АДАПТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ЯК ЗАСІБ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 УДК 372.4 Галина Коберник, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії початкового навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини АДАПТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ЯК ЗАСІБ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В статті розкрито зміст понять «індивідуалізація навчання» та «адаптування завдань». Обгрунтовано, що ефективним засобом індивідуалізації навчання молодших школярів є адаптування завдань до рівня їх навчальних компетенцій. Визначені критерії адаптованості навчальних завдань та вплив цих завдань на розвиток особистості молодшого шкільного віку. Ключові слова: індивідуалізація навчання, адаптовані завдання, молодший школяр. В статье раскрыто содержание понятий «индивидуализация обучения» и «адаптирование заданий». Обусловлено, что эффективным средством индивидуализации обучения младших школьников есть адаптирование заданий к уровню их учебных компетенций. Определены критерии адаптированости учебных заданий и влияние этих заданий на развитие личности младшего школьного возраста. Ключевые слова: индивидуализация обучения, адаптированные задания, младший школьник. The article discovers the content of the terms «individualization of study» and «task’s adaptation». It proves that an effective mean of individualization of teaching junior pupils is task’s adaptation to the level of theirs learning competence. The article distinguishes criterium of task’s adaptation and theirs influence on the development of a personality of school children. Key words: individualization of study, adopted tasks, elementary school children. Однією з вирішальних причин розвитку суспільних процесів є збільшення ролі людського фактору у будь-яких системах. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є актуалізація потенційних можливостей членів суспільства та реалізація їх у процесі життєдіяльності. Це вимагає перебудови навчально-виховного процесу в установах Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 Народного просвещения (1802–1902) / С. В. Рождественский. – СПб., 1902. – 875 с. 7. Самойленко Г. В. Гімназія вищих наук кн. Безбородька (1820–1832) / Г. В. Самойленко // Ніжинська вища школа (1820–1995). – Ніжин, 1995. – С. 5–28. 8. Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. – Т. 1. : Царствование Императора Александра І. – СПб. : Типография В. С. Балашова, 1873. – 1007 с. 9. Сухомлинов М. И. Исследования по русской литературе и просвещению : материалы для истории образования в России в царствование Александра І. – СПб. : Типография А. С. Суворина, 1889. – 516 с. 10. Харьковский государственный университет им. А. М. Горького за 150 лет … (1802–1955 гг.). – Харьков, 1955. – 387 с. 11. Хотеенко В. «…из угождения к воле государя» / В. Хотеенко, Л. Иванова // Высшее образование в России. – 1999. – № 6. – С. 121– 128. 12. Шмидт Е. Историясреднихучебных заведений в России / Е. Шмидт. – СПб. : Типография В. С. Балашова, 1878. – 684 с. 13. Щеглов В. Г. Высшее учебное заведение в г. Ярославле имени Демидова в первый век его образования и деятельности (6 июня 1803– 1903 года): Исторический очерк / Щеглов В. Г., орд. проф. Демид. юрид. лицея. – Ярославль : Тип. Губ. правл., 1903. – 289 с. 14. Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона : в 86 томах (82 т. и 4 доп.). – СПб., 1890–1907. – Т. 34 (А) : Углерод – Усилие. – 1902. – С. 483–960 [16 л. ил]. Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 закладів даного типу, забезпечувала органічну єдність і наступність навчальних програм, плавний перехід від одної ланки до іншої. Ліцеї стали у окремих регіонах території підросійської України культурними та просвітницькими центрами, що відкривали для молоді додаткові можливості щодо отримання освіти та притягували до себе найкращі викладацькі кадри певного регіону. Тому нам бачиться закономірним, що згодом із зміцнілих ліцеїв відкривались або університети (Київський св. Володимира – 1834 р., Новоросійський – 1865 р.), або інститути (Ніжинський – 1874 р.), які зайняли провідне місце у системі вищої освіти України. Отже, наприкінці першої третини ХІХ століття поряд із Харківським університетом на українській території, що була у складі Росії, функціонувало три ліцеї. Нормативно-правова база закладів даного типу розроблялася з урахуванням їх специфіки та із опорою на університетський статут. Юридичний статус, наявність у навчальних програмах предметів «вищих наук», близькість по внутрішній структурі та управлінню, правовому статусу викладацького складу та випускників до університетів дозволяє об’єднати досліджувані навчальні заклади в одну групу – вищі навчальні заклади університетського типу. Таким чином, проведене нами дослідження надало можливість констатувати, що ліцеї й училища (гімназії)вищих наук були єдиним типом навчальних закладів й невід’ємною частиною системи народної освіти. У 1810–1830-х роках вони стали ймовірною альтернативою університетам й посіли значне місце у системі вищої освіти України. 1. 2. 3. 4. 5. 6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Аристов Н. Состояние образования в России при Александре І / Н. Аристов // Известия историко-филологического института кн. Безбородко. – Т. ІІІ. – 1879. – С. 62–101. Владимирский-Буданов М. Ф. История Киевского университета Св. Владимира / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Т. 1. Университет Св. Владимира в царствование Императора Николая Павловича. – Киев : Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1884. – 674, [43] с. Коляденко С. Кременецький ліцей у системі освіти Волині (ХІХ – 30ті рр.) [Електронний ресурс] / С. Коляденко. – Режим доступу : http://eprints.zu.edu.ua/ 4339/1/MONOGRAFIJA_А4.pdf Лавровский Н. А. Гимназия высших наук князя Безбородко в Нежине (1820–1832) / Н. А. Лавровский // Известия историко-филологического института князя Безбородко в Нежине. – 1879. – Т. 3. – С. 102–259. Подзігун А. М. Становлення та історичний розвиток ліцеїв в Україні [Електронний ресурс] / А. М. Подзігун. – Режим доступу : http:archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nzvdpu/pp/2007_19/text Рождественский С. В. Исторический обзор деятельности министерства Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 существующую в Одессе коммерческую гимназию, уездное и приходское училища и Воспитательный институт». Мабуть, можна погодитись з думкою В. Г. Щеглова, що однією із причин «появи такого роду навчальних закладів [ліцеїв] була нестача, з одного боку, університетів, а з іншого, гімназій, і намагання поєднати в одному навчальному закладі при порівняно невеликих витратах, якими були капітали засновників цих своєрідних вищих навчальних закладів, вигоди вищої та середньої освіти» [13, с. 80]. До того ж меценати, за ініціативи та на кошти яких було відкрито більшість ліцеїв та училищ (гімназій) вищих наук, висловлювали достатньо конкретне бажання: заснувати навчальні заклади, які б мали «одинаковую степень с университетами и все преимущества онаго, заведя в нем класс наук университетских»[9, с. 165]. Таким чином, з вдячністю приймаючи пожертви на розвиток освіти та засновуючи ліцеї, фактично держава робила поступ у н (...truncated)