System of criminal offences related to gender-based violence in the conditions of armed conflict (martial law)

Вісник Асоціації кримінального права України, 2024, № 1(21) УДК 343.4 DOI: https://doi.org/10.21564/23119640.2024.21.306233 А. С. Політова, канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри права Маріупольського державного університету СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНИМ НАСИЛЬСТВОМ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ (ВОЄННОГО СТАНУ) У статті проводиться аналіз системи кримінальних правопорушень, пов’язаних із гендерно зумовленим насильством в умовах збройного конфлікту (воєнного стану). Зазначається, що єдиного підходу щодо визначення «гендерно зумовленого насильства» не існує як у міжнародному, так і національному законодавстві. Запропоновано авторське визначення гендерно зумовленого насильства в умовах збройного конфлікту (воєнного стану). Здійснено аналіз міжнародних документів, які розкривають форми (види) діянь, які відносяться до гендерно замовленого насильства взагалі, та гендерно зумовленого насильства в умовах збройного конфлікту та визначено перелік діянь, які криміналізовані у Законі України про кримінальну відповідальність. Автором виділено специфічні ознаки гендерно зумовленого насильства в умовах збройного конфлікту (воєнного стану): потерпілими від такого насильство є цивільне населення, військовослужбовці з обох сторін конфлікту та військовополонені; мають місце різні моделі та мета вчинення таких протиправних діянь, наприклад, «очищення» території від місцевих мешканців, отримання інформації, принизити та залякати цивільне населення, показати своє домінування, примусити до співпраці тощо; масштабність вчинення таких діянь; такі діяння є порушенням норм міжнародного права (міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини і міжнародного кримінального права). Зроблено висновок, що в основу системи кримінальних правопорушень, пов’язаних із гендерно зумовленим насильством в умовах збройного конфлікту (воєнного стану), може бути покладено класифікацію залежно: від об’єкта посягання (7 видів за родовим об’єктом) та суб’єкта посягань (3 види – загальний; спеціальний; загальний та спеціальний); за об’єктивною стороною (2 види – суспільно небезпечне діяння (дії або бездіяльності) та суспільно небезпечної дії). Ключові слова: Закон про кримінальну відповідальність, система кримінальних правопорушень, міжнародні документи, гендерно зумовлене насильство. 113 Вісник Асоціації кримінального права України, 2024, № 1(21) Постановка проблеми. В реаліях повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, притягнення винних до кримінальної відповідальності є певним викликом не тільки з точки зору національного законодавства, а й міжнародного права. Катування, вбивства, сексуальне насильство та депортація – це лише частина тих кримінально протиправних діянь, які вчиняють російські військовослужбовці. Перелік цих діянь вказує на нехтування нормами міжнародного права, зокрема, міжнародного гуманітарного права та міжнародного права, прав людини, а такі діяння можуть кваліфікуватися як злочин геноциду, злочини проти людяності та воєнні злочини. Потерпілими від цих протиправних діянь є не тільки цивільне населення, а й військовополонені. Особливе занепокоєння викликають кримінальні правопорушення, пов’язані з гендерно зумовленим насильством в умовах збройного конфлікту (воєнного стану). Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема гендерно зумовленого насильства останніми роками викликає наукових інтерес серед вчених, але комплексного дослідження питань кримінальної відповідальності за гендерно зумовлене насильство в умовах збройного конфлікту (воєнного стану) не проводилося. Так, єдиним комплексним монографічним дослідженням з точки зору міжнародного права є дисертаційне дослідження І. Заворотько на тему «Сексуальне і гендерно-обумовлене насильство, пов’язане з конфліктом, як міжнародний злочин» (2020 р.). Певні аспекти цієї проблеми були досліджені у кваліфікаційній роботі Н. Грідіної на тему «Адміністративно-правові засади взаємодії Національної поліції з державними та громадськими інституціями щодо протидії гендерно обумовленому насильству» (2022 р.). Також В. Руфановою у 2020 р. була затверджена тема дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук «Кримінологічні засади протидії гендерно обумовленому насильству», але наукова праця поки не захищена. 114 Вісник Асоціації кримінального права України, 2024, № 1(21) Варто також відзначити і науково-практичний посібник О. Харитонової «Ключові засади гендерної політики в кримінальному праві України та основні напрями реформ щодо протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству» (2018 р.), де вчена аналізує законодавчі зміни до кримінального кодексу України 2001 р. у зв’язку з підготовкою до ратифікації Конвенції ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), досліджуються ключові засади політики гендерного мейнстримінгу в національному кримінальному праві, висвітлюються основні фокуси реформ у сфері запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами. Проте, не дивлячись на певну наукову розробку питань кримінальної відповідальності за гендерно зумовлене насильство в умовах збройного конфлікту (воєнного стану), ця тема залишається актуальною й потребує подальшої розробки. Метою цієї статті є теоретичний аналіз і дослідження системи кримінальних правопорушень, пов’язаних з гендерно зумовленим насильством в умовах збройного конфлікту (воєнного стану). Виклад основного матеріалу. Відзначимо, що єдиного підходу щодо визначення «гендерно зумовленого насильства» не існує як у міжнародному, так і національному законодавстві. Узагальнюючи існуючі визначення, вченими виділено три підходи щодо поняття «гендерно зумовленого насильства». Зокрема, перший і найбільш поширений підхід трактує гендерно зумовлене насильство як насамперед насильство чоловіків щодо жінок та дівчат. Гендерно зумовлене насильство розглядається як одне з найчастіших порушень прав людини, яке непропорційно зачіпає жінок та дівчат. У цьому значенні воно було використано в положеннях Декларації ООН стосовно викорінення насильства щодо жінок (1993), щоб підкреслити структурний характер чоловічого насильства щодо жінок протягом усього 115 Вісник Асоціації кримінального права України, 2024, № 1(21) їхнього життя та висвітлити гендерні відносини влади. Другий підхід базується на результатах вивчення природи маскулінності та сексуальності. В рамках цього підходу гендерно зумовлене насильство розглядається як таке, що застосовується переважно чоловіками щодо жінок, інших чоловіків, включаючи сексуальне насильство щодо дітей. Метою насильства є пригнічення деяких чоловіків, а також жінок і дівчат для забезпечення гендерних ієрархій, в яких чоловіки мають привілеї не тільки стосовно жінок, але також і деяких груп чоловіків. Третя, найбільш широка за обсягом, інтерпретація характеризує гендерно зумовлене насильство як таке, (...truncated)