ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОГНИТИВНОГО ПОДХОДА ПРИ ФОРМИРОВАНИИ ИНОЯЗЫЧНОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ РАБОТНИКОВ ТУИНДУСТРИИ В ВУЗЕ

Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 УДК 811(07) Елена Коновалова, кандидат педагогических наук, доцент, профессор кафедры русского языка и литературы, докторант Самарского государственного университета Поволжский государственный университет сервиса, (Тольятти, Россия) ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОГНИТИВНОГО ПОДХОДА ПРИ ФОРМИРОВАНИИ ИНОЯЗЫЧНОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ РАБОТНИКОВ ТУИНДУСТРИИ В ВУЗЕ У статті розглядається використання когнітивного підходу при формуванні іншомовної культури майбутніх працівників туріндустрії у вузі. Обговорюються цілі, етапи і моделювання когнітивного підходу до навчання. Ключові слова: когнітивний підхід, когнітивне навчання, пізнавальна активність, моделювання, іншомовна культура. В статье рассматривается использование когнитивного подхода при формировании иноязычной культуры будущих работников туриндустрии в вузе. Обсуждаются цели, этапы и моделирование когнитивного подхода к обучению. Ключевые слова: когнитивный подход, когнитивное обучение, познавательная активность, моделирование, иноязычная культура. The article observes the usage of a cognitive approach in the process of formation foreign language culture in future employees of tourism industry at the university. The article considers the aims, stages and modeling of the cognitive approach in learning. Key words: cognitive approach, cognitive learning, cognitive activity, modeling, foreign language culture. В настоящее время одной из актуальных проблем педагогики высшей школы является подготовка специалиста, способного к эффективному деловому иноязычному общению. Подобная направленность образовательной политики российского общества определена общемировыми интеграционными процессами в науке, культуре и экономике, что требует подготовки качественно новых специалистов, Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 зв’язків між даними й шуканими величинами, до пошуку раціональних способів виконання завдань. Адаптування забезпечує виконання посильних завдань, що дає змогу створити ситуацію успіху, тобто бажання вчитися. Розв’язання адаптованих до рівня навчальних компетенцій молодших школярів завдань сприяють поліпшенню саморегулювання пізнавальної діяльності учнів, стимулюванню навчально-пізнавальної активності, самоконтролю, а вчителеві допомагають у здійсненні індивідуального підходу до учнів, у оптимальному керівництві процесом навчання. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Данилов М. А. Процесс обучения в советской школе / М. Данилов. – М. : Учпедгиз, 1960. – 299 с. 2. Дидактика современной школы : пособие для учителя / Б. Кобзар, Г. Кумарин, Ю. Кусий, В. Римаренко / под ред. В. Оныщука. – К. : Рад. Школа, 1987. – 350 с. 3. Захарова Н. Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності : дис. кандидата пед. наук : 13.00.08 / Захарова Н. – К., 2007. – 242 с. 4. Коберник Г. Індивідуалізація й диференціація навчання в початкових класах: теорія та методика : монографія / Г. Коберник. – К. : Наук. Світ, 2002. – 231 с. 5. Кумарина Г. Ф. Педагогические основы реализации принципа индивидуализации в условиях коррекционного обучения : дис. доктора пед. наук / Кумарина Г. Ф. – М., 1992. – 360 с. 6. Логачевська С. П. Диференціація у звичайному класі : посібник для вчителів, методистів, студентів / С. Логачевська / за загальною редакцією О. Савченко. – Донецьк : Центр підготовки абітурієнтів, 1998. – 288 с. 7. Милославова И. А. Адаптация как оціально-психологическое явление / И. Милославова // Социальная психология и философия. – 1999. – № 2. – С. 116–118. 8. Педагогическая енциклопедия : в 4-х томах / гл. ред. И. Капралов. – М. : Педагогика, 1964. – Т. 1. – 436 с. 9. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. Платонов – М. : Педагогика, 1986. – 256 с. 10. Сікорський П. І. Від диференційованого навчання до його диференціації / П. Сікорський // Початкова школа. – 1990. – № 10. – С. 23–28. 11. Чебикін О. Я. Становлення емоційної зрілості особистості : монографія / О. Чебикін, І. Павлова. – Одеса : ПНЦ АПН України, 2009. – 230 с. Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 напрямку; 3) складання задач, обернених даній, за виразом, за даними величинами; 4) придумування і зміна запитань до задачі за певними вимогами; 5) розв’язування задач різними способами або раціональним способом та ін. [4]. Відповідно і допомога з боку вчителя на уроках математики може бути таких видів: 1) вказівка типу задачі, правила, на яких ґрунтується розв’язування даного завдання; 2) вказівка алгоритму розв’язання завдання; 3) доповнення до задачі у вигляді малюнка, схеми, з вказівкою виконати додаткові побудови або рекомендації до її виконання; 4) запис умови у вигляді таблиці, знаків; 5) наведення зразка розв’язання завдань, аналогічного даному; 6) частково виконані завдання; 7) пропозиція виконання допоміжного завдання, що націлює на розв’язання основної задачі; 8) вказівка причинно-наслідкових зв’язків, необхідних для виконання завдання, навідні запитання; 9) розчленування складеної задачі на ряд простих та ін. [4]. Важливо, щоб адаптовані завдання передбачали поступовий перехід від простих до складніших видів роботи. Для сильніших учнів доцільні завдання, які були б не тільки більші за обсягом чи складніші за змістом, а й передбачали б елементи творчого пошуку, різні вправи з логічним навантаженням. Індивідуалізація навчальної роботи при цьому сприятиме не тільки підвищенню рівня навчальних компетенцій, а й розвитку самостійності всіх учнів, їхнього інтересу до навчання. Оскільки в умовах класно-урочного навчання школярі з різними рівнями навчальних компетенцій повинні оволодіти новим матеріалом одночасно, то для індивідуалізації навчання варто здебільшого добирати завдання, які передбачають спільну пізнавальну мету чи мають той самий зміст, але відрізняються ступенем складності і потребують різної допомоги. Адже відомо, що учні початкових класів, в тому числі й з низьким рівнем навчальних компетенцій, при відповідній допомозі спроможні виконати досить складні вправи і повірити в свої можливості, що є стимулом його подальшої навчально-пізнавальної діяльності. Правильно підібрані або подані завдання, що відповідають рівню навчальних компетенцій молодшого школяра, розвивають його мислення, сприяють формуванню навичок самоконтролю. Щоб мати надійну основу для адаптування завдань, вчителю слід систематично у спеціальному зошиті фіксувати помилки, утруднення кожного учня. Адаптування навчальних завдань допомагає індивідуалізувати роботу з учнями, спонукає формування інтересу до всебічного осмислення Збірник наукових праць. Частина 2, 2013 підтримувати та закріплювати позитивний емоційний стан дітей. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що на ефективність адаптованих завдань вказує і мотиваційна готовність учня молодшого шкільного віку до відвідування школи. Мотиви – «це джерело активності», зазначає О. Кононко. Емоції є стимулом навчання. Учені (Т. Землякова, О. Кононко, Р. Плутчик, П. Симонов та інші) відзначають, що емоційний стан впливає на зміну звичного способу життя, на здійснення зв’язків людини з її середо (...truncated)