WOMEN IN MILITARY CONFLICTS AND IN POST-WAR PEACEBUILDING: WORLD AND UKRAINIAN EXPERIENCE

УДК 32:341.3+305–055.2 DOI: https://doi.org/10.21564/2663–5704.56.274023 Чупіс Анастасія Дмитрівна, аспірантка кафедри політології, Запорізький національний університет, Україна e-mail: ORСID ID: 0000‑0002‑3091‑3332 ЖІНКИ У ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТАХ ТА В ПОВОЄННІЙ РОЗБУДОВІ МИРУ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД У статті здійснено аналіз сучасного стану політики та її нормативного врегулювання у сфері прав жінок в Україні та світі. Вивчено міжнародну правову основу питання захисту прав жінок в умовах війни. Проаналізовано ролі жінок в аспекті трьох «рольових моделей» за ступенем залучення у військовий конфлікт, а саме: жертва; військовослужбовець; жінки, залучені до процесів розбудови миру. Розкривається тема гендерно зумовленого насильства як інструменту ведення війни та терору проти цивільного населення, а також механізми правового захисту жертв воєнних злочинів. Обґрунтовується потреба більш активного та дієвого залучення жінок у процеси миротворчих урегулювань конфліктів та розбудови миру. Ключові слова: права жінок, військовий конфлікт, розбудова миру, воєнні злочини, перехідне правосуддя, гендерно зумовлене насильство. Постановка проблеми. За статистикою Організації Об’єднаних Націй (ООН), у світі одна з трьох жінок зазнає насильства протягом свого життя. 60 випадків материнської смертності, яким можна запобігти, відбуваються в нестабільних умовах, де переважають військові конфлікти, вимушені переміщення та стихійні лиха. Усього лише одна з чотирьох парламентарів у світі є жінками, а для подолання гендерного розриву в оплаті праці, при незмінності поточних політичних та економічних умов, необхідно буде приблизно 60 років. Отже, гендерна нерівність у світі є масштабним викликом. І незважаючи на старання міжнародних правозахисних організацій, жінки та діти є та лишаються найбільш уразливою категорію населення, особливо під час військових конфліктів [11]. Безпрецедентна військова агресія Росії в Україні кардинально змінила ставлення суспільства до ролі жінки. Війна триває вже дев’ять років, і за цей час жінки довели свій вагомий внесок в громадсько-політичне життя нашої країни на рівні його оборони та безпеки. Тож питання гендерної рівності в контексті української громадської думки та в науково-академічних колах 172 © Чупіс А. Д., 2023 Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія позбулося своєї контраверсійності, що була притаманна йому ще наприкінці ХХ – поч. ХХІ ст. Більше того, наразі активна участь жінок у суспільно-політичних процесах, а останніми роками на бойових позиціях у російськоукраїнській війні, у волонтерській діяльності засвідчує суттєву підтримку ідей гендерної рівності. Зазвичай роль жінки у військових конфліктах рефлексується з глибоким емоційним забарвленням, передусім це стосується аспектів віктимності, материнства тощо. Утім українські реалії повномасштабної фази російської військової агресії актуалізували необхідність політико-правового погляду на роль жінок, їхні права та становище без зайвої емоційної конотації. Адже саме такий підхід надасть можливість ґрунтовного, комплексного осмислення ролі жінки з точки зору різних аспектів війни: і як комбатанта, і як учасниці миротворчих процесів і мировідбудови. Аналіз останніх досліджень та публікацій за темою дослідження. Українські науковці активізували дослідження цих проблем протягом останнього десятиліття. Найбільш ґрунтовним академічним доробком у галузі гендерної рівності відзначається Києво-Могилянська академія. Провідними фахівчинями академії з гендерних досліджень є Тамара Марценюк та Соломія Павличко [12]. Тамарою Марценюк та Ганною Гриценко проаналізована роль жінок на війні в період проведення в Україні Антитерористичної операції (АТО/ООС). Більш ранній аналіз гендерної політики у сфері військової служби в Україні представила Наталія Дубчак [14]. Ірина Сваволя досліджувала «ролі» жінки на війні та більш вузький аспект гендерно зумовленого насилля [24]. Утім ще надто бракує глибоких науково-теоретичних досліджень становища жінок під час війни та системного погляду на роль жінки як на передовій позиції лінії фронту, так і у процесах миротворчості. Формулювання цілей. Метою наукової розвідки є вивчення становища та прав жінок як однієї зі сторін – учасниць військових та збройних конфліктів. Задля досягнення поставленої мети необхідно проаналізувати проблеми та виклики на прикладах світового та українського досвіду, а також дослідити міжнародну правову основу питання захисту прав жінок в умовах війни. Виклад основного матеріалу. З появою феміністичного руху та його активним розвитком у ХХ ст., правозахисним організаціям вдалося здійснити глибинний аналіз проблеми та напрацювати ґрунтовну базу міжнародних нормативних документів у сфері захисту прав жінок. На жаль, провідним каталізатором цього процесу були та лишаються масштабні акти насильства за участі жінок – локальні конфлікти, громадянські війни, а також міжнародні військові конфлікти. Також протягом ХХ ст. було проведено ґрунтовну підготовку для розроблення більшості рамкових міжнародних документів з метою захисту прав жінок, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на розвиток жіночої активності в усьому світі. 173 ISSN 2075-7190. Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 2023. № 1 (56) У 1946 р. в структурі новоствореної ООН з’являється Комісія зі статусу жінок, яка стає першим глобальним міжурядовим органом, що займається виключно питаннями гендерної рівності. Важливими напрацюваннями в цій сфері було формування нормативних рамок для прийняття Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (CEDAW), яка отримала назву «Білль про права жінок» та є найповнішим міжнародним актом у сфері захисту прав жінок. Ухвалена в 1979 р., конвенція юридично зобов’язує урядипідписанти покласти край усім формам дискримінації жінок у громадському та приватному житті включно з сім’єю і спрямована на досягнення рівності між жінками та чоловіками [11]. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» (2000), у свою чергу, визнає нищівний вплив війни на життя й становище жінок і підтверджує необхідність посилення їхньої ролі у процесі прийняття рішень щодо запобігання та вирішення конфліктів. Радою Безпеки ООН були ухвалені ще сім додаткових резолюцій щодо жінок, миру та безпеки: 1820 (2008), 1888 (2009), 1889 (2009), 1960 (2010), 2106 (2013), 2122 (2013), 2242 (2015), 2467 (2019) і 2493 (2019). У сукупності десять резолюцій є критично важливою основою для покращання становища жінок у постраждалих від конфлікту країнах [3]. У 2010 р. було засновано окрему агенцію ООН, яка виступає виключно за права жінок – «ООН-Жінки». За словами Наталії Карбовської, директорки зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду: «Україна – перша країна, яка прийняла Національний план дій 1325 у період збройної агресії щодо неї в 2016 році. В 2021 році був ухвалений другий Національний план дій «Жінки, мир, безпека», чинний до 2025 року. Український Нацплан 1325 зосереджений на питаннях безпеки жінок на територіях, о (...truncated)