актуальною залишається проблема збереження національних традицій та національної самобутності людини. Ця проблема торкається і музейної сфери, де чи не найяскравіше можна побачити поєднання минулого і сучасного, традиційного та інноваційного. Музейна справа сучасної України, орієнтуючись на європейську практику, спрямована на розвиток у інформаційно-культурному руслі. В цьому контексті необхідно звернути увагу на трансформаційні процеси в музейній діяльності, де важливе місце займає не лише впровадження інноваційних методів роботи та сучасних технологій, а й переосмислення традиційного функціонування. Музей ХХІ ст. почав по-новому впливати на сучасне суспільство, змінив пасивні методи роботи з відвідувачами на активні, удосконалив та осучаснив експозиційну діяльність, став тим соціокультурним інститутом, котрий повинен задовольняти естетичні потреби людей, а також бути місцем духовної комунікації, формуючи самобутню та гармонійну особистість. Метою даного дослідження є науковий аналіз музею як соціокультурного центру на Буковині в ракурсі взаємовпливу традицій та інновацій. Для досягнення даної мети варто вирішити такі завдання: визначити місце і роль музею у соціокультурному житті окремого регіону, дослідити трансформаційні процеси в сучасній музейній діяльності Буковини та їх регіональну специфіку, виявити та продемонструвати традиційні та інноваційні методики і технології у діяльності музейних установ буковинського краю, а також їх взаємодію та взаємовпливи. Історію функціонування музеїв Буковини, а також їх сучасний стан та діяльність досліджували такі науковці, як Є. Антонюк-Гаврищук [1], В. Любківська, І. Кіцул [6], О. Затуловська, І. Піддубний, І. Скільський [2] та ін. Проте проблема музеїв як соціального інституту культурного представництва на Буковині в контексті взаємодії традицій та інновацій залишається малодослідженою. Піднесення української державності повинне відбуватися через соціокультурний розвиток у кожному регіоні країни. Як соціальний інститут, музей має унікальне значення для певного регіону. Перш за все, музей є центром наукового документування регіону. Саме тут зосереджені матеріальні свідчення (документи) розвитку історії, культури, природи регіону, які несуть в собі автентичну інформацію та мають велике наукове й культурне значення. Музей є одним із центрів науково-дослідної діяльності регіону, оскільки відбір та використання музейних предметів в якості експонатів вимагають значної дослідницької роботи, а отримані результати часто є науковими відкриттями. Він є закладом культурного представництва регіону, адже музейні експонати є зразками культурної спадщини і власне в них акумульовані культурні норми, що домінують на певній території в певний час [4]. Музей як соціокультурний центр регіону, вдало підкреслює російський вчений Ю. Комлєв, виконує такі функції, як дослідження й збереження історико-культурної спадщини регіону, представництво історії та культури регіону, організація вільного часу мешканців регіону, залучення людини в культурне середовище регіону, формування культури, моральності, патріотизму мешканців регіону тощо. А загалом музей здатен зробити власний імідж регіону цікавішим, багатограннішим та авторитетнішим. У свою чергу, адміністративна влада регіону теж повинна робити свій внесок у розвиток музейного представництва регіону, а саме підтримувати матеріально-технічну базу музеїв, допомагати у підготовці кваліфікованих працівників, юридично регулювати діяльність музеїв регіону, пропагувати музейну справу, забезпечувати безпеку й збереження музейних колекцій та ін. [4]. Сучасне суцільне поглинання людини інформаційним простором і високими технологіями змушує музеї оновлюватися та використовувати ці ж засоби для залучення якомога більшої аудиторії. Проте це не означає зміни основної мети музейних закладів, а саме збереження та передачу традиційної національної культурної спадщини. Відтак можна помітити взаємозв’язок традицій та інновацій. "Спроби осучаснити традиційний музей розпочалися на Заході ще в 70-х роках ХХ ст. За основу було © Гнидка К. О., 2013 91 Культурологія Культурологія Гнидка К. Герчанівська П.О. Е. взято естетичний підхід, а важливим інструментом осмислення і вдосконалення нових форм стала теорія комунікації. Це сприяло тому, що музеї стали перетворюватися в компонент індустрії розваг, активно розвивалася і функція організатора дозвілля, почали розвиватися технології, спрямовані на залучення якомога більшої кількості відвідувачів … Відбувся поворот від моделі музею, як установи, яка задовольняє суспільні потреби у збереженні і використанні предметів реального світу в якості документальних засобів соціальної інформації, до моделі соціально-культурного інструмента, що виконує певне соціальне замовлення. Від принципів наукового пізнання – збирання і представлення соціально значущої інформації, яку містять музейні предмети, перейшли до суб’єктивних понять, до розробки технологій впливу на емоційне сприйняття відвідувачів" [2, 3]. Музеї Буковини, одного зі своєрідних історико-етнографічних регіонів України, продовжуючи традиції загальноукраїнського євроінтеграційного курсу, доповнюють традиційні форми музейної діяльності сучасними, такими як впровадження новітніх інформаційних технологій, використання музейного менеджменту та маркетингу, створення "віртуальних музеїв" тощо. Музеї засвідчують історію Буковини від найдавніших часів до наших днів у численних пам’ятках старожитностей. Вони окреслюють заселення цього регіону та освоєння його природних ресурсів, розвиток української культури в межах різних держав, в умовах багатомовності, багатоконфесійності та полікультурності. Найвідомішими серед великої кількості державних та громадських музеїв Чернівецької області є такі: Чернівецький краєзнавчий музей, обласний художній музей, обласний музей народної архітектури та побуту, літературно-меморіальні музеї Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича, Володимира Івасюка, Чернівецький музей авіації і космонавтики, музей історії та культури євреїв тощо. Найбільшим музеєм Чернівецької області за кількістю експонатів (близько 90 тисяч) є Чернівецький обласний краєзнавчий музей. Його особливістю є те, що він є першим і найстарішим (...truncated)