A comprehensive review of railway reform in Ukraine

УДК 658.5.012.1 Н. В. ГРИЦЕНКО (УкрДАЗТ, Харків) КОМПЛЕКСНИЙ ОГЛЯД РЕФОРМУВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ Реформування залізничного транспорту України є сьогодні одним з важливих питань країни. В даній статті розглядаються тенденції шляху проведення реформування залізничного транспорту за останні роки. Розглянуті найважливіші етапи реформування, які були вжито стосовно законодавчих змін. Ключові слова: реформування, залізничний транспорт, акціонерне товариство Залізничний транспорт є невід’ємним елементом загальної планово-адміністративної системи, тобто об’єктом чіткого централізованого планування, ціноутворення, постачання та усього управління в державі. Зниження ефективності діяльності залізничного транспорту, зміна економічного становища, погіршення технологічного розвитку і загострення конкуренції потребує його реформування. Процес реформування залізничного транспорту впроваджується вже декілька років, але у роботі галузі не досягнуто істотних змін. Тому виникла потреба проаналізувати шлях реформування залізничної галузі України. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що значний внесок в рішення цього питання внесли такі відомі вчені, як Гончаренко В. П. [7], Ейтутіс Г. Д. [8], Кривопішин О. М. [8], Левицький І. Ю. [9], Макаренко М. В. [10], Мукмінова Т. А. [11] та ін. Цими науковцями було розроблено та впроваджено багато концепцій, які спрямовані на вирішення поставленої задачі. Але в сучасних умовах загострення конкурентоздатності залізничного транспорту виникає ряд невирішених раніше питань, які потребують нових підходів та способів реалізації Програми реформування залізничної галузі. Виходячи з актуальності, і необхідності вирішення цього завдання, метою даного дослідження, є комплексний огляд змін прийнятих Концепцій, Програм та законів щодо реформування залізничного транспорту за останній час. Виклад основного матеріалу Існуючі на залізничному транспорті економічні відносини носять витратний характер при цьому вони не містять внутрішніх двигунів, або стимулів, для нарощування ефективності роботи, створення більш якісних і по можливості менш дорогих продуктів або послуг. Це є голо- вним недоліком моделі залізничного транспорту, що прирікає його на швидку деградацію. Робота залізничного транспорту, на даний час, визначається нормативними документами Міністерства інфраструктури, а також Укрзалізницею, причому обов’язковими для виконання не тільки його структурами, але також і користувачами транспортних послуг. До числа очевидних недоліків залізничної галузі варто віднести і його неймовірну забюрократизованість. Будучи як органом державної влади, так і одночасно господарюючим суб’єктом, Укрзалізниця сама визначає державну політику, сама її виконує, сама себе контролює, і сама ж себе карає. Жорстко централізована система управління не допускає волі підприємницької діяльності та навіть ініціативи, що не дає можливості активно працювати. Крім того, досліджуючи стан і тенденції розвитку залізничного транспорту в останній період, відзначається ряд гострих і значимих негативних тенденцій, серед яких можна виділити наступні: низька швидкість доставки вантажів; незадовільна якість обслуговування клієнтури в порівнянні з роботою залізничного транспорту країн Європи; вичерпання пропускної здатності на основних вантажонапружених напрямках; застарілий технічний рівень рухомого складу (велика кількість електричних (1855) і дизельних (928) локомотивів застаріли або взагалі їх життєвий цикл закінчився) та ін. Природно, що радикальне, базове реформування економіки, перехід від соціалістичних принципів господарювання та загальнодержавної власності до конкурентно-ринкових відносин із приватною власністю на засоби виробництва вимагають і відповідних перетворень на залізничному транспорті. Тобто реформування залізничного транспорту в Україні є об’єктивною необхідністю. Причому в Україні, як і в Росії, реформування залізничного транспорту © Н. В. Гриценко, 2012 249 повинне сприяти організації роботи сталевих магістралей на принципах ринку з диктатом споживача над виробником, а не навпаки. Теоретично основна суть Програми реформування полягає в проведенні наступних базових перетворень: поділ функцій державного управління та господарської діяльності, відокремлення окремих видів діяльності, створення незалежних виробників транспортних послуг, дерегулювання тарифів. Формування конкурентної моделі функціонування залізничного транспорту повинне привести до виникнення ринкових методів господарювання на принципах підприємництва з роботою на кінцевий фінансовий результат, оптимізацією витрат, механізмами особистої та корпоративної мотивації і т.д. [1]. В Україні поряд з об’єктивною потребою в лібералізації залізничного транспорту існують деякі особливості, що явно затрудняють проведення реформування. Сюди, насамперед, потрібно віднести фактори що впливають на роботу залізничного транспорту: монопольне положення залізниць у цілому ряді регіонів і галузей; неготовність багатьох підприємств промисловості та більшості населення перейти на ринкові тарифи; нераціональне розміщення продуктивних сил на пострадянському просторі; специфічна організація роботи на залізничному транспорті з відповідним менталітетом фахівців. Цілі тисячокілометрові залізничні напрямки, не говорячи вже про ті або інші тупикові напрямки, були нерентабельними. Швидкі і радикальні зміни роботи існуючої транспортної системи на принципи повноцінного ринку призводять як до значного поліпшення якості залізничних послуг в одних регіонах, так і їхнє повне зникнення в інших. Це безсумнівно викликало б загострення соціальної обстановки, посилення впливу лівих популістських партій і дезорганізацію загального ходу ринкових реформ, а також перешкоджало б формуванню цивільного суспільства. Тому реформування на залізничному транспорті України проходе сьогодні досить нерівномірно, з різною глибиною перетворень, з обліком місцевих політичних і економічних факторів. Україна змогла надзвичайно довго та терпляче зберігати свій залізничний транспорт у первозданному стані, посилаючись на закон 1992 року «Про приватизацію державного майна», відповідно до якого майнові комплекси на залізничному транспорті приватизації не підлягають [2]. Але час і дефіцит невблаганні, а тому 250 восени 2004 року Міністерство транспорту і зв’язку все ж таки запропонувало ідею реструктуризації залізничної галузі України шляхом «корпоратизації». Але Програма була недосконалою. Розробка основних документів відповідно до плану, в надрах Міністерства, затверджена Кабміном 27 грудня 2006 року Концепція Державної програми реформування залізничного транспорту України, на базі «Укрзалізниці» передбачається створити ДАК «Українські залізниці» зі 100 %-вим державним капіталом. Основною метою перетворень продекламовано «задоволення зростаючих потреб національної економіки і населення в перевезеннях, підвищення їхньої якості та зменшення вартості транспортної складової в ціні продукції». За словами ініціаторів, Концепція враховує досвід реформування залі (...truncated)