Spring calendar folk rite/pl in context of ethnomedicine of ukrainians, моldavanians and romanians of Bukovyna

Історичні науки ІСТОРИЧНІ НАУКИ УДК [398.332/1:615/89](4 ВЕСНЯНА КАЛЕНДАРНА НАРОДНА Олександр КОЖОЛЯНКО ОБРЯДОВІСТЬ У КОНТЕКСТІ Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Чернівці(Україна) НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНЦІВ, Key words: medicine, safety devices, calendar, magic, ceremony, treatment, cult. Alexandr Kojoliаnko. Spring calendar folk rite/pl in context of ethnomedicine of ukrainians, моldavanians and romanians of Bukovyna Ethnomedicine of Ukrainians, moldavans and Romanians of Bukovyna, in the context of spring folk calendar rite/pl, related to the witness holidays, that is timed to solstice, vernal and autumn equinox, and shows up most in the tipping points of annual calendar. In particular in spring and summer periods there is the most expedient use of traditional treatment on Bukovyna, that it is related to activation of forces of nature. In these holidays healthful properties and curative actions to Bukovyna add to not only the plants but also water, fire and word, that are one of components of folk treatment of these people. МОЛДОВАН І РУМУНІВ БУКОВИНИ Актуальність теми. Дослідження календарної обрядовості у контексті народної медицини є актуальним у історичній і медичній літературі. З давніх часів поряд з офіційною медициною різні етноси Буковини використовували різні методи і способи народної медицини, пов’язуючи їх з діями і обрядами календарної обрядовості. Разом з тим, наявний той факт, що окремі структурні компоненти календарних свят поступово стираються з пам’яті українців, молдаван і румунів Буковини. Йдеться не лише про певні обряди та звичаї календарних свят, а й про пісні, повір’я, прикмети, народні методи лікування хвороб, носіїв яких щороку стає менше. Мета статті: дослідити народну медицину Буковини у контексті весняної народної календарної обрядовості українців, молдован і румунів Буковини. Народній медицині Буковини присвячено багато наукових і науково-методичних праць. Питання народної медицини українців, молдован і румунів розроблялись у працях дослідників другої половини ХІХ – ХХ ст.: АПСНІМ. – 2014. – № 3 (3) С.Ф. Маріана, Д. Лупашку, В. Скуратівського, О. Воропая, П. Чубинського, С. Килимника, Н. Соколової, Г. Панфилова, Т. Панфилової, Г. Кожолянка, Л. Артюх, З. Болтарович, І. Балабая, А. Нистрян і ін. Серед багатьох досліджень з цієї проблематики виділяються праці Л. Змієва, Є. Озаркевича, В. Шухевича, В. Доманицького, Б. Грінченка, М. Дікарьова, З. Кузелі, Г. Скрипник. На жаль, менш вивченими є традиції народного лікування в буковинському краї, який служить своєрідною етноконтактною зоною української, румунської та мол давської етнічних спільнот. В різний час цієї проблеми частково торкались окремі буковинські дослідники. Зокрема, серед дослідників ХІХ – початку ХХ ст. цією проблемою, в контексті загальних етнографічних досліджень, займались Г. Купчанко, Р. Кайндль, В. Козарищук, О. Монастирський, Л. Сімігінович-Штауфе. У працях вказаних дослідників, які займались етнографічними дослідженнями Буковинського краю, ми знаходимо багато цікавих відомостей про звичаї і віру7 Кожолянко О. Весняна календарна народна обрядовість у контексті народної медицини … вання буковинських українців, які стосуються народного лікування вказаної території. Не дивлячись на значну увагу вчених у історичних і медичних публікаціях, сучасні тенденції використання народної медицини у лікуванні хворих та розвиток нетрадиційних методів лікування потребує більшої уваги і ґрунтовного дослідження. Звичаї та обряди нерозривно пов’язані зі сферою життя кожної людини та суспільства як своєрідної основи реалізації людської потреби у спілкуванні й суспільних зв’язках. Звичаї та обряди поєднані в систему суспільних зв’язків на основі соціокультурного та історичного складників розвитку. Народна календарна обрядовість має особливість відображати етнічне життя людей. Відповідно її можна віднести до важливих суспільних зв’язків. У той же час, календарна обрядовість зв’язана найтіснішим чином з народним лікуванням. Календарна обрядовість займає вагоме місце в духовній культурі й відіграє важливу роль у світогляді і віруваннях не лише українського народу, а й представників інших народів, які живуть з давніх часів на Буковині (молдован та румунів). Навесні пробудження природи несло велику відповідальність: потрібно було обробити землю, посіяти, посадити рослини, адже „навесні один день – рік годує”1 („ziua de primăvаră hrăneste un an”)2. Значну роль весна відігравала в народній медицині, бо саме в цей час настає найбуйніше цвітіння цілющого зела і збір лікарських рослин. 15 лютого зима зустрічається з весною. Це свято на Буковині, як і по всій Україні, так і називається – Стрітення3. Поступово пробуджувалась і оживала природа, у зв’язку з чим буковинці відзначали свято Масляної – останній тиждень перед Великим постом4 . В цей день готувався холодець з свинячих ніжок, тому він називався „ніжкові заговіни”. В останній день перед Великим постом говорилося: „Не можна пити горілки – бо завушниця буде”5. Перший понеділок посту на Буковині носить назву „Чистого понеділка” (у румунів „Lunea curata”). В цей день румунки Буковини нічого не варять, а їдять лише холодну їжу, „щоб у діти не з’явилися прищі чи інші хвороби”. Також румунки Буковини дають в цей день дітям їсти сир, „щоб шия і потилиця не боліли під час посту”. В цей же день на території півдня Буковини (Румунія) кличуть в дім півня з курми. Годують, курей випусАПСНІМ. – 2014. – № 3 (3) кають, а півня тримають поки не заспіває в хаті. А після того, як заспіває кажуть: „Щоб були здоровими, яке півень / Aşa să fim de sănătoase ca cocoşul”, – а потім випускають6. В румунів Буковини існує звичай „Spolokania” („Очищення”), який здійснюється в перший день посту: збираються найближчі родичі і сусіди, переважно жінки та їдять „холостяцький борщ” („borş holteiu”), тобто борщ без овочів, тільки з хлібом або з кукурудзяною мукою, „щоб очистити рот та горло від залишків скоромної їжі, яку їли напередодні”7. „Але буває що жінки зустрічаються не вдома, а в корчмі і очищуються горілкою аж до оп’яніння...”8. В цей день румунки Буковини співають: „Cine joacă-n postul mare Face rāie pe spinare!”9 „Хто у великий піст танцює, На коросту спина захворіє” У першу суботу Великого посту румуни і молдовани Буковини святкують день Святого Тодора. Вважають, що хто буде працювати в цей день, „у того оніміють руки”10. Румуни в цей день, особливо жінки та дівчата, зранку в першу чергу миють голову, „щоб цілий рік волосся росло довге, здорове і гарне11. Зазвичай у воду додають різні лікарські трави та пахучі квіти. В цей же день румуни та молдовани Буковини збирають деякі трави, які потім на протязі року використовують як лікарські. Це оман високий, який застосовують для миття голови, та живокіст лікарський, який використовують для заживання ран12. Румуни Буковини 24 лютого (10 березня) святкували день Святого Харлампія, який за їхніми віруванням „ходить світом і лікує хворих за допомогою Бога”, і вважали що, „хто в цей день постити (...truncated)