THE CONCEPT OF POST-TRAUMATIC GROWTH: BETWEEN RESOURCE AND NORMATIVE PRESSURE IN TRAUMA SOCIAL WORK

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА СОЦІАЛЬНА ОСВІТА УДК 364-78:159.942.5 DOI 10.31499/2618-0715.2(17).2026.361259 КОНЦЕПЦІЯ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ: МІЖ РЕСУРСОМ І НОРМАТИВНИМ ТИСКОМ У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ТРАВМОЮ Столярик Ольга, докторка філософії з соціальної роботи, доцентка, в.о. завідувача кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи, Львівський національний університет імені Івана Франка. ORCID: 0000-0003-1105-2861 E-mail: Семигіна Тетяна, докторка політичних наук, професорка, експертка ГО «Ліга соціальних працівників України». ORCID: 0000-0001-5677-1785 E-mail: У статті проаналізовано концепцію посттравматичного зростання (ПТЗ) у контексті соціальної роботи під час війни. Метою є дослідження професійної готовності фахівців до практичного впровадження ПТЗ. На основі опитування 1028 працівників соціальної сфери (2026 р.) виявлено розрив між рівнями компетентності: високою етичною готовністю транслювати надію (58,4%) та низьким рівнем володіння техніками (10,3%). Доведено, що цей дефіцит навичок може перетворювати професійну підтримку на нормативний тиск. Сформульовано рекомендації для програм підвищення кваліфікації та визначено пріоритети підготовки фахівців. Ключові слова: посттравматичне зростання, соціальна робота з травмою, нормативний тиск, резилієнс, підвищення кваліфікації фахівців, воєнна травма. THE CONCEPT OF POST-TRAUMATIC GROWTH: BETWEEN RESOURCE AND NORMATIVE PRESSURE IN TRAUMA SOCIAL WORK Stoliaryk Olha, PhD in Social Work, Associate Professor, Acting Head of the Social Pedagogy and Social Work Department, Ivan Franko National University of Lviv. ORCID: 0000-0003-1105-2861 E-mail: Semigina Tetyana, Dr. in Political Science, Professor, expert of League of Social Workers of Ukraine. ORCID: 0000-0001-5677-1785 E-mail: The article analyzes the concept of post-traumatic growth (PTG) within the context of social work during the war in Ukraine. The primary goal is to investigate the professional readiness of specialists for the practical implementation of PTG. The study aims to identify the conditions under which the PTG orientation serves as an open resource space rather than a source of normative pressure, especially in situations of mass military trauma. Methods. The empirical data was collected through an anonymous survey of 1028 social work professionals from various regions of Ukraine conducted between February and April 2026. The sample included experienced practitioners, most of whom work in social service centers and hold 161 Вип. 2 (17) СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА СОЦІАЛЬНА ОСВІТА Master's degrees. The research utilized an author-designed questionnaire to evaluate three levels of competence: value-based, knowledge-based, and instrumental (practical). Data analysis was performed using descriptive statistics, including the calculation of mean values and frequency distributions. Results. The study revealed a significant structural gap between the levels of professional competence among Ukrainian specialists. A high level of ethical readiness to transmit hope and a commitment to the idea of personal growth was found in 58.4% of respondents. However, the instrumental level proved to be the most problematic: only 10.3% of practitioners demonstrated a high level of proficiency in specialized techniques. Specifically, a critical deficit was identified in the use of narrative social work methods for reconstructing traumatic experiences. The research proves that this specific gap – where high ethical orientation meets a lack of practical tools – is the mechanism through which professional support can involuntarily transform into normative pressure. Without narrative and cognitive techniques to facilitate the internal process of change, the specialist’s sincere humanitarian impulse may be perceived by the client as an implicit requirement to "grow" or recover in a "correct" way. Based on these findings, the article formulates practical recommendations for professional development programs. The identified priorities for specialist training include mastering applied narrative techniques (re-authoring identity, externalizing, and double description) and developing critical reflection regarding the limits and risks of applying the PTG concept in wartime conditions. Keywords: post-traumatic growth, social work with trauma, normative pressure, resilience, professional development, war trauma. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Повномасштабне воєнне вторгнення 2022 року поставило українське суспільство перед безпрецедентним масштабом колективної травми. Мільйони людей зіткнулися із втратою близьких, вимушеним переміщенням, руйнуванням звичного середовища та хронічним стресом, пов'язаним із тривалими бойовими діями (Semigina et al., 2025). В цих умовах соціальна робота опиняється в епіцентрі гуманітарної відповіді – саме фахівці соціальної сфери першими супроводжують людей у найгострішій фазі кризи і значною мірою визначають довгострокову траєкторію їхнього відновлення. Одним із концептів, що активно залучається до дискурсу психосоціальної реабілітації в Україні, можна вважати посттравматичне зростання (ПТЗ) – ідея про те, що зіткнення з травматичним досвідом може стати поштовхом до глибокої особистісної трансформації. Концепція приваблива своїм гуманістичним потенціалом: вона зміщує фокус із патології на ресурс, із дефіциту – на можливості, із лікування – на зростання, зокрема вона стосується й тих, хто перебуває в умовах змушеного переміщення та війни (Alsubaie et al., 2021; Hashemi & Mahmoudzadeh, 2025). Проте саме ця привабливість приховує в собі ризик, на який звертають увагу дослідники: за певних умов орієнтація на ПТЗ може перетворитися з відкритого простору можливостей на нормативний тиск, тобто неявну вимогу «зрости» після травми, що делегітимізує будь-який інший досвід відновлення (Henson et al., 2021; Machinga-Asaolu, 2025). Виникає потреба в глибинному переосмисленні самої природи зростання, оскільки у контексті війни ПТЗ не є лінійною прогресією чи альтернативою стражданню; це діалектичний процес, де біль і трансформація співіснують як невід’ємні частини єдиного досвіду. Рефлексія над цією динамікою вимагає від фахівця визнання суб’єктивної істини клієнта, де навіть відсутність видимого «зростання» може бути актом екзистенційного спротиву руйнуванню. Питання полягає не в тому, чи є ПТЗ цінним орієнтиром для соціальної практики – відповідь на нього, загалом, позитивна. Питання в тому, за яких умов фахівець здатний супроводжувати клієнта до зростання, не перетворюючи цей супровід на припис. А це питання нерозривно пов'язане із рівнем його професійної готовності, причому не лише ціннісної, а й теоретичної та інструментальної. 162 Вип. 2 (17) СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА СОЦІАЛЬНА ОСВІТА Аналіз останніх публікацій. Концепція посттравматичного зростання була систематично сформульована Теодором Калхоуном і Річардом Тедескі наприкінці 1990-х років як спроба описати феномен позитивних психологічних (...truncated)