Works for the bayan of ukrainian composers: history and modernity.

ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ УДК 786.8 DOI: https://doi.org/10.33272/2522-9729-2019-6(189)-65-68  Лузан Олександр  Самолюк Вадим ORCID iD http://orcid.org/0000-0002-2935-9792 ORCID iD http://orcid.org/0000-0003-1442-5272 ТВОРИ ДЛЯ БАЯНУ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ А Розглянуто особливості розвитку баянного репертуару в творчості вітчизняних композиторів. Окреслено провідні тенденції, що пов’язані з рухом від обробок народних пісень і перекладень інших творів для баяну до повноцінного оригінального репертуару. У жанрі баянного концерту прослідковано наявність фольклорно-романтичних моделей і творів авангардного спрямування, де баян соло супроводжується симфонічним оркестром, а не оркестром народних інструментів. Розвиток виконавської майстерності пов'язаний із вимогою зростання ролі баяніста як співтворця композитора. Твори сучасних композиторів характеризуються виникненням нових прийомів гри та трансформацією ролі баяна. Ключові слова: баян; композитор; репертуар; виконавець; концерт Актуальність проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими практичними завданнями. Провідне значення для формування майстерності виконавця має репертуар, який він виконує. Народно-інструментальне ансамблеве та оркестрове виконавство протягом першої половини XX століття було здебільшого орієнтоване на виконання не оригінальних творів, а обробок фольклорних джерел. Даний етап розвитку музичної культури супроводжувався аматорським музикуванням і поступовим формуванням професійного. Наступним кроком, без якого б неможливим був би вихід на якісно новий рівень у сфері виконавства, стає виникнення оригінальних творів для інструментів соло, а також концертів для народних інструментів у супроводі оркестру. Малодослідженим є питання особливостей формування та еволюції творів для баяну українських композиторів. Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Протягом останніх років виникла особлива увага до сфери баянного виконавства з боку дослідників. Композиторська інтерпретація жанру баянного концерту представлена в творчості А. Гайденка, досліджується в праці Н. Башмакова, В. Мушинського. Специфіка жанру концерту для баяна з оркестром аналізується в роботах А. Лебедєва. Перекладення баянних творів для акордеона згадуються в роботі Г. Олексів. Сучасні погляди та перспективи розвитку молодої генерації авторів-виконавців баяністів-акордеоністів України викладено в праці таких авторів, як А. Душний, Б. Пиц, В. Шафета. Артистичний № 6 (189) 2019 ISSN 2522-9729 (online) універсум музиканта-інструменталіста виділено в якості предмета дослідження вітчизняним автором І. Єргієвим. Технічні можливості сучасного баяна окреслюються в роботі С. Карася. Питання баянного виконавства виділяються в праці Н. Остапчук. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Серед розробок сучасних мистецтвознавців мало уваги приділено дослідженню шляхів розвитку баянного репертуару в творчості вітчизняних композиторів. Метою статті є висвітлення історичних етапів, пов’язаних із формуванням репертуару для баяну. Завданням дослідження виступає виділення особливостей розвитку даного масиву баянних творів, окреслення основних напрямів трансформації баянного концерту та специфіки трактування інструменту в сучасній академічній музичній практиці. Викладення основного матеріалу дослідження. Баянне виконавство сьогодення демонструє достатньо високий рівень розвитку майстерності. Даний інструмент, що набув розповсюдження у вітчизняному просторі XX століття, не втрачає своєї актуальності. «Сучасний концертний баян із точки зору самобутності й різноманітності індивідуальних художньо-виражальних можливостей нині виявляється одним із найпрогресивніших аналогів у родині акустичних музичних інструментів. Сучасні вітчизняні та зарубіжні композитори все частіше обирають саме багатотембровий концертний C Лузан О. В., Самолюк В. М. 65 ВІНОК МИТЦІВ І МИСТКИНЬ баян для втілення найактуальніших ідей і художніх концепцій у своїй творчості» [8, c. 446–447]. Якщо говорити про початок минулого століття, то баян був учасником оркестру народних інструментів. Репертуар таких оркестрів у переважній більшості складався з обробок народних пісень. Подібна ситуація склалась через низку чинників соціального, історичного, культурного характеру. «Історично зумовлене, а тому постійне місце в баянній виконавській практиці займав і займає жанр оброблення народної пісні. На час формування самого інструмента фольклорно-пісенні та інструментальні жанри слугували атрибутом у заповненні музичного побуту» [4, с. 60]. Інтерес до баяну зумовлений універсальністю інструменту, його широкими виконавськими можливостями та здатністю виконувати музичний матеріал будь-якої складності. Сучасний автор С. Карась відзначає, що подібний рівень було опановано за рахунок зміни конструкції інструменту на сучасну, а також завдяки появі великої амплітуди «художньо виражальних, технічних і тембровоакустичних якостей у поєднанні з напрацьованим потужним арсеналом специфічно виконавських засобів» [4, с. 60]. Оригінальні авторські твори були пов’язані з використанням баяну у сольному, ансамблевому та оркестровому звучанні. Досить швидко почали виникати твори для баяну у супроводі оркестру. Причому нерідко композитори використовують потенціал оркестру народних інструментів, обираючи саме його для супроводу баяну соло. На думку А. Лебедєва, вибір масштабних жанрів, у тому числі концертів, був зумовлений тим, що він дозволяв реалізувати установки, які поширювались у 30-х роках XX століття. Зокрема, це стосувалось прагнення до монументалізму, що краще виражалось у концертному жанрі. «Концерт як ніякий інший жанр відповідав подібній установці, оскільки в зображенні картин соціалістичної дійсності дозволяв активно застосовувати засоби концертної віртуозності, тембрових зіставлень, кантиленні прийоми. Блискучий інструменталізм приваблював тим, що ефектно контрастував із ліричними епізодами, і саме це використовували в першу чергу вітчизняні автори» [6, с. 112]. Надзвичайно багато творів для баяну з оркестром у творчості вітчизняних і російських композиторів почали виникати у зв’язку з розвитком баянних виконавських шкіл. Велику роль відіграло становлення плеяди композиторів-баяністів, які писали свої твори, орієнтуючись на власні виконавські можливості та маючи чітке уявлення про той потенціал, яким володіє даний інструмент. «Високий рівень сучасного українського баянного мистецтва спонукав багатьох виконавців-баяністів до музичної творчості. За останні десятиліття значно розширився арсенал оригінальних творів для баяна» [7, c. 84]. Звертаються до баяну у своїй творчості чима- 66 C Лузан О. В., Самолюк В. М. ло композиторів, зокрема це – В. Власов, А. Гайденко, В. Зубицький, А. Онуфрієнко, В. Рунчак та низка інших авторів. Чимало з них приділяють увагу у своїй творчості не лише мініатюрам, а й масштабнішим творам. Специфіка оркестрового стилю в ранніх баянних концертах пов'язана з використанням своєрідного оркестрового складу (...truncated)