EEXISTENTIALS AS FORMS OF CULTUROLOGICAL THINKING

66 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ УДК 141.32:159.955 В 64 Степан ВОЗНЯК ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ ЯК ФОРМИ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ У статті до розгляду культурологічного мислення застосовано концепцію Мартіна Гайдеґґера щодо розпізнання категорій та екзистенціалів. Стверджується, що визнання екзистенціалів як необхідних форм культурологічного мислення здатне обмежити об’єктну інтенцію мислення, яка загрожує культурології втратою свого предмета. Ключові слова: культурологічне мислення, об’єктне мислення, категорії, екзистенціали, культура, присутність. Постановка проблеми. Щодо концепту “культурологічне мислення” слід зауважити, що в емпіристській площині його зміст есплікується як мислення, яке використовується у царині культурології. Проте залишається невизначеним, що саме таке мислення робить власне “культурологічним”. Адже різноманітні типи мислення можуть бути задіяні під час культурологічних досліджень. Якщо брати теоретичний вимір проблеми, то культурологічне мислення можна визначити як інтелектуальну активність, такий спосіб руху та саморозгортання думки, який відповідає істотності свого “предмета”, що є логосом культури, – саме логосом, а не логістикою, словом, мовленням, думкою, – і саме культури як всезагального історично зумовленого способу самопородження, збереження і відтворення людського в людині. Зрозуміло, що у такому разі культурологічне мислення постає як вияв, прояв і реалізація філософського мислення, від якого відрізняється не своїми “механізмами”, а лише способом усвідомленої предметної інтенціональності. Відомо, що категорії є формами здійснення активності думки (Кант); вони є формами мислення, тотожними формам самого буття © Возняк Степан, 2014 ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ ЯК ФОРМИ… 67 (Аристотель, Геґель). Сучасну культурологію важко запідозрити у надмірній увазі до категоріального каркасу як своєї науки, так і форм руху мислення, яке здійснюється в цій науці, хоча пошуки адекватних методологій вельми інтенсивні. Чи сучасна культурологія просто використовує наявні у звичайному уявленні логічні категорії (так само, як і специфічні для цієї предметної сфери категоріальні “вузли”), чи доводить їх до розуміння, поняття та працює з ними свідомо, на рівні історично розвиненої філософсько-рефлексивної культури? Інакше кажучи, наскільки сама культурологія свої теоретичні засоби застосовує культурно? До речі, подібні питання вкрай гостро стоять перед кожною наукою. Постановка питання про екзистенціали як форми мислення (у культурології) може видатися парадоксальною, адже вони стосуються людської екзистенції, а форми мислення – це суто логічний аспект проблеми. Ось тут варто звернутися до Мартіна Гайдеґґера, який проводить розпізнання категорій та екзистенціалів. Гайдеґґер у тлумаченні мислення виступає проти розведення чуттєвого, що пов’язане з переживаннями, і раціонального, ментального. Його принциповий поворот у тлумаченні мислення – звернення на емоційно-екзистенціальне, а точніше – введення1 цього у мислення як його необхідного виміру, необхідного способу руху та існування його істотності. Як слушно зазначає П. Гайденко, Гайдеґґер, подібно до М. Шелера, виходить із первинності емоційнопрактично-діяльного відношення людини до світу [3, 370]. Гайдеґґер уводить екзистенціали як внутрішні виміри сутнісного мислення, які відрізняє від категорій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про природу та зміст екзистенціалів висвітлено у працях А. Гагаріна, П. Гайденко, О. Новикової, Ю.А. Разіна, К. Фрумкіна Н. Хамітова та ін. А. Гагарін визначає екзистенціали як способи людського існування, сили, що конституюють “Я” людини, смисложиттєві основи буттювання людини, форми можливого прояву онтичної реальності для людського буття [2, 9]. А К. Фрумкін пише: “Екзистенціал – буттєва риса присутності, елемент екзистенціальності, одержаний із аналізу екзистенції. Протилежність – категорія, яка відноситься до наяв1 Подібно до того, як Геґель свого часу метафізику ввів у логіку і розробив культуру мислення метафізичних реалій (тобто діалектику). 68 ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК. ВИПУСК 33. ФІЛОСОФІЯ ності так само, як екзистенціал до екзистенції” [8]. П. Гайденко вважає, що екзистенціали виражають модуси буття світу в його нерозривному зв’язку з буттям людської свідомості, або, що те ж саме, модуси людського існування у його злитості з життєвим світом [4, 420]. В. Окороков стверджує гайдеґґерівська фундаментальна онтологія, “переформовуючи фундаментальні «сутності», водночас перебудовує саме мислення; а екзистенціали: жах, страх, турбота та ін. – є тими самими структурами (параметрами), через які буття вторгається в «істотність» свідомості і пронизує її онтологічно” [5, 215]. Гайдеґґер сховав “сутність в «екзистенціали» і одержав їх як межу існування та смислу буття” [5, 151]. В. Окороков припускає, що екзистенціали, які не піддаються умоглядному дослідженню, можуть бути описані у “квантовій теорії свідомості” [5, 70 – 71]. Проте роль екзистенціалів у культурологічному мисленні ще не була предметом дослідження. Мета статті – обґрунтування ідеї, що екзистенціали є необхідними формами культурологічного мислення. Філософ Мартін Гайдеґґер називає екзистенціали “буттєвими рисами присутності” і стверджує, що “їх потрібно чітко відділяти від буттєвих рис неприсутньосумірного сущого, які ми йменуємо категоріями” [9, 44]. “Присутність” – переклад В. Бібіхіним гайдеґґерівського терміна “Dasein” – буквально “ось-буття”. Dasein позначає специфічно людський спосіб буття, єдиний вид сущого, де буття відкрите самому собі як саме буття, а не суще. У праці “Буття і час” німецький філософ розрізнює категорії та екзистенціали: “...ми називаємо буттєві риси присутності екзистенціалами. Їх потрібно чітко відділяти від буттєвих рис неприсутньосумірного сущого, які ми йменуємо категоріями. Цей вираз береться і фіксується в його первинному онтологічному значенні. Антична онтологія має взірцевим ґрунтом свого тлумачення буття внутрішньосвітове зустрічне суще. Способом доступу до нього вважається νοειν, відповідно λογος. Суще зустрічне у них. Але буття цього сущого має піддаватися схопленню у якомусь особливому λεγειν (с-казуванні), щоб це буття заздалегідь стало зрозумілим як те, що воно є і у всякому сущому вже є. Це завжди таке попереднє звернення до буття в обговоренні (рос. – об-суждении) (λογος) сущого є καθη-γορεισθαι. Слово значить: публічно звинуватити, виказати щось комусь напрями. В онтологічному застосуванні ЕКЗИСТЕНЦІАЛИ ЯК ФОРМИ… 69 термін означає: ніби виказати сущому напрями, що воно завжди вже є як суще, тобто дати для всіх його побачити у його бутті. Розглянуте і видиме у такому показуванні є καθηγοριαι. Вони охоплюють апріорні визначення сущого, по-різному відкритого для розгляду й обговорення в логосі. Екзистенціали та категорії суть дві основоможливості буттєвих рис. Суще, що відповідає їм, вимагає завжди різного способу первинного опитування: суще є хто (екзистенція) або що (наявність у найширшому смислі). Про взаємозв’язок цих двох модусів рис буття можна говорити (...truncated)