Regional strategy and its features in the conditions of market economy

УДК 656.2.003.12 Н. В. МИРОШНИК (ДІІТ) РЕГІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ Досліджено, що в умовах сучасної ринкової економіки для ефективного управління фінансовими ресурсами необхідно забезпечення діяльності підприємства оптимальним обсягом ресурсів, раціональне їх використання, максимізація прибутку й забезпечення підвищення ринкової вартості підприємства. В цих умовах актуальними стають питання удосконалення управління процесами виробництва, ефективним використанням фінансових, трудових, матеріальних ресурсів. Перехід до сучасної ринкової економіки викликав зміни усієї економічної системи і у першу чергу підприємств регіонів. Умови господарювання перетерпіли перетворення, які виразились у змінах форм власності, умовах державного регулювання, системи оподаткування. В результаті реформ з'явився недержавний сектор економіки, сучасна банківська система, ринки товарів, послуг, капіталу. Це дає змогу для розширеного відтворення, зростанню доходів підприємства та його власників. Цю мету можна досягти лише при оптимальній організації фінансів. В сучасних умовах господарювання система управління зміщується на регіони, які різняться між собою національними, історичними, географічними, економічними та іншими особливостями. В Україні здійснюється структурна політика, яка повинна передбачати переведення економіки країни на нову ресурсозабезпечену, високотехнологічну й економічно безпечну модель функціонування. Перспективним є створення в країні вільних економічних зон, на яких діють пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісної державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку окремих територій з врахуванням історичних та культурних традицій, демографічних та екологічних особливостей. В регіональній проблемі існує завдання: кому допомагати – депресивному регіону чи його населенню. Якщо регіону – то необхідно вкладати засоби до нього, якщо друге, то краще стимулювати відтік населення в більш заможні регіони. Але навіть самий відсталий регіон – це батьківщина частини населення, і тому він заслуговує цієї допомоги. Ключові слова: регіон, регіональна стратегія, грошові ресурси, ефективний попит, поточні витрати Вступ Результати Перехід до сучасної ринкової економіки викликав зміни усієї економічної системи і у першу чергу підприємств регіонів. Умови господарювання перетерпіли перетворення, які виразились у змінах форм власності, умовах державного регулювання, системи оподаткування. В результаті реформ з'явився недержавний сектор економіки, сучасна банківська система, ринки товарів, послуг, капіталу. Це дає змогу для розширеного відтворення, зростанню доходів підприємства та його власників. Цю мету можна досягти лише при оптимальній організації фінансів. В сучасних умовах господарювання система управління зміщується на регіони, які різняться між собою національними, історичними, географічними, економічними та іншими особливостями. В Україні здійснюється структурна політика, яка повинна передбачати переведення економіки країни на нову ресурсозабезпечуючу, високотехнологічну й економічно безпечну модель функціонування. Перспективним є створення в країні вільних економічних зон, на яких діють пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діялбності. Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісної державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку окремих територій з врахуванням історичних та культурних традицій, демографічних та екологічних особливостей. Постановка завдання: – визначити поняття „регіональна стратегія”; – дослідити процес створення капіталу; – вказати особливості ефективного управління регіоном. © Н. В. Мирошник, 2012 279 Відповідно Конституції України адміністративно-територіальний устрій України складають Автономна Республика Крим, області, райони, міста, селища і села. Проблеми районування території України висвітлювались в працях таких вчених, як А. М. Ващенко, К. Г. Воблий, І. А. Горленко, О. Т. Дібров, М. І. Долішній, Ф. Д. Карецький, С. С. Мохночук, М. М. Паламарчук, М. Д. Пістун, В. А. Поповкін, О. О. Шаблий та ін. Авторами висловлені різні пропозиці стосовно районування території України. Так, за пропозицією М. М. Паламарчука, територія України поділена на три економіко-географічні райони: ДонецькоПридніпровський (8 областей), ПівденноЗахідний (13 областей), Південний (3 області й Автономна Республика Крим). Заслуговує на увагу пропозиція М. Д. Пістуна, в якій враховані фактори, що впливають на адміністративно-територіальний поділ території України: рівень соціально-економічного розвитку території, просторова диференціація природи, національно-історичні та культурноетнографічні особливості, політичні фактори. Автором виділено 9 економіко-географічних регіонів України: Київський, Центральний, Придністровський, Донецький, Подільський, Північно-Східний, Карпатський, ПівнічноЗахідний (Волинський), Причорноморський. В. А. Поповкин виділяє 9 природноекономічних районів: Карпатський, Поліський, Київський, Подільський, Північний, Харківський, Придніпровський, Південний, Донецький. Узагальнення існуючих підходів вимагає виділення у вигляді відокремленого об̓єкта дослідження певної території – регіону. Регіон відрізняється від інших територій повною цілісністю, єдністю, чітко визначеною природною, матеріальною, економічною та соціальною характеристикою. Спеціалізація економічних районов, як і виробництва взагалі, сприяє економії суспільної праці. Україна поділена на 8 районів: Донецький економічний район; Карпатський економічний район; Південний економічний район; Подільський економічний район; Поліський економічний район; Придніпровський економічний район; Східний економічний район; Центральний економічний район. При формуванні регіонального розподілу територій враховані економічні та соціальні показники, які характеризують розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, інших галузей економіки, розвиток установ соціальної сфери, умови соціального забезпечення населення. Питання розвитку і взаємодії 280 регіонів, взаємовідносин регіональних і центральних органів влади є надзвичайно актуальними для України. Адже, відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави призвела не лише до зростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем, але й до суттєвої економічної й суспільно-політичної дезінтеграції держави. Зміцнення державності України вимагає створення єдиного господарського комплексу з ефективним використанням місцевих ресурсів, переваг територіального поділу праці та запобігання ускладнень на політичному, економічному, міжетнічному підгрунті, що повинна забезпечити регіональна політика як складова загальнодержавної політики. Державна регіональна політика ґрунтується на принципах: – конституційності та законності; – забезпечення унітарності України та цілісності; – забезпечення тісного спів (...truncated)