Reforming the provision of benefits on railways

Science and progress of transport, Aug 2012

In the article the variant of reforming of system of granting of privileges on a railway transport by principle of indemnification of guarantees only to the most unprotected, in the social sense, population is offered.

Article PDF cannot be displayed. You can download it here:

https://stp.ust.edu.ua/article/download/9160/7947

Reforming the provision of benefits on railways

УДК 656.23 : 656.224 О. С. ГУЛАЙ (УкрДАЗТ, Харків) РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ПІЛЬГ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ В статті пропонується варіант реформування системи надання пільг на залізничному транспорті за принципом компенсації гарантій тільки найбільш не захищеному, в соціальному відношенні, населенню. Ключові слова: пільгові категорії, пасажирський залізничний транспорт Система надання пільг на залізничному транспорті потребує реформування, через застарілий принцип надання пільг, який не відповідає ринковим важелям ефективного функціонування пасажирських залізничних перевезень. Необхідність реформування системи надання пільг на залізничному транспорті обумовлено Стратегією упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року [1], одним з основних завдань якої, є: надання пільг, компенсацій і гарантій лише найменш захищеним верствам населення, та особам, які мають заслуги перед Батьківщиною; та посилення адресності надання пільг. Тому, необхідно розробити чіткий механізм реформування діючої системи надання пільг для користування проїздом на залізничному транспорті України, на пільгових умовах. Так, в даній статті пропонується перший етап реформування проїзду пільгових категорій пасажирів залізницями України: Перегляд системи надання пільг для деяких категорій громадян за принципом надання пільг найменш незахищеним, у соціальному плані, верствам населення . Так, надзвичайно важливо розмежувати та створити основну мету надання пільг на проїзд залізничним пасажирським транспортом. Метою повинно бути не охоплення якомога більшої кількості населення, а, насамперед, захист малозабезпечених громадян з різних причин: через особливий стан здоров’я (інваліди різних груп, через різні причини); допомога багатодітним сім’ям, які не в змозі підвищити рівень своїх доходів через опіку за дітьми; захист дітей, позбавлених батьківської опіки; допомога пенсіонерам, з низьким рівнем пенсії (близьким до мінімального) та ін.. В пострадянських країнах історично склалася необхідність заохочення працівників зі складними умовами праці заохочувати наданням пільг замість гідного високого рівня заробітної плати. Така система стосується і заохочення виконання особливих заслуг перед Батьківщиною, що, звичайно ж, не знайшло підтримки у європейських країнах. Дійсно, механізм звільнення від оплати за користування якимсь благом в процесі життєдіяльності не є відповідним ринковому механізму, тому що економічна система світу побудована на споживанні та оплаті за це споживання, що надалі дає можливість формувати блага для наступного споживання. Інакше кажучи, і попит і пропозиція не можуть існувати в так званому віртуальному світі, між цими субстанція повинна існувати ще одна одиниця, яка відображає та регулює відносини між економічними суб’єктами, що відображає покупну спроможність в наявному еквіваленті – гроші. А пільги не являються грошовою формою покупної спроможності ні населення ні держави, тому вони не може довго існувати та відображати інтереси жодної економічно розвиненої країни. Гроші повинні мати свою форму та повинні працювати, створюючи відповідні блага для кожної людини у малих масштабах, та для всієї країни – у великих. Тому існування нематеріальної субстанції грошового виміру, якою являється пільга, не являється дієвою, бо отримання та користування цим благом не спонукає до більш ефективного виробництва, несення більш сумлінної служби, виконання героїчних вчинків перед Вітчизною, пільга не є заохоченням, а лише вимушеною мірою, для того щоб відзначити заслуги таких людей. Практика надання пільг дієва в умовах командно – адміністративного устрою держави, а не в умовах ринкової економіки, тому що пільга не матеріальна одиниця, а саме – віртуальна. За надання пільг у механізмі ринкової економіки все одно повинен хтось платити, наприклад, не люди які отримують грошову винагороду за свою відвагу, чи відмінне несення служби, а держава, якій, звісно, історично не вистачає коштів, на покриття тих пільг, які вона надає. Звичайно, в ситуації, коли держава повинна покривати витрати від користування пільгами, які сама ж призначила, в повній мірі, а не частково, більш дієва та ефективна система збіль© О. С. Гулай, 2012 254 шення заробітних плат за несення служби, або призначення грошових допомог, пенсій за особливі заслуги перед Батьківщиною, тобто перехід до адресності надання грошових але не допомог, а саме винагород. Такий механізм виявляється більш дієвим в умовах ринкової економіки, тому що відображає не тільки повагу та винагороду, а й стимул до виконання сумлінної праці. А й пропонує купувати більше, тобто збільшує грошовий оборот та покупну спроможність, тим самим збільшуючи попит, пропозицію та інші важливі для країни макро- та мікроекономічні показники країни. Реформування умов проїзду пільгових категорій пасажирів залізницями України є необхідною пропозицією у переході до ринкової форми господарювання. Зважаючи багато факторів, таких як: тенденція зростання кількості перевезеного пільгового контингенту на фоні тенденції зменшення кількості перевезеного контингенту, скорочення субвенцій із року в рік, постійне недофінансування залізничної галузі, порушення законодавчої бази, з цього приводу, через постійний брак коштів у державному та місцевому бюджетах, існуючу кількість проблем, пов’язаних з нестатком коштів та порушенням правової бази, доцільно було б переглянути категорії пільговиків, яким надається пільги на проїзд у пасажирському залізничному транспорті у бік скорочення. В такому разі, пропонуємо переглянути кількість категорій пільговиків з запропонованої Класифікації категорій пільгового контингенту на залізничному транспорті України [2]. До розгляду пропонуємо взяти таку категорію пільговиків за професійною ознакою: 3) Особи, які отримали верховний суспільно – значущий статус: суддів; депутатів ВР, депутатів АРК, депутати місцевих Рад (на території відповідної Ради), працівники прокуратури, колишніх народних депутатів, починаючи з двадцятого скликання ВР УРСР, народних депутатів, які вийшли на пенсію. Ця категорія ввійшла до переліку через суспільно – значущу функцію. Але зважаючи, на соціальну забезпеченість цієї верстви населення, та величини дефіциту коштів у бюджетах (хоча із Таблиці 1, бачимо, що саме по цій категорії пільговиків заборгованості щодо перевезень не має, тобто саме за перевезення цієї категорії субвенції перераховуються вчасно), на наш погляд, можна було б впровадити механізм відшкодування збитків народному депутату при оформленні відрядження, тобто своєрідної адресної допомоги, яка буде призначатися цій категорії піль- говиків не через малозабезпеченість, а якщо поїздка носить важливий загальнодержавний характер, та має відповідне узгодження або розпорядження, але якщо поїздка носить приватний характер, вона має бути сплачена з власного рахунку. Наступна категорія, яка пропонується до розгляду – категорія, яка має найбільш поважних статус – Ι. За особливо великі та значимі заслуги перед Батьківщиною – Герої України; Герої (...truncated)


This is a preview of a remote PDF: https://stp.ust.edu.ua/article/download/9160/7947
Article home page: https://stp.ust.edu.ua/article/view/9160/7947

Gulay O. S.. Reforming the provision of benefits on railways, Science and progress of transport, 2012, pp. 254-257,