Development of Students’ General Cultural Competency in the Process of Teaching Foreign Languages

КАЛЕЙДОСКОП МОВ КАЛЕЙДОСКОП МОВ УДК [378.015.311:316.613]:81’243  Молодиченко Н. А., Дем’яненко Т. А. ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ А Розкривається питання формування загальнокультурної компетентності студентів під час викладання іноземної мови у закладах вищої освіти, яка визначається як пріоритетна серед ключових компетентностей у контексті реалізації вимог компетентнісного підходу. На основі проаналізованих наукових підходів виокремлюються основні організаційно-педагогічні умови, які сприятимуть означеному процесу. Ключові слова: компетентнісний підхід; загальнокультурна компетентність; іноземна мова; заклад вищої освіти Актуальність проблеми. За часів реформування освітньої галузі в Україні вкрай важливим постає питання впровадження нової парадигми навчання, в основу якої покладено компетентнісний підхід. Реалізація вимог компетентнісного підходу передбачає формування ключових компетентностей, серед яких важливе місце займає загальнокультурна компетентність. Випускник закладу вищої освіти має бути повноформатним носієм культури українського народу, поєднуючи високий рівень професіоналізму і загальної культури. Важливою умовою формування загальнокультурної компетентності у студентів є володіння іноземною мовою. Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Ступінь вивченості проблеми презентовано напрацюваннями таких учених: В. В. Баркасі, Н. М. Бібік, В. О. Болотов, Г. Л. Бондаренко, І. О. Зимня, Л. Г. Карпова, В. В. Краєвський, Н. В. Кузьміна, М. В. Левківський, О. І. Локшина, О. В. Овчарук, О. І. Пометун, Н. Ф. Тализіна, І. Д. Фрумін, А. В. Хуторський та ін. Різні аспекти компетентнісного підходу в процесі вивчення іноземних мов стали предметом дослідження низки вітчизняних і зарубіжних учених (О. Б. Бігич, І. Л. Бім, М. Л. Вайсбурд, І. А. Воробйова, Н. Д. Гальскова, Р. П. Мільруд, С. Ю. Ніколаєва, Ю. І. Пассов. Загальнокультурна компетентність розглядається О. В. Пахомовою, Дж. Равеном, О. Я. Савченко. Міжкультурний контекст означеної проблеми вивчали І. Я. Василенко, В. І. Луговий, Т. М. Левченко, Є. Г. Хоменко. Вимоги до сучасного фахівця в контексті застосування комптентнісного підходу визначені також в міжнародному проекті Європейської Комісії «Гармонізація освітянських структур в Європі». 68 C Молодиченко Н. А., Дем’яненко Т. А. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Проте, недостатньо з’ясованим питанням залишається технологія формування загальнокультурної компетентності під час викладання іноземної мови у закладі вищої освіти, недосконало розроблений механізм підготовки викладачів до розкриття загальнокультурного контенту іноземної мови. Мета статті – розкрити потенціал іноземної мови як чинника формування загальнокультурної компетентності студента, виокремити організаційно-педагогічні умови, що сприятимуть ефективності означеного процесу. Викладення основного матеріалу. Концепція Нової української школи визначає серед компетентностей, які до речі, вже закріплені Законом України «Про освіту» і складеного з урахуванням Рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя – здатність спілкуватися рідною (у разі відмінностей від державної) та іноземними мовами, а також культурну компетентність. Поняття «компетентність» визначено в цій Концепції як «динамічну комбінацію знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистісних якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та / або подальшу навчальну діяльність» [6]. Н. М. Бібік зазначає, що перехід в освіті до компетентнісного підходу «означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, забезпечення спроможності випускника відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем, пошуку свого «Я» у професії» [2, с. 47]. Науковці (Г. О. Балл, В. С. Біблер, В. І. Луговий, О. М. Новиков, М. С. Розов, В. О. Сластьонін та ін.) розглядають освіту і культуру як споріднені поняття, зокрема освіта визна№ 4 (181) 2018 ISSN 2522-9729 (online) КАЛЕЙДОСКОП МОВ чається як один із провідних чинників формування індивідуальної культури людини, яка оволодіває культурою на основі цілеспрямованої та цілісної системи навчання й виховання. У своїх дослідженнях Т. Г. Браже визначає загальну культуру особистості як «рівень розвитку і реалізації сутнісних сил людини», сукупність компетенцій, пов’язаних із здатністю брати на себе відповідальність у сумісному ухваленні рішень; компетенцій, що стосуються життя в полікультурному суспільстві (розуміння відмінностей між представниками різних культур, мов і релігій, шанобливе ставлення до чужих традицій тощо [3, с. 70]. Саме загальнокультурна компетентність визначає активну життєдіяльність людини, її здатність орієнтуватися в різних сферах соціального та професійного життя, гармонізує внутрішній світ і відносини з соціумом. Значущість цієї інтегративної якості особистості підвищується і в зв’язку з переходом до особистісно зрієнтованої парадигми освіти, коли суспільству потрібні активні компетентні фахівці, здатні самостійно приймати рішення і готові взяти на себе відповідальність за їх здійснення, які вміють ставити цілі і констатувати шляхи їх досягнення. Загальна культура, тим не менш, має бути особистісною приналежністю будь-якої людини у всіх варіантах її прояву в індивідуальному стилі особистості та її творчому потенціалі. Тому концепція загальнокультурного розвитку особистості, за визначенням Л. О. Хомич, повинна базуватися на принципі створення цілісного культурно-освітнього простору і бути зорієнтованою на комплексний розвиток студентів, на оволодіння ними духовним і матеріальним багатством, яке забезпечить свідоме будівництво гармонійного життєвого середовища, розумні відносини з природою, суспільством, державою. Думка європейських дослідників відрізняється від бачення українських науковців, які не виділяють окремою компетентністю володіння іноземними мовами, однак виокремлюють загальнокультурну компетентність, до якої володіння іноземною мовою входить як її складова [7]. Особливого значення набуває тенденція гуманізації навчання іноземної мови як діалогу різних культур із урахуванням національного менталітету і необхідністю оволодіння системою понять, створених у кожній окремій культурі за допомогою мови. Такий підхід до навчання повністю узгоджується з цілями і завданнями мовної політики Ради Європи, визначеними в Загальноєвропейських Рекомендаціях із мовної освіти, де наголошується, що «багатий спадок різних мов і культур Європи є цінним спільним джерелом для взаємного розвитку», і тому головним завданням закладу вищої освіти стає перетворення такого розмаїття з перешкоди у спілкуванні на джерело взаємного збагачення та розуміння, що передбачає вивчення національної природи, специфіки національного характеру, духовної культури, мови і стереотипів світогляду народу, мова якого вивчається як іноземна [5]. Під час викла (...truncated)