НЕОФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ТВОРЧОСТІ БАЯНІСТІВ-АКОРДЕОНІСТІВ ХХ СТ.

Мистецтвознавчі записки Випуск 36 УДК 787.6 (477) https://doi.org/10.32461/190694 Остапчук Надія Миколаївна,1 концертмейстер кафедри музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв ORCID 0000-0002-2867-1956 НЕОФОЛЬКЛОРИСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ТВОРЧОСТІ БАЯНІСТІВ-АКОРДЕОНІСТІВ ХХ СТ. Метою роботи є дослідження умов формування неофолькористичних тенденцій в баянно-акордеонному мистецтві ХХ ст., що обумовлювало загальну стилістику музичної творчості. Методологія полягає в застосуванні загального наукового принципу об’єктивності, історико-логічного, аналітичного та порівняльного методів у дослідженні неофольклористичних тенденцій та творчих пошуків виконавської майстерності розвитку у баянно-акордеонного мистецтва ХХ ст. Наукова новизна роботи полягає у розкритті загальної синергії розвитку баянно-акордеонного мистецтва під впливом неофольклоризму, що своєю чергою, обумовило особливості у зміні репертуару для баяна та акордеона, що сприяло формуванню нових оновлених тенденцій у виконавстві, підвищуючи, тим самим, рівень виражальних засобів, виконавської майстерності інструменту загалом як цілісного художньо-естетичного явища музичної культури. Висновки. У результаті проведеного дослідження підсумовано, що неофольклоризм як явищ музичній культурі, надав нових засобів музичної виразності для виконавських форм вираження, що було зосереджено на фольклорній складовій. Співіснування традиційної (класичної) та неофольклористичної тенденцій спричиняють появу нових напрямків у мистецтві, які починають впливати на розвиток творчості баянно-акордеонного мистецтва та загалом музики ХХ століття. Ключові слова: баянно-акордеонне мистецтво, баяністи-акардеоністи, неофольклоризм, музичне виконавство, інструментальні твори, репертуар. Остапчук Надежда Николаевна, концертмейстер кафедры музыкального искусства Киевского национального университета культуры и искусств Неофольклористические тенденции в творчестве баянистов-аккордеонистов ХХ в. Целью работы является исследование условий формирования неофолькористических тенденций в баянноакордеонном искусстве ХХ в., что обусловливало общую стилистику музыкального творчества этого направления. Методология исследования заключается в применении общего научного принципа объективности, историко-логического, аналитического и сравнительного методов в исследовании неофольклористичних тенденций и творческих поисков исполнительского мастерства развития в баянно-аккордеонного искусства ХХ в. Научная новизна работы заключается в раскрытии общей синергии развития баянно-аккордеонного искусства под влиянием неофольклоризму, что в свою очередь, обусловило особенности в изменении репертуара для баяна и аккордеона, что способствовало формированию новых обновленных тенденций в исполнительстве, повышая, тем самым, уровень выразительных средств, исполнительской мастерства инструмента в целом как целостного художественно-эстетического явления музыкальной культуры. Выводы. В результате проведенного исследования подведены, что неофольклоризм как явлений музыкальной культуре, предоставил новых средств музыкальной выразительности для исполнительских форм выражения, было сосредоточено на фольклорной составляющей. Сосуществование традиционной (классической) и неофольклористичного тенденций вызывают появление новых направлений в искусстве, которые начинают влиять на развитие творчества баянно-аккордеонного искусства и вообще музыки ХХ века. Ключевые слова: баянно-акордеонной искусство, неофольклоризм, музыкальное исполнительство, инструментальные произведения, репертуар. Ostapchuk Nadiya, concertmaster of the Department of Music Kyiv National University culture and arts Neo-folkloristic tendencies in the work of accordion accordionists of the twentieth century The purpose of the work is to study the conditions of formation of neo-coloristic tendencies in the accordion-accordion art of the twentieth century, which determined the general style of musical creativity of this direction. The methodology is to apply the general scientific principle of objectivity, historical, logical, analytical and comparative methods in the study of neo-folkloristic tendencies and creative searches for the performing skills of development in the accordion and accordion art of the twentieth century. The scientific novelty of the work is to reveal the general synergy of the development of accordion and accordion art under the influence of neo-folklorism, which in turn caused the peculiarities in changing the repertoire for accordion and accordion, which helped to form new updated tendencies in performance, thus increasing the level of performance mastery of the instrument as a whole artistic and aesthetic phenomenon of musical culture. Conclusions. The study concludes that neo-folklore as a phenomenon of musical culture provided new means of musical expression for performing forms of expression that focused on the folklore component. The coexistence of traditional (classical) and neo-folkloristic tendencies causes the emergence of new trends in art, which begin to influence the development of creativity of accordion and accordion music in general of the twentieth century. Keywords: accordion accordion art, neo-folklorism, musical performance, instrumental works, repertoire. 1 © Остапчук Н.М., 2019 231 Музикознавство Остапчук Н. М. Актуальність теми дослідження. Стильова система сучасної баянної музики становить сукупність основних типів сьогоденної академічної музичної традиції. В українській музичній культурі сьогодні спостерігається співіснування накладення декількох стильових парадигм з використанням в новій формі якісних характеристик попереднього періоду. У баянно-акордеонної музики неофольклорного напрямку спостерігаємо авторське перевтілення народної музики через призму власного стилю. Композиторське переосмислення фольклорних джерел часто досягає глибинних архаїчних пластів народного музикування, до яких вчені відносять мелос, властивий автентично-національному інструментальному музикуванню; специфічні ознаки в ладової структурі; гармонія; жанрові ознаки; тип розгортання музичного матеріалу [1, 4].Одним з таких векторів, від якого й починається процес трансформації баянної музики в річищі академізму, становить фольклоризм (а на більш пізній стадії свого розвитку – неофольклоризм). Тобто, опрацювання народного мелосу, перетворення фольклорних першоджерел в академічних жанрах і формах, відтворення стилістики і „духу” народноінструментального виконання [5, 288]. Аналіз досліджень і публікацій. Фундатором дослідження баянно-акордеонного мистецтва є М. Давидов – відомі його праці з теорії формування виконавської майстерності баяніста, яка створена на основі теорії Б. Асаф’єва. Також в цьому ряді можливо назвати ряд наукових розвідок: Є. Іванова (“Академічне баянноакордеонне мистецтво України”) Вл. Князєва, А. Сташевського, Ю. Чумака, І.Ященка, В. Дорохіна, В. Зайця, А. Семешка, А. Чeрноіваненко, М. Різоля, В. Бесфамільнова та ін., які досліджують прийоми, штри (...truncated)